Індія. Інструкція для українських туристів

Індія… Кожен має свої враження… Кожен має свої страхи… Кожен має свої надії… Кожен має свої ілюзії…

 

Спробую(-ємо, -ували) бути об’єктивними, розвіяти, розбити, знешкодити все вищеперелічене…

 

 

Підготовка. Переддень. Переліт. Прибуття

 

Авіаквитки

 

Купити квитки в Індію нема проблєм. Як авіа, так і автобусні. Ось основні авіалінії, які пропонують переліт з України в Індію:

 

 

    • AirArabia (http://www.airarabia.com/). Виліт з Києва. Пересадка в Шарджі, ОАЕ. Кінцеві пункти в Індії: Ахмедабад, Банґалор, Калькутта, Ченнай/Адьяр/Мадрас, Коїмбатор, Ґоа (це штат, а точніше – в аеропорт Ґоа Даболім), Гайдарабад, Джайпур, Кочі, Мумбаї/Бомбей, Наґпур, Новий/Нью Делі, Тіруванантапурам. В принципі, найзручніший. Але не беріть груповий квиток, якщо вас їде більше 10 – ціна автоматично збільшується в 3-4 рази (непояснювано…), і не беріть в офісі AirArabia в Києві – не виплатиться, бо накручують БАГАТО.

 

    • Міжнародні Авіалінії України (http://www.flyuia.com/ua/main.html/). Виліт з Києва. Доліт тільки до Ґоа. І все рівно з пересадкою в ОАЕ, тільки в Абу Дабі. Дорожче на 150 іноземних одиниць. Переваг ніяких.

 

    • EtihadAirways (http://www.etihadairways.com/). Виліт з Києва. З пересадкою в Абу Дабі, ОАЕ. Кінцеві пункти в Індії: Делі, Мумбаї, Хайдерабад, Ченнай, Банґалор, Козікод, Кочі, Тіруванантапурам. Менше кінцевих пунктів і трішечки дорожче від Арабії.

 

    • BritishAirways (http://www.britishairways.com/). Виліт з Києва. Пересадка в ЛЬОНДОНІ! (Видно, таки правосторонній рух впливає на доліт). Незважаючи на більшу кількість аеропортів дольоту в Індії (19), ціна перевищує аналогічну в Арабії уже на 300 іноземних одиниць.

 

    • TurkishAirlines (http://www.turkishairlines.com/). Виліт з Києва. Пересадка в Стамбулі. Доліт тільки в Новий Делі і Мумбаї. Ціна – дешевша британців, але дорожче Арабії і Етіхаду.

 

    • AirFrance (http://www.airfrance.com/). Виліт з Києва. Пересадки в Парижі і Делі/Бангалорі. Кінцеві пункти в Індії: Банґалор, Ченнай, Гайдарабад, Мумбаї, Делі. Менше, Ніж за тисячу долярів квитків нема.

 

    • Аэрофлот (http://www.aeroflot.ru/). Виліт з Києва. Пересадка в Москві. Кінцеві пункти в Індії: Делі і Ґоа. Цікава ситуація: квиток в Делі – конкурує з Арабією і Етіхадом, квиток в Ґоа – дорожче від хранцузів!!!! Все-таки не люблять їх саме в Ґоа (чи занадто люблять?!).

 

    • Аеросвіт (http://www.aerosvit.ua/ukr.html). Є рейс Львів-Делі. З пересадкою в Києві. Ціна – на рівні арабів. Інший варіант – Київ-Делі. На 400 гривень (на падолист 2010 року – 50 ін. од.) дешевше.

 

    • найдете, хто ще літає – пишіть. Але точно не WizzAir, чи щось таке, бо не літає.

 

 

З тих усіх варіантів для нас підійшла ЕйрАрабія. Хоча виліт з Києва, це все-таки з України. Час вильоту (1400) і прильоту (0415, в Україні – 0145) можете повірити – оптимальний. А от у зворотньому варіанті – не конче. Виліт з Мумбаїв в 0445 має кілька великих недоліків.

 

Аеропорт Мумбаїв імені Чатрапаті Шіваджі

 

Недолік 1. Нема там багажного відділення і найближчих готелів. А з їхнім транспортом тусуватися вночі по місту я б уникав. Тому приходиться якось максимум ввечері приїжджати в аеропорт, купляти за 60 рупій квиток у зал очікування (там приємно і прохолодно, тільки нічого з їди там не купуйте – тотожно чебурекам десь так в околі вокзалів в Україні + ціни Лондонські). Тому краще закупіться водою, соками чи ще чимось таким (пивом, ромом, чоколядками – в залі можна робити все, що завгодно).

