Ларс фон Трієр. Німф()манка (Німфоманка)

 

Скажу чесно, “Меланхолія” Трієра мені не сподобалася взагалі. Незважаючи на те, що в обох фільмах грає Шарлотта Ґінзбурґ (хоча і пишеться Ґенсбур, але вони ж то з України).

Фільм неоднозначний. І у двох версіях. Мені особисто вистарчило театральної 3-годинної, без жорсткого порно і всяких таких цікавинок. Різниця у тривалості – режисерська нерізана версія на 1 год. 24 хв. довша. Для тих, хто належить до фільм()манів – рекомендую. Тільки не під водочку на кухні. Не піде. Ні водочка, ні фільм.

Фільм

Складається з 8 історій, які розповідає головна героїня у виконанні Шарлотти Ґінзбурґ (Генсбур) (Charlotte Gainsbourg) головному герою у виконанні Стеллана Скаршгорда (Stellan Skarsgård).

Кожна з історій зачіпає/торкається якоїсь одної грані соціуму. І в цих історіях з’являється Крістіан Слейтер (Christian Slater), Ума Турман (Uma Thurman), Віллем Дефо (Willem Dafoe), Шайа ЛаБеф (Shia LaBeouf, відомий з Трансформерів), Коні Нільсен (Connie Nielsen, з Адвокату Диявола).

Купа вагін, членів, мінетів, батогів, сімейних непорозумінь.

Враження

Сам фільм – повторюся – неоднозначний. Важко сказати, чи то комедія, чи то фарс, чи то трагедія з точки зору головної героїні, чи об’єкт дослідження для головного героя – кожна грань цього фільму захоплює і провокує.

Сарказм у фільмі такого високого рівня, що він балансує на межі його нерозуміння. Я дивився фільм, слухав героїв, розглядав ситуації, додивився фільм, але так і не можу сказати, чи фільм – цілком сарказм, чи часами привертання уваги до певних соціальних відхилень.

У фільмі згадується і Бах, і Бетховен, і католицька церква з її символізмом, і східна церква (Візантійського обряду) зі своїм символізмом, і рибалка, і качкокулакування (відоміше як duck fisting), і Джеймс Бонд.

Раптовий Раммштайн на початку і в кінці додає фільму потужності. Мабуть.

І, мабуть, фраза головної героїні “Я не знаю, хто такий Едгар По” дивує. Зачіпає. Мабуть, злить. Бо бля. Діагноз вона собі ставить, а По не знає. В той же час, вона вільно розмірковує про політику, сексуальність, “музику”, і таке інше. Мабуть, сарказм тут не тільки пролітав, але й керував думкою про діагноз: “я собі діагноз знаю, бо прочитала в інтернеті ознаки”.

Рекомендація

Рекомендую. Однозначно. Тільки, мабуть, з обмеженнями 18+. Краще 21+. Для всіх – 24+. Не через порно. Через складність концепцій, які там показуються. Як “Червоне і чорне” Стендаля можна зрозуміти десь після 18, а не в школі.

Налаштуйтеся на роботу мозку і згадування всього, що знаєте, і пошуку того, що не знаєте, бо варта таке знати, щоб не стати головною героїнею.

8 thoughts on “Ларс фон Трієр. Німф()манка (Німфоманка)

Залишити відповідь

Схожі пости / Related Posts

Статус Бреда (Brad’s Status)

(не для слабонервових чи для нервових взагалі) Деколи, коли дивишся трейлер, фільм виглядає достатньо цікавим і є натхнення витратити якісь…

Едгар Аллан По. Ворон (з ілюстраціями)

Рідко читаю вірші, але перериваючи свої історичні записи, знайшов отаке посилання на ілюстрації Ґюстава Доре до вірша Едгара Аллана По…

Декілька серіалів до перегляду

Приходить осінь. Ночі стають холодними, вечори довгими. Ось вам декілька серіалів у стрічку. Більше, ніж мистецтво (The Art of More),…

Щось у хмари, щось переглянути, щось викинути…

Врешті закінчив закидувати архівну інформацію в хмару, а точніше - у Amazon Cloud. Залишилася підбірка фільмів, частину яких я буду…