А час минає…

Десь впродовж останнього півроку зауважую за собою: почав говорити у термінах десятиліть…
– почав 10 років тому…
– закінчив 15 років тому…
– дивився 20 років тому…
Час минає. Згадується хіба Ісікава Такубоку:
***
Якщо ідеться про печаль –
я можу сказати,
що це таке.
Бо смак її спізнав
занадто рано.
***
Завжди, коли дивився
на чисте блакитне небо,
хотілось мені засвистіти.
І я свистів собі,
і був такий веселий!
***
І навіть уночі,
вже лігши спати,
я все свистів.
Свист був моєю піснею
в п’ятнадцягь років!
***
Вже кілька днів,
як у грудях мені почало
потроху, ледь чутно
зароджуватися каяття.
І це не смішить мене.
***
Навколишні речі —
якісь невідчутні,
ще й потонули в сутінках.
Докупи зібрались
усі мої печалі.

Leave a Reply

Схожі пости / Related Posts

Весняні Хайку в Ужгороді

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in…

Абубакар Самбієв. Технічний аналіз соціальних систем

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in…

Вчитель чи Майстер: хто важливіший?

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in…

Зона Комфорту проти Зони Стабільності/Відчуження

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in…