 

Недолік 2. Найближчі готелі – мінімум 2-3 км від аеропорту. Мінімальна ціна, за яку нам вдалося сторгуватися за багаж на 12 годин (там є така каса, де можна лишати багаж, правда, тільки до 9 вечора… і то не факт, що хтось дочекається) – 180 рупій (30 грн). Здавалося б, небагато. Читайте далі про проживання – стане зрозуміло. А готель за 3 постояльців в одному номері і багажом від 12 чоловік хотів не менше 2200 рупій (370 грн), і обіцяв відвезти і туди, і назад. Теж так собі нічого.

 

 

Постулат мандрівника в Індію №1. Ніколи не вірте тому, що вам кажуть. Все рівно або брехня, або щось не так просто.

 

 

Опис першого досвіду виходу з аеропорту для того, хто не був в арабських та азіатських країнах

 

Хочете обміняти гроші при виході? Запросто. Курс валют по всій Індії відрізняється не сильно. В аеропорту є кілька обмінників, є банкомат, та інші турпроцедури, про що окремо буде далі. Можна міняти, якщо тре терміново.

 

Головне: НЕ ВИХОДЬТЕ З ПРИМІЩЕННЯ АЕРОПОРТУ БЕЗ ПАСПОРТУ, СВОЇХ РЕЧЕЙ чи ще чогось свого, шукаючи обмін назовні, банкомат назовні, чи ще щось таке. Вас просто не пустять ті дядьки з автоматами, які там стоять. Вони просто ігнорують усі ваші знання англійської, української, та усіх інших, навіть рідних їм, мов. Така в них практика.

 

Отже, нарешті (чи просто) вже вийшли з приміщення. Якщо ви до того не переділися у щось легке, то це вас навчить. Так вам і тре. Вологість надзвичайно висока. Набагато більша, ніж навіть в ОАЕ.

 

Якщо хочете десь виїхати, конкретніше – в район Колабу, точніше – десь туди до Банґанґи, Воріт Індії, Вокзалу Вікторії, десь у стару частину міста, то не бавтеся з міським транспортом. Від аеропорту до «історичної» частини міста – близько 40 км, і таксі туди їде від 40 хвилин до 70 хвилин. АЛЕ: каса для замовлення таксі знаходиться по праву сторону від виходу, шукайте англійську вивіску «Prepaid Taxi». Чому воно Prepaid (передплачене) – запитаєте ви.

 

 

Постулат мандрівника в Індію №2. Це в Європі все Original (оригінальне), і відповідає стандартам. В Індії все Authentic (автентичне), і найти логіку/відповідність/пояснення якимсь фактам – тільки з дзенським розумом. Це суцільні коани. Причому – без повторень.

 

 

Передплачене таксі тому, що ви оплачуєте в касі одразу за відстань, на яку вам потрібно. Відповідно, 40 км в кінець Мумбаїв коштує 450-480 рупій (75-80 грн) за машину.

 

 

Постулат мандрівника в Індію №3. Навіть якщо ви бачите сталу фіксовану (fixed) ціну – торгуйтеся. Навіть за пару рупій.

 

 

Навіть в тих дядьків можна зменшити суму. Ненабагато, але торгуйтеся. Ми вторгувалися, правда, вже в останній день, бо в перший ми заледве не поїхали «найманим»/«приватним» автомобілем.

 

 

Постулат мандрівника в Індію №4. Якщо в якогось індіанця висить якийсь «беджик» (типу посвідка), то нічого не означає.

 

 

Вжучать і не запитають як звати. Нам хотіли втулити машину, яка б завезла нас до Банґанґи, за 3200 рупій (540 грн). Слава Шіві, що відвів тих спеціалістів з довозу туристів.

 

Вертаючись до передплаченого таксі. Ті всі таксі, які ви побачите навколо, зокрема, чорно-жовті і синьо-білі, не поїдуть, якщо ви не покажете квитанцію, де буде проставлено номер машини і куди їхати. Але: згадайте постулат №1, і якщо вам шофер каже, що він в курсі, куди їхати, а ви без ГПС (GPS – глобальна позиціонуюча система) – бог вам в поміч.

 

Нас було 12. Одна машина з шофером висадила 4 чоловік в 2,5 км від потрібної точки. Хоча і шофер божився, що розуміє/знає, куди тре.

 

Готівка, обмін, зняття

 

Курс в аеропорту відрізняється десь на 3-4 рупії (50-60 копійок) від оптимального, навіть якщо врахувати відсоток, який знімають за обмін. Знімають усюди. Переважно просять 4%, як за обмін, так і за зняття з карточки, якщо це не банк і не банкомат (таке можливо!). Але тут нагадаю постулат №3. Вторговувалися до 2%, навіть одного разу до 1,75%, але то рідкість.

 

Обмінювати можна усюди. Як в арабів. Тільки ще більше всюди. Курс дають кращий, ніж в обмінних пунктах і в банку. Але тільки на купюри більше 10 ін. од. Якщо купюри менші – курс різко падає. Наприклад, коли ми міняли 10-20-50-100, то курс міг бути 44 або 45 рупій за долар. Як тільки показували 5 ін. од. – курс падав до 40 рупій за штуку. Купюри номіналом 1 або 2 взагалі по 35. Зверніть на це увагу.

 

З банкоматами проявився постулат №2. Ви звикли знімати гроші в Україні і Європі? Так в Індії не получиться. Я особисто зміг тільки за третім разом зняти гроші в банкоматі з карточки. І за третім разом – це не з одного банкомату.

 

Процес виглядає наступним чином. Запихаєте карточку в дірку (слот) для карточок до кінця, тримаєте 2-3 секунди, потім витягуєте. Потім вводите пароль (пін-код) і здійснюєте операції.

 

Щодо валюти карточки: карточку можна користувати гривневу. Як для оплати квитків через інтернет, так і для зняття готівки, так і для проплати за якісь послуги. Просто подзвоніть в службу підтримки і попередьте, що ви збираєтеся оплачувати через інтернет або використовувати карточку для магазинних/таких інших проплат. Пам’ятайте: уточніть також країну пересадки (в нашому випадку такий момент стався, бо в Шарджі, ОАЕ, не всі карточки дозволили оплачувати.

 

Щодо зняття готівки в місцях, для цього не призначених. Ви даєте карточку індіанцю, він з неї робить проплату собі кудись, видає вам готівку за мінусом свого відсотку за видання тієї ж готівки. Наприклад, хочете зняти з карточки 1000 рупій. Він вам знімає, з карточки знімається відсоток за обнал, за конвертацію, і той же індіанець знімає своїх (наприклад) 4%. Загалом ви на руки отримуєте 960 рупій. Але загальну суму зняття скажу пізніше, коли зроблю виписку з банку і порахую.

 

Готелі, Ґестгаузи (Guesthouse), нічліжки, постоялі двори, кімнати, вдома в індіанців

 

Переночувати в Індії можна усюди в тих назвах, що декларовані в заголовку. Умови, звичайно, різні, наповнення різне, і, відповідно, теж є свої варіанти.

 

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: якщо це не великий багатоповерховий готель (в європейському/українському розумінні), то це – КАФЕ/РЕСТОРАН/ХАРЧЕВНЯ/ЗАБІГАЙЛІВКА!!!

 

Щодо пояснення цього факту звертайтеся до постулату №2. 🙂

 

Щодо поділу умов перебування в приміщенні, звертайте увагу на наступні пункти:

 

а) з кондиціонером (AC) / без кондиціонера (non-AC) – можемо з досвіду сказати, що краще без того кондюка, бо з ним можна замерзнути…

 

б) є туалет/нема його

 

в) є душ/нема його/на поверсі

 

г) є гаряча вода/нема/погодинно

 

Кожен фактор, його присутність чи відсутність, робочий/неробочий стан того ж душу потрібно чітко уточнювати і нагло лізти дивитися, бо спрацює постулат №1.

 

д) година вписування/виписування – то взагалі «до кольору-до вибору» – хто як хоче, так се ставить.

 

Готелі (правдиві)

 

Відрізняються декількома параметрами:

 

а) багатоповерховість;

 

б) своя, окрема, огороджена територія, з великою вивіскою, переважно вказуючи наявність апартаментів (apartments) або кімнат (rooms);

 

в) набагато вищою ціною від всього решта.

 

Мінімальна ціна готелю (НЕ ґестгаузу) починалася від 200 рупій (30 грн) з людини, загалом з номера не менше 500 рупій (90 грн). В Мумбаях цю ціну множите на 10, в інших курортах (Пуна, наприклад) – в 3 рази дорожчі ціни.

 

Ґестгауз (гостьовий дім)

 

Ґестгаузи – це не хостели. Це просто кімнати для проживання. Це щось середнє між готелями і кімнатами. Переважно, якщо звикнути до такого типу кімнат, то можна достатньо добре ночувати.

 

Максимальна вартість ґестгаузів може теж сягати до 500 рупій, але переважна середня ціна – 100-200 рупій (15-30 грн).

 

Як ціна, так і умови – різняться. Найкращий ґестгауз на наш досвід був в Каланґуті, Ґоа: номер на двох з великим ліжком, холодильником, телевізором, шафою, туалетом («Вестерн-стайл») і душем (сумісними). Вартість була 150 рупій (25 грн) за ніч. Були там і дорожчі, і з іншими умовами.

 

Кімнати в індіанців

 

Щодо кімнат в індіанців можна сказати багато. Цікавого. Наприклад – з того, де ми були.

 

Пуна. В околі ашраму (центру) Ошо вартість кімнати в індіанців коливалася від 350 рупій (55 грн) і вище. Переважна вартість кімнати була від 500 рупій (95 грн). Кімната виглядає наступним чином: загальна площа 6-7-8 кв. з двоспальним ліжком (1,5 м на 1,9 м приблизно). Кімната знаходиться в квартирі, туалет і душ зазвичай не входить. Плюс часом (чи переважно заставляють/пропонують) заповнити форму 1939 року по проживанню. Це буде коштувати ще 350 рупій (55 грн). Ітаго получається 850 рупій. Дорожче, чим в готелі. І незручніше. Якщо брати готель «Сундербан» біля ашраму – мінімальна ціна одномісного номера – 700 рупій (115 грн). Якщо брати готельчик біля Пунівського вокзалу – получиться ще дешевше. Але зате доїжджати далі.

 

Хампі. Все то саме. Кімната такою ж площею, з такими ж умовами. Ціна дещо нижча – до 450 рупій (75 грн). Якщо довго торгуватися – то можна за 400, або і менше сторгуватися… Тільки там комарі (не москіти!!!) дзижчать, як рідні, карпатські… і вентилятори…. Без них – не виспишся і запаришся, з ними – не виспишся і замерзнеш. Зате дуууже близько до хампівської шіваїстської ґопури (храму), до центру, до забігайлівок, стоянки і всього решта… Чого не спостережеш у Пуні, в околі ашраму Ошо.

 

На щастя, ночувались ми в кімнатах лише два рази, але бачили більше… Щодо них можу сказати, що якщо дуууже бракує грошей (навіть при різниці в 3-5-10 грн). Маєте натхнення до суперекстрімів, маєте натхнення відчути усю екзотику ночівлі, відчути себе індусом – обирайте весь час кімнати.

 

Мапи, навігація, ГНС (ГЛОНАС, GPS)

 

Їдете в Індію? Хочете там поподорожувати? Хочете поподорожувати культурно, цивільно, як по Європі – взявши мапу чи якийсь пристрій ГНС (глобальної навігаційної системи – GPS) і доїхати кудись, чи взяти машину, чи взяти якийсь транспортний засіб?

 

Забудьте. Про мапи (детальні тим більш) взагалі. Їх там купити взагалі нереально. За 14 днів і у всіх тих місцях, найшли тільки 2 книжкових магазини,, яких книжковими «магазинами» навряд чи можна. Це були так звані «прокатні» заклади, де, в основній своїй масі, можна було взяти усілякі бульварні книжечки напрокат, щоб на дозвіллі почитати… Усе, що найшли – крупномасштабну мапу Індії з масштабом «в 1 см відстань Львів-Тернопіль» і мапу штату Ґоа (найменшого штату Індії (3700 кв. км.) з населенням біля 1,5 млн осіб, який в 6 разів менше за Львівську і разів в 4 менший за Тернопільську або Івано-Франківську область).

 

Ото й усе. Щодо ГНС, то перелопативши наступні системи:

 

    • Garmin XT
    • MioMap
    • Nav’n’Go/iGo
    • OziExplorer
    • NaviComputer
    • Navitel
    • Yandex Maps
    • Google Maps Mobile
    • OpenMobileMaps
    • Мобильные карты@mail.ru
    • Google Navigator
    • Terracrosser
    • TomTom Navigator

 

можу зупинитися лише на декількох.

 

    1. OziExplorer. Безперечний лідер ринку. В мережі є багато мап під цю програмку. Основний формат стосиків («файлів») під цю ГНС *.ozf3 і *.map. В тому числі є багато мап для Індії та інших азіатських країн.

 

Переваги:

 

    • можна встановлювати довільні пункти прямо на ходу
    • показує пряму відстань до точки
    • показує напрямок руху
    • видно рельєф

 

Недоліки:

 

    • мапи Індії для Озіка в основному видання 1945-55 років
    • мапи не векторні – це зображення, які просто збільшуються/зменшуються, тому все тільки залежить від самого зображення, але переважно це так звані «кілометровки» або «п’ятсотметровки»
    • не підтримує кирилиці в назвах точок, які були створені зовнішніми програмами
    • корисна тільки для роботи на бездоріжжі або такій же пересіченій місцевості, не враховує великі перепади висот
    • відсутній пошук назв, тре вже добре знати саму місцевість або, принаймні, пункти мапи
    • тре однозначно добре розуміти картографію і топологію
    • для великої території тре багато файлів, часто бувають накладки самих файлів зображень
    1. NaviComputer. Палочка-допомагалочка. Повноцінна навігаційна система-відстежувач. Базується на мапах від http://www.openstreetmap.org/.

 

Переваги:

 

    • повнофункціональна векторна мапа – збільшується/зменшуться/масштабується
    • відстежує положення об’єкта на мапі
    • підтримує стосики пунктів *.gpx
    • записує стосики шляхів
    • надзвичайно детальна мапа, включно із залізничними коліями, усіма дрібними станціями і контурами вулиць, навіть якщо без назв

 

Недоліки:

 

    • відсутній пошук назв
    • не прокладає маршруту до пунктів

 

Мумбай, Мумбаї, Бомбей – всьо рівно

 

Мумбаї, перефразовуючи деяких спеціалістів, «маст сі» – мусь пройти чи побачити… І, думаю, що виражу думку всіх мандрівників цієї подорожі, пройти і побачити тре трішки інші речі, ніж пишуть путівники…

 

    1. Мумбайський аеропорт. Це щось з чимось. Лишили речі всередині і не взяли випадково чи навмисне оригіналів документів? Назад не зайдете, бо стоять там дядьки з автоматами і пістолетами, по англійські кажуть «єс, оф корз» і «насин елс меттерс» (так-так, як пісня Металіки «Nothing Else Matters»). Вийшли з аеропорту і кудись хочете добратися? Зокрема, кудись в старий Мумбай вікторіанської епохи? Якщо знаєте по їхньому, вмієте читати, маєте до самої шиї часу – ласкаво просимо. Бо відстань до старого міста – біля 40 км. Так! По місту!!! Кажуть, що там десь неподалік є метро – але їхня ж статистика каже, що на півмільйона перевезених пасажирів в день сто гине. І до тої ж станції метро тре дійти. І прямого метра до старої частини теж, кажуть, нема. Автобусами? Та то теж трьома-чотирма, не менше. В разі, якщо ти вже орієнтуєшся в Мумбаях. Добре орієнтуєшся. Бо запитання «як далеко кудись?» викликає відповідь «та тут, за третьов горов».
    1. Таксі, рікші (тук-туки, або як вони себе називають «кар» [машина]). Варіант для простої, попередньо неосвяченої поїздками в азіатські країни, людини. Єдине, що хочу додати – швидкість таксі на шосе – 80 км/год, в самому місті, на вуличках – заледве 35-45. Тому ті, хто бачив «Їсти, молитися, кохати» – то брехня про ту «швидкість», яку там показують.
    1. Старе місто починається з вокзалу Чатрапаті, або, як його продовжують називати, Вікторія Стейшн – вокзал Вікторії. За ним – якраз можна найти усі гарні місця… Там вже пару годин можна погуляти, а то і більше… Там же Ворота Індії, готель «Тадж Махал» (не сам палац «Тадж Махал»!), пристань, від якої відправляються човники на Слонячий острів.
    1. Слонячий острів. На великого, дуже великого любителя. Якщо побували в Аджанті і Еллорі – не тратьте 3,5 години чистого часу (сюди додайте ще огляд) для того, щоб добратися туди і звідти. Там усього пару печер. Єдиною відзнакою місця є Триликий бог. Тому острів – хіба що для дуже віруючих.
    1. Пляж Човпаті. Напрошуються тільки фрази… Купатися заборонено, а то й протипоказано… Проїхавши на таксі повз цей пляж, одноголосно, без жодних протиріч, без обговорень, мовчки, вирішили там не купатися і снідати деінде, але не на берегу. Без коментарів.
    1. Банґанґа. Хто не був – той не розуміє. Історія, пов’язана з цим місцем, не загладжує Тих вражень, які ми отримали на цьому місці. Зважаючи, що це була перша точка нашої поїздки – культурний шок людей, які їздили тільки Європою, словами не передати… Для тих, хто бачив «Outsourced» – нема там такої чистоти, купатися там небажано, і в готелі на березі теж навряд чи вижили б…
    1. Висячі сади не є зовсім висячими садами в тому розумінні, в якому ви могли б подумати. Це просто парк, де дуже гарно ростуть різні кущики, які вистригають у формі всяких зверушок. Гарно, якщо проходити повз і зайти. Якщо ж спеціально їхати – не варта. Хоча, будучи комплексно з оглядовою площадкою через дорогу – тоді варта. Оглядова площадка дає вигляд на увесь той Мумбай зі сторони затоки. Знаходиться оглядова площадка у парку Камала Неру.
    1. Храм Бабулнат. Місце сили. Дуже гарно. Дуже потужно. Тільки заради цього храму варто з’їздити в цю частину міста. Тільки не прогавте поворот до нього… Ми тричі прогавлювали… Вхід розташований між воротами, до яких зверху спускаються сходи, а зліва – багато лавок і людей з квітами. Попавши в храм, і піднявшись трішки  – побачите попрошайок, які «збирають мзду на власний храм тіла. Зверніть увагу вище, коли попадете в сам храм, на запорізьких козаків і львівських левів.
    1. Джама Масджід. Може мечеть найвизначніша, може і висока, але туда пертися – на дуже великого любителя. Зважаючи, що вона знаходиться посередині затоки… І до неї перти кілька годин пішки або від Воріт Індії, або від Банґанґи, втратите час.
    1. Станція Вікторія, Вокзал Чатрапаті Шіваджі. Архітектурне чудо в чисто британському стилі. Початок старого міста, початок британської колонії в Мумбаї, початок, починаючи рахувати від аеропорту. Надзвичайно гарна будівля. Єдине застереження – не заглядайте всередину: там чисто індійська чистота. А ще, особливо для гурманів, перед цією станцією, через дорогу знаходиться Макдональдс – для тих, хто «це любить».
    1. Фонтан Флори, Верховний Суд, Вежа Раджабай, Університет Мумбаїв, Музей принца Валійського – це все британський квартал в периметрі півкілометра. Якщо ви «цивілізований», чи то «європейський» турист, то погуляйте і відпочиньте собі в цьому районі, тут можна знайти каварні львівського і європейського рівня, ресторанчики, а заодно – сувеніри, індійські забігайлівки, навіть кіно тут часто знімають.
    1. Готель Таджмагал і Ворота Індії. Дві невіддільних пам’ятки, одна на фоні іншої. Готельчик гарний, але до автентичного Таджмагалу, який є палацом, ніякого відношення не має. Зате Ворота Індії – величний і гарненький монумент.
    1. Крім того, Ворота Індії – це точка, від якої відходять катери на Слонячий острів, в оригіналі (себто англійською) – Elephanta Island. Дехто чомусь називає їх острів Елефанта, чи просто калькує як Елефанта Айленд, але то банально Слонячий острів, бо печери в ньому, кажуть, мають щось спільне зі слонами. Один з автентичних пам’ятників, що є на острові – Триликий Шіва (Магесамурті). Якщо не плануєте поїхати в Аджанту чи Еллору – поїдьте на цей острів. Вартість поїздки для туристів – 105 рупій (17 грн). Причому ріжниці між простим катером, чи катером з «кондиціонерною» палубою нема. Все рівно жарко, все рівно 1-1,5 год. ледь не двохтактним дирчиком по брудній бухті перти…

 

От на тому наша подорож по Мумбаям закінчилася. Від станції Вікторії ми взяли машини з шоферами і поїхали в Пуну – батьківщину, чи то пак місто, в якому заснувався Ошівський міжнародний медитаційний курорт (Osho International Meditation Resort).

 

Пуна, штат Магараштра – Ошівський центр

 

Пуна – невеличке, порівняно з Мумбаями місто, в якого є дві прикмети – осередок Ошо і старий центр.

 

    1. Шанівар Вада. Старий замок, від якого залишилися тільки стіни. Але для тих, кому цікаво там побувати – одне з місць сили. Всередині відчувається надзвичайний спокій. Можна просто собі гуляти, сидіти, лежати, відпочивати. Будете в Пуні, обов’язково відвідайте.
    1. Палац принцеси. Знаходиться поряд з Шанівар Вадою. Не ходіть. Навіть за тих 2 рупії. Босими. Бо там нічого нема.
    1. Центр Ошо. Для тих, хто не знає, хто такий Ошо, його ідей, книг та медитацій – ґуґліть. Для тих, хто знає – коротко про порядки.

 

а) Реєстрація. 550 рупій (90 грн.).

 

б) Моментальний тест на СНІД.

 

в) Обов’язково мати (купити) одяг – білий або маруновий (каштановий).

 

г) Гроші на території курорту/ашраму/центру заборонені. Тому для всього іншого потрібно купувати спеціальні талони-купони.

 

д) Їжа – за окремий кошт, тому, якщо любите попоїсти – закупляйтеся купонами.

 

Сама програма медитацій, настрій та відчуття – коментуйте, відповідь в розширеному вигляді дадуть усі, хто там був.

 

Панаджі (Панджім), Баґа, Каланґут, Анджуна, штат Ґоа

 

Ґоа – це не Індія. Це ще не Європа, але ще не Індія. Колишня португальська колонія, достатньо чиста, достатньо приємна, достатньо дешева…

 

Набрид Єгипет, Туреччина, Хорватія, Югославія?… Однозначно в Ґоа!

 

Анджуна. Найвідоміший пляж хіпі-панків, курців, усіх анархістів, хто противиться глобальному порядку. Сам по собі достатньо маленький, пляж Анджуни відомий своїм блошиним ринком, приємною кафешкою, зменшеним простором піску до моря, порівняно з Баґою чи Каланґутом.

 

Каланґут. Місце, де ми відпочивали. Тихо, спокійно, кілька хвилин ходу до океану, тих самих кілька хвилин в іншу сторону до інтернет-клубу, кафешок, сувенірних лавок. Є всякі різні будинки, готельчики, вілли, ґестгаузи… В ґестгаузах – пересічна ціна 450-500 рупій за кімнату, де можна жити втрьох. Загалом – 3 у.о. з людини за ніч за кімнату з великим ліжком, холодильником, телевізором (хто ж його дивиться?), душем, туалетом.

 

Баґа. Таке саме як Каланґут, тільки більше осіб росіянської національності. Відповідно, трішки починає бути дорожче. Крім того, на міському пляжі Баґа збираються усі місцеві індуси, незважаючи на прокатні скутера, параглайдінґ (катання на парашутах над морем), і всі інші розваги.

 

Але ті всі пляжі фактично з’єднані однією полосою берега, тому майже неважливо, де зупинишся, пару метрів туди, пару метрів сюди – все рівно приємно.

 

Харчування – в принципі, у будь-якій кафешці дорогою в центр міста. Усюди порівняно з українськими (зокрема, навіть львівськими) прийнятні ціни, можна добре поїсти за 3 у.о., якщо не рахувати алкогольних напоїв чи марихуани.

 

Мурудешвар (Мурдешвар, Мурудешвара), штат Карнатака

 

Найпершою відмінною особливістю даного міста є те, що його назва пишеться у трьох варіантах. Це особливо допомагає, коли ти йдеш по навігатору…. (((((

 

Але це місце, куди варта попасти. Майже найбільша в світі статуя Шіви в 37 м висотою (найвища – 43 м), найвища ґопура в світі – 20 поверхів і 75 м, розташовані на березі Аравійського моря (яке є частиною Індійського океану).

 

Надзвичайно гарні краєвиди. Надзвичайно толерантні шіваїти. Дуже потужний за енергетикою храм.

 

Як є нагода – побувайте.

 

Водоспади Джоґ, штат Карнатака

 

Найвищі водоспади Індії. Найвищі безкаскадні – без перепадів, прямі… 250-275 метрів висотою. Гарно. Високо. Екзотично. Але індуси заблокували – просто закидали дровами – усі підходи до підніжжя водоспаду. Якби нє – тоді варта побувати там, як зверху, так і знизу.

 

Максимально, що там провести час – це годинку. З оглядового майданчику.

 

Хампі, Карнатака – Зруйноване місто Імператора, Віджаянаґара

 

Це не місто. Це не село. Це цілий район. Це ціла область. Це зруйноване місто Імператора. Розташоване в достатньо великій області. З безліччю храмів, майже кожен з яких має свої плями сили/енергії. Там можна перебувати довго. Дуже довго. На кожен храм потрібно трохи часу, а зважаючи, що все місто має периметр біля 60 км…

 

Гарно, енергетично, наповнено, алкоголю навколо по всьому периметру нема.

 

Обов’язково побувайте, але виділіть часу більше, ніж 1-2 дні.

 

Путтапарті, штат Андгра Прадеш – Прасанті Нілаям, ашрам Сатья Сайбаби

 

[Далі йде особиста думка]

 

На жаль, враження від Прасанті Нілаяму, і від Путтапарті загалом дуже ніякі. Як і у багатьох інших святих місцях, алкоголь у місті відсутній, і на периметрі також. Але все решта – обов’язково має у назві, в оформленні, всередині щось від Сатья Сайбаби – або руки, або портрет, або ноги…

 

На вході в ашрам вас настільки перевіряють, що нормально попасти туди майже неможливо: то рукава закороткі, то штани не такі, то фотоапарати заборонені, то ще щось, то ще щось, то вирівняйтеся в ряди і сідайте куди вам скажуть, то не рухайтеся, коли Сайбаба з’являється, співайте пісні протягом усього даршану (а ніхто навіть не скаже, як їх співати…)

 

Люди навколо не дуже привітні, трохи – якщо без перебільшень – напружені, затягнуті в масовість.

 

Для тих, хто лише чув про Сатья Сайбабу, але не є якого затятим послідовником – краще з’їздіть в ашрам Шірді Сайбаби (див. далі).

 

[кінець особистої думки]

 

Дгарамваран, штат Андгра Прадеш – районний центр, залізничний вузол

 

Місто, яке вражає мандрівників своєю архітектурою, людьми, свинями, шашликами…

 

Одне з індійських міст, де потрібно побувати мандрівнику, якщо він бував тіки в Європі.

 

Коментарі щодо міста зайві, дивіться фотографії.

 

Шірді, (Шіріді), штат Магараштра – ашрам Шірді Сайбаби

 

Невеличке місто, в якому багато готелів, багато кафешок, нема визначних місць.

 

Тільки ашрам Шірді Сайбаби – індійського та мусульманського святого, імені якого ніхто не знає, тому так і називають «святий чоловік з Шірді» – Шірді Сайбаба.

 

Святий, якого шанують і мусульмани, і індуси. Святий, який практикував і мусульманські практики, і індуїстські.

 

Мабуть, тому у його ашрамі поєднані ці духовні течії. Енергетика місця відчувається ще в черзі, за 5000 людей до самих мощів святого. Пісні, які співають на його честь – прості і щирі. Коли їх співають, стоячи в черзі – слова закарбовуються за якихось п’ять хвилин, і вже хочеться підспівувати. А дійшовши до місця захоронення мощів, на фоні годинного чекання отримуєш такий плин енергії, що не хочеться звідти виходити, а коли виходиш – хочеться знову повернутися, навіть вистоявши ще раз в черзі, пройтися на внутрішнє подвір’я, побути там довше, і ще довше…

 

Святе місце, яке притягує людей зі всього світу, місце енергії.

 

Якщо збираєтеся в Індію через Мумбай – обов’язково виділіть день, а то й два, щоб тут побувати.

 

Ауранґабад, штат Магараштра – вихідний пункт до печер Аджанта і Еллора

 

Місто, яке відоме своїм заводом із виробництва сарі. Але у місті реально нічого робити. Завод з виробництва сарі знаходиться за містом, до одних печер – печер Еллора – 30 км попри форт Даулатабад (дуже гарний форт на горі, але дивитися там нічого, як в Кременецькому форті), до інших печер – печер Аджанта – більше 100 км.

 

Печери Еллора та печери Аджанта, штат Магараштра – одноденна поїздка по найвизначнішим печерам Індії

 

Якщо ви скористалися порадою і зігнорували поїздку на Слонячий острів, а виділили одну ніч, щoб добратися з Мумбаїв до Ауранґабаду, і один день на поїздку по печерам – ви отримаєте воздаяння за своє рішення.

 

Печери Еллора, розташовані приблизно 30 км від Ауранґабаду, складаються з трьох груп: буддаїстські, індуїстські і джайністські. Кожна група має свої відмінності, кожній групі притаманні свої риси, в кожній групі є свої шедеври, на ці печери потрібно хоча б півдня, щоб осягнути їхню велич і силу. Розташовані під горами, витесані з цільних скель, ці храми, печери та пам’ятники можуть затягнути і не на один день. Тут налічується більше 30 печер.

 

Печери Аджанта, буддаїстські печери з двох періодів – Магаяни і Гінаяни – заворожують своїм півколом над рікою, що починається гарним водоспадом. Кожна печера відмінна від іншої, але тут кожен може найти для себе те місце, яке дасть йому найбільше. Тут ще ведуться реставраційні роботи в деяких печерах, тому вповні насолодитися можна трішки меншою кількістю печер, ніж вказано – загалом 30 печер. Крім самих печер, можна перейти на протилежний берег і прогулятися доріжками, які виводять на панорамну площадку над усім каньйоном. Туди треба трохи пройти, але це виправдається – надзвичайно гарний огляд.

 

0 thoughts on “Індія. Інструкція для українських туристів”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *