Facebook

Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy2018/12/14 @ 13:04
І створив Бог всіх ⚖️рівними…

Часто і багато говорячи про Дзеркальну Мудрість (я про це теж говорив отут https://www.facebook.com/waytoabyss/posts/2171115883138385), ми забуваємо, що є ще друга мудрість – Мудрість ⚖️Рівності.

Мудрість ⚖️Рівності каже, що всі рівні і все рівне, все рівнозначне, все однакове: слони і комарі, люди й інші живі істоти, жінки й чоловіки, діти і дорослі, люди і боги, біле і чорне, небесні тіла і вакуум, сансара і нірвана, рай і пекло, Бог і Диявол – це все одне і єдине.

Ти вважаєш, що є бідні і багаті, що є достойні і недоторкані, є можливості і є карма? Ти думаєш, що якось і десь тебе в житті обділили, недодали, недолюбили?

Це означає, що ти забув про Мудрість Рівності. Бідні і багаті – рівні люди, достойні і недостойні – часто бувають ті самі люди, тільки в різний час ми їх сприймаємо по різному, в когось були більші чи кращі можливості – ні, в усіх були ті самі можливості, ті самі здібності.

За Мудрістю Рівності ми усі народжуємося однаковими, навіть якщо в когось нема ноги, є порок серця, чи все суперчудово – це все єдині вхідні умови цього життя, єдиний канал народження.

Мудрість Рівності заперечує дуалістичність як протилежності, вона стверджує дуалістичність як шкалу, як діапазон🎚:

від 🌑чорного до 🌕білого - лише рівень освітленості,

від 🛐бідного до ⚜️багатого - лише рівень працездатності,

від 👶громадянина до 🧙‍♂️лідера – лише рівень відповідальності.

Ми рівні так само, як і рівні з нами інші істоти, як і усі варіанти, які у нас бувають у житті, рівні за своїм значенням. Тому виокремлення якихось заслуг чи можливостей – це лише порушення Мудрості Рівності.

І тут навіть хочеться сказати, що навіть Мудрість чи Закон чи Правило чи Постулат – це все рівне. Проблема людства в тому, що ми маємо звичку інтерпретувати чітку, структуровану інформацію.

Написано на заправці «Не курити»🚭 - все рівно найдеться хтось, хто спеціально це буде ігнорувати. Говориться «Обережно, небезпека»☢️⚠️ - все рівно хтось махає рукою і попадає чи в автоаварію, чи взагалі в щось таке…

Мало хто сприймає інформацію як інформацію, а не як емоційну складову – бракує Мудрості Рівності. Ми самі собі вигадуємо вітряки, як Дон Кіхот, і успішно постійно і неперервно з ними ж і боремося.

Таких прикладів не обійняти і не перерахувати, і потрібно переслідувати самого себе в таких речах, переслідувати, як мисливець переслідує жертву: повільно, впевнено, обережно, бо від цього залежить усе подальше життя, поволі усуваючи усі перешкоди, злидні на шляху, і наближаючись до досконалості.

Приймайте усе, як єдине і неподільне, приймайте усе, як рівнозначне, приймайте усе, як себе. Тільки спочатку навчіться приймати себе. Так каже Мудрість Рівності.

Спокою і мудрості вам.
Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy2018/12/11 @ 9:33
Chuangtse said that he once dreamed of being a butterfly, and while he was in the dream, he felt he could flutter his wings and everything was real, but that on waking up, he realized that he was Chuangtse and Chuangtse was real. Then he thought and wondered which was really real, whether he was really Chuangtse dreaming of being a butterfly, or really a butterfly dreaming of being Chuangtse.
.
Life, then, is really a dream, and we human beings are like travelers floating down the eternal river of time, embarking at a certain point and disembarking again at another point in order to make room for others waiting below the river to come aboard.
.
Одного разу Чжуан Цзи снилося, що він метелик, і будучи у сні, він відчув, що може махати крилами, і все було реальним для нього. Але після того, як він прокинувся, він знову усвідомив себе, як Чжуан Цзи і відчув, що Чжуан Цзи - реальний. Але тут він задумався, а що ж було реальністю: те, коли він був Чжуан Цзи і йому снилося, що він є метеликом, чи це метелик снив себе Чжуан Цзи?
.
Тоді життя насправді - лише сон, а ми, люди - лише мандрівники, що плинуть вічною річкою часу, пристаючи до берега в певні моменти, і відчалюючи в інші, щоб вивільнити місце іншим подорожнім, що очікують на мандрівку річкою.
.
#WayToAbyss #ШляхвБезодню #skorpionrudky #coffeeart #капучіно #coffeelovers #кава #coffee #coffeelover #coffeegram #coffeelove #coffeetime #cappuccino
Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy2018/12/05 @ 10:12
В дорозі країною #37 Молдовою і додатково Придністров’ям. Короткий звіт #4
(#3 тут https://www.facebook.com/waytoabyss/posts/2182169238699716)

Придністров’я (Придністровська Молдавська Республіка) (Prydnistrovska Moldavska Respublika)

Прикордонні пости з’явилися внізапно. Спочатку – миротворчий пост. Потім – шлябан Придністров’я. Я – за звичкою Шенгену - дав паспорти в будку, мені віддали їх і сказали припаркуватися справа на майданчику. З’явився мандраж)))) Перед тим, як стати на майданчик, нас ще додатково перевірили митники? прикордонники? (завжди їх путаю)

Для тих, хто ще не був і кому цікаво – в паспорті нічого не ставили. Ми сказали, що ми туристи на пару годин в Бендери (Bender, Moldova) і Тирасполь (Tiraspol). Нам запропонували видати транзитний талончик на 12 годин, і щоб якщо що – ми його продовжили на любому посту. Ми сказали, що по любому довше не будемо, Але нам наполягли, що про всяк випадок щоб ми пам’ятали. І сказали, що дорогам в Придністров’ї позаздрять німецькі автобани.

Погоджусь, що в Придністров’ї чисто. Форт в Бендерах (Бендерская крепость) – суперчистий і охайний форт, на який ми потратили максимум хв 30, щоб все обходити і почитати і пофотографуватися.

Дивна економіка Придністров’я: їхній рубль до російського рубля ~1:4, до гривні ~1:2.

В замку ми намагалися заплатити карткою, зчитуючи QR-код, але мене кидало тільки на сайт якогось місцевого банку. Тоді нам сказали, що приймають любу валюту: грн-дол-леї-еуро-зл…
І ми почали шукати 5,5 дол чи 90 лей чи 5 еуро… ну не було в мене таких купюр, а здачі вони взагалі ні з чого не хотіли давати, але ми нашкребли 6 доларів, і з них здачі таки не дали))))

Перше враження про Придністров’я: заїжджаєш в країну «Шериф» - заправки, мойки, торгові центри, магазини, фітнес-центри – все під одною торговою маркою…

Радянський союз – архітектура: пам’ятники Котовському, Леніну, Суворову, музей Котовського, пам’ятник танку…

Підозри про банківську систему у мене почали продовжуватися, коли ми проїхалися і пройшлися по Тирасполю. Банкоматів не так багато було на вулицях, хоча якісь банки були, і ми все-таки, не маючи місцевої валюти, вирішили зайти і пообідати в одне з центральних кафе «7 п’ятниць», майже навпроти міської ради. Погодували нас дуже круто, до відвалу, хоча придністровське (як і молдовське) пиво – такоє собі, і врешті, коли принесли чек, я пішов міняти гроші, бо таки вияснилося, що банківська система Придністров’я нагадує український «Ощадбанк» з його намаганням ввести НСМЕП (Національну систему масових електронних платежів – типу аналог мастеркарду і візи) і несумісністю з іншими системами.

В Придністров’ї є дві місцевих системи, жодна з них не підтримує міжнародні платіжні системи і найти робочі банкомати, які би тупо видавали з вашого мастеркарду чи візи місцеву валюту – такого нема. ((((( Вірніше, я один найшов, але на ньому – мабуть перманентно – писало «не работает».

Тому взявши гривні і помінявши їх на купони – нагадують ще ті радісні часи української тимчасової валюти – я повернувся і заплатив за обід, після чого ми пішли назад до машини центром, і дорогою на всі залишкові місцеві гроші закупили собі кави і чаю на винос.

А далі – 600 км до Львова одним рейдом. В 17 виїхавши з Тирасполя – в 3 ранку у Львові.

Поїхавши з Тирасполя вже не в напрямку Бендер, а північніше, ми з розгону в сутінках при швидкості в 90 км/год ледве не влетіли в пост, який стояв собі, як будка сторожа в колгоспі…

Для виїжджаючих з Молдови – якщо пам’ятаєте про віньєтку, яку спочатку ніхто не перевіряв, все-таки митник намагався перевірити при виїзді з Молдови, спочатку забравши паспорти. А оскільки я був в роумінгу, і провтикав завантажити підтвердження про саму електронну віньєтку раніше – то митник чекав хв 10, поки я не найду на дропбоксі, пошукаю в пошті, завантажу з пошти і врешті покажу йому на телефоні. По базі було в падла пробити???!!!...
Зрештою, кордон з Молдовою – що екологічний пост на Волинь або пост ДАІ на Закарпатті – пролітаєш непомітно.

Короткий погодний підсумок поїздки.

Львів. ❄️Холодно, легкий морозець. Легка траса, спокійна їзда. Чернівці, 🌬мороз сильнішає, дорога гіршає, швидкість меншає. Зранку уже -5…-7… Давач на приборній панелі показує 🛠«Перевірте мотор». Я вже знаю, що то просто холодно нашій блондинці. Кордон з Молдовою, початок Молдови, все, аж до Кишиніва – 💨туман, молочний, стіною, наче туман війни в іграшках, а дороги - наче після війни в іграшках. В Кишиневі трішки прояснюється, трішки теплішає, десь до нуля, але туман зранку був, і аж до Придністров’я. Зате пройшовши кордон і заїхавши в Бендери – ☀️🌈💥 сонце, тепло, наче в Одесу в золоту осінь попав, +5, може й усі +10… Жарко…

Дорога назад. З Придністров’я і тепла і сонця – знову у Молдову… ☂️Дощ, 🌤⛅️🌥холодає, темніє, умови починають гіршати… Кордон з Україною – вже сніг, все засніжене, починає падати сніг, вертатися полярна ніч, дороги покращуються значно – то до Молдови я думав, що в Україні хрінові дороги, а повернувшись – як на трек формули 1 повернувся, 130-140 спокійно тиснеш і не думаєш, чи бігають молдавани по дорогах, як привиди, і чи ями посеред траси. З Франківська на Львів, по 12 ночі, вже 7 годин в дорозі, очі, як в сови 👀👁🧟‍♀️ – великі і невидющі, тільки сови бачуть вночі, а я нє. Бо не тільки темно і дощ, ☔️💦💧 бо починається вже злива, починається вже ❄️💦мокрий сніг. Бо на кордоні з Львівською областю починається хрєнь: 💦дощ, ❄️сніг, 🌫туман, і 🌫🌫🌫туман такий, що метрів 20-30 якщо і видно, то тільки з підфарниками, і тільки якщо приглядатися, і тільки якщо по прямій… Добре, що добрий навігатор показує всі повороти вперед, і йдеш, як летюча миша – по ультразвуку від приборів…🦇

І тільки вдень 26 листопада 2018 року починаєш розуміти, чому тобі той туман нагадує туман війни…

Спокою вам в дорогах 🛣 і відкритих мап і територій.
Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy2018/12/04 @ 10:11
В дорозі країною #37 Молдовою. Короткий звіт #3

(#2 тут https://www.facebook.com/waytoabyss/posts/2177109615872345)

Із невеликою затримкою продовжую звітуватися коротко))))

Щодо форту у Сороках, в який ми попали ще в перший день (забув в #2 про це додати) вже в час, коли сонце вже зайшло, але сутінки ще не стали ніччю. Дністер в цьому місці просто казковий!!! Але попасти в форт ми так і не попали, бо чомусь в 16 годині він вже був закритий, писало, що взимку екскурсії всередину тільки під замовлення. Ну, або ми не найшли вірного входу. Але в самих Сороках цілі райони, як я вже згадував, будинки-палаци-Версалі стояли так, наче там живуть одні циганські барони і «по багатому». Коли ми призупинилися біля одного з них і почали фотографувати, то за нами бігли підлітки і кричали, що той палац продається, і можемо поторгуватися))))))))

Там же, в Сороках мене зустрів перший «культурний шок» з двох частин. Ми заїхали в піцерію, місць так на 150, де зібралися підвечеряти.

Діалог 🗣:
Ми 👨‍👨‍👧‍👧:
- А можна мені капучіно ☕️? – А мені глінтвейн або просто гаряче вино 🍷?
Офіціант:
- Капучіно – не знаю, що таке. Глінтвейн – теж не знаю. А гарячого вина нема.
[В меню було лате і вино на розлив]…..

І ми на чотирьох замахали гуглоперекладач, думаючи, що, може, по румунськи «капучіно» і «глінтвейн» мають якісь свої назви…

На другий день, прокинувшись в Кишиневі не так рано, як би хотілося – о 9 замість 7 ранку – і сходивши за кавою, попутно пошукавши банкомати, продовжується враження про 90-і в Україні. Переночувавши в районі особняків-вілл-палаців, до найближчого банкомату йти було біля 10 хв. По гугломапам він мав би бути при самій дорозі і крапка. Насправді ж він був зліва під сходами, взагалі невидимий з вулиці… І тільки навики орієнтування на місцевості і впертість в знаходженні об’єктів (дякую місяцям бавлення в Ingress – хто ще не знає, що то таке – то рекомендую глянути, деколи краще за будь-який путівник) заставили заглянути туди, де той банкомат був.

Дуже радував той факт, що більша частина Молдови розуміють російську (я, на жаль, якось випустив румунську з сім’ї мов, які розумію), де-не-де я підколював молдаван, розмовляючи українською і англійською, але загалом комунікація проходить дуже приємно.

Повертаючись до архітектурної цінності Кишинева, можу сказати, що можна зразу їхати в винні погріба.

Тільки один маленький коментар.

Ми зранку першим ділом поїхали в Кріковські погріба, добре, що вони в парканадцяти кілометрах від Кишинева, тому це було швидко. АЛЕ⚠️ В Крікові всі екскурсії 💮 румунською мовою. КРІМ: однієї екскурсії російською о 1400, на що ми дуже скривилися, і, мабуть, дуже неприємно, бо нам запропонували одразу ще англійську дочекатися – вона теж раз в день. О 15:00. На що ми ще раз скривилися, бо чекати з 10 ранку до 14 ми не хотіли, а от до 15 – саме воно, дочекалися б. Екскурсія – 100 лей (наразі 160 грн).
В результаті ми вирішили рухатися в Придністров’я. І продовжуючи тему молдовських доріг:
- 90 км/год – це прийнята швидкість по автодорозі - не міжсільській, а по трасі.
- 100 км/год – це вже для гонщиків
- 110 км/год – я вже боявся їхати

Тому дорогою ми випадково заїхали в одну з спланованих точок - Castel Mimi в Бульбоаці. Просто неймовірна територія!!!! Суперкрасиво, фотогенічно, чисто і заманливо. Але мінімальна екскурсія - 375 лей (~550 грн) з людини. Звичайно, що туди включено якусь дегустацію. Але ми вирішили просто взяти шклянку білої фетяски, рожевого бульбоацького мімішного, і червоного мерла і посидіти помедитувати на зовнішніх диванчиках, насолоджуючись вином і виглядом. Шклянка вина в Мімі - 45-60 лей (70-100 грн), але вино дуже добре!!! Не можу наразі порівняти з іншими))))

І вам хорошого початку українського Рамадану, бо Романа вже пройшло - з чим всіх Романів (Roma Vasilev, Roman Troyanovski, Roman Didukh, Roman Kropyvnytskyy, Roman Terebenets, Roman vintonyak, Roman Kononykhin, Roman Grynchyshyn, Roman Kyrkalo, Roman Kandibur, Roman Palash, Roman Kuzyk, Roman Kushnir, Roman Budovytskyi, Roman Levko, Roman Haletskyy) і вітаю, а сьогодні вітаю з перервою в пості - християнським святом Введення - і бажаю файної української забави!!!
Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy перебуває в Chisinau, Moldova.2018/11/25 @ 8:05
В дорозі країною #37. Короткий звіт #2

(#1 тут: https://www.facebook.com/waytoabyss/posts/2176324852617488)

Прогулявшись зранку Чернівцями при -5 С, і дойшовши до Чернівецького універу, перший подив - територію відкривають з 10 ранку, вхід коштує 20 грн (10 грн пільговий), оплата відбувається на приватбанківському терміналі, який стоїть в сторожці сторожа)))))))

Для тих, хто не був - однозначно варта завітати, а за університетом знаходиться сад, чи то точніше Дендропарк, маленький і красивий, але там варта погуляти.

Ми приїхали трохи завчасно, тому прийшлося шукати сніданок і каву - і прямо трішки зліва навпроти входу в універ (якщо спиною до нього стояти) - чудова каварня/сніданковня "Oh! Сендвічі та напої". Просто чудова кава, дуже добрі сендвічі, проте салати не зовсім за звиклими рецептами.

Отож, відігрілися, погуляли по території, зібралися і поїхали в сторону Молдови, на перепускний пункт Мамалига-Крива. 🛃

Я був здивований, м'яко кажучи.

1️⃣️ В туалет на митниці ліпше не заходити, якщо у вас нестабільна психіка і ви ще не бачили туалет типу параша і не маєте вологих серветок з собою (бо води не найдете).
2️⃣️ Заїхавши під ворота - вам стандартно видають талончик на українській стороні, але здавати ви його будете при виїзді вже в Молдову.
3️⃣️ Кордон суміщений, тому проходження кордону зайняло від сили хв 15-20.
4️⃣️ Митники і прикордонники були здивовані з нас, бо ще ніколи не бачили Альфи Ромео на українських номерах, тому навіть перепитали, чи машина вже покидала територію України.
5️⃣️Коли я сказав, що мета подорожі "туризм і подивитися все красиве і попробувати все смачне, і що я раніше не був у Молдові", то почали дивитися, як би то пом'якше сказати, як на дибіла. ⛷️ І це продовжувалося цілий день - вираз обличчя молдаван, коли вони бачили Альфу на українських номерах на їхніх дорогах.

Окремо щодо доріг. Дороги для іноземців повністю платні, я це таки вичитав і купив електронну віньєтку вночі (https://evinieta.gov.md) за 4 євро на 7 днів. Не купите онлайн - прийдеться купувати на кордоні по любому, і не знаю по якому курсу і як можна буде заплатити. До кінця дня поки що навіть не зупиняли і не перевіряли, на кордоні я просто сказав, що маю електронну - теж не просили показати.

Окремо щодо доріг. Курва, молдавани просто бігають дорогами, в чорному одязі, без розпізнавальних знаків - і пофіг, чи то автобан, чи то сільська дорога - і не просто бігають, а подивляться на тебе і перебігають перед тобою. Люблять просто ходити по дорозі замість тротуара. ⚠️ Шофери, будьте обережні.

Бродячі собаки - то взагалі окрема історія в Молдові. Вони просто ходять стайками, деколи сидять просто посередині дороги, деколи ходять дорогою і дивляться в рови при дорозі. Але то і самі молдавани роблять. Якась така собі медитація. В кого сієста - а хтось в рів дивиться і розслабляється.

Окремо щодо доріг. 💩🙀🙈🙉🙊
Якщо не їдете "автобанами", то дороги нагадують їхню відсутність. Ви вулицею Шевченка у Львові їздили? Так ото ще дорога, і нею можна їхати. Здогадуюсь, що така відсутність дороги могла б бути в напрямку Івано-Франківськ-Городенка-Чернівці, але нас пронесло.

Ми поїхали в монастир Рудь (Rudi), який знаходився в напрямку на форт Сороки (Soroca), і буквально перед поворотом на село Рудь, починається дзенський коан "Що таке дорога без дороги?"

Але ми звернули вліво і поїхали до жіночого монастиря. Монастир дуже красивий, і місце там просто божественно-природно-натхненне, дещо нагадує Крехів Львівської області. Але зараз там все в ремонтах, тому оцінити церкву (чи я так і не зрозумів, що то було, можливо, дзвіниця) і приміщення самого монастиря не вдалося. Просто трішки пройшлися територією. Тому сміло можна пропускати цей пункт з своїх маршрутів принаймні ще якийсь час (мабуть, весь 2019 рік).

Наступна точка була - геодезична точка дуги Струве, яка розташована (так сталося) в яблуневих садах неподалік села. Хто не знає, що то таке - тоді на вікіпедію (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B3%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B5). Ця точка - єдина, яка залишилася в Молдові. В Україні їх трішки більше - тому фанатам геодезії є куди помандрувати. Але сама точка була не настільки кльова, щоб нею перейматися. Просто прекрасними були яблука, які висіли на деревах, будучи в інії - жовті і червоні яблука, поодинокі і гронами, на фоні туману і снігу - це просто божевільна мрія ідіота-фотографа, який їхав туди як мандрівник, а зайнявся фотографуванням яблук.

👁️ Фоточки оброблені будуть пізніше і обов'язково поділюся.

Chisinau, Moldova. Гм. Що можу сказати. У нас ця поїздка отримала фразу "По багатому". Ще проїжджаючи деякими селами і містами, не можеш зрозуміти, чи то ти попав в кінець 90-х, чи то куди, а чи як можна будувати масово поряд палаци, яких навіть в Україні мало... Це було і в Сороках, і ще дорогою. і те саме в Кишиневі. Ми попали в апартаменти "по багатому", з королівськими обоями, шкіряними диванами, двокімнатна квартира, з 2 телевізорами один над одним, де навіть вішаки - стилізовані під позолочені "як по багатому". Хоча це нам коштувало 500 лей (десь 700 грн) на 4 людини, і 7 хв ходу до центрального району, хоча і 30 хв до пам'ятника Штефану.

Взагалі, поки що не можу сказати, що Кишинів взагалі чимось цікавий, і більше пару годин на нього я б не виділяв.

І наостанок - загальне враження першого дня від Молдови.

🧚‍♀️🧚‍♀️

Дуже багато по всій Молдові керниць - місць з питною 🚰 водою. Стільки я їх ще не бачив ніде.

В багатьох селах на дахах можна побачити коньки (чи півники - або виправте мене, як це називається), які прикрашають будинок так, що він віддалено починає нагадувати วัดร่องขุ่น - Wat Rong Khun - White Temple , Chiang Rai , Thailand (трохи ностальгії для тих, хто був в Білому Храмі в Таїланді).

❄️🌬️ Ми попали в туманний день, який ховав від нас простір Молдови. Але тільки заїхавши на територію - ти відчуваєш, що заїхав кудись інше, ніж Україна.

Дерева повністю в інії вздовж дороги, чергуючись кольорами і відтінками, які так і хочеться зупинятися і фотографувати📷. Що ми і робили, як могли. І кожен поворот чи кожних 100 м вид змінюється і заворожує. Я хочу побачити це літом, коли все зелене і кольорове.

🐧Горобці просто хмарами сидять і літають вздовж доріг - такої кількості горобців в Україні я вже не бачив роки. Це дивує і вражає.

Ти їдеш дорогою, бачиш хмарку горобців, відволікаєшся поглядом за ними, повертаєш погляд на дорогу, а там - сидить між хмарки горобців прямо посеред дороги яструб. Причому візуально розміром з доброго сидячого лабрадора. І повільно зреагувавши на тебе, важко змахує крилами і починає нехотячи злітати і відлітати в поле, в туман.

Медитуйте і насолоджуйтеся.
Oleksandr Korytskyy
Oleksandr Korytskyy2018/11/24 @ 8:53
В дорозі до країни #37. Короткий звіт #1

Вперше на своїй сторінці спробую активно розказати про подорож до і країною.

Я ще не був в Молдові, і на вихідні - коли ви будете це читати - я сподіваюся уже зарахувати цю країну до відвіданих.

Етап 1. Добратися до Молдови.
У зв'язку з наявністю власного автомобіля не буду розказувати, як вірно добратися зі Львова чи з будь-якого іншого міста до Молдови, але для людей робочих і за наявності хоча б одного шофера і за бажанням зробити короткий тур країною - найкращий варіант виїхати зі Львова ближче до вечора і заночувати в Чернівцях - і місто красиве (про то буде наступний короткий звіт), і дорога буде легша, і спішити так не дуже є куди)))))))

Рекомендований маршрут: Львів - Івано-Франківськ - Коломия - Чернівці.
Прибори (GPS-навігатор Magic Earth - мій перевірений друг на дальняки - Google Maps підтверджує) кажуть, що їхати 4 години. Про якість дороги думав дивитися на сервісі українського стартапу http://navizor.com/, але поки що їхня програма на андроїд не дуже прокладає маршрути, можна хіба подивитися ділянки вручну, в веб-версії теж, тому не знав, який з трьох обрати:

1️⃣️Львів-Тернопіль-Чернівці
2️⃣️Львів-Івано-Франківськ-Городенка-Чернівці
3️⃣️Львів-Івано-Франківськ-Коломия-Чернівці

Так от, як казав лікар Айболить "Ні за чьто на свєтє нє хадітє дєті на Чернівці через Городенку" - якщо у вас не підготовлений до бездоріжжя позашляховик.

Ми доїхали до Тлумача - і всьо. Нам і інтуїція, і люди і власні розтрясені 5-і точки сказали, що ліпше повернути назад і їхати через Коломию.

Тому рекомендую 3️⃣️ - насправді можна було б за 3 години справитися, навіть не дуже гнати.
Але при тому всьому ми заїхали за ~4 год, середня швидкість 67 км/год. Будемо їхати назад - засічу, розкажу, чи справилися швидше.

Дорога класна, бо від Франківська майже весь час дуже довгі прямі, прямо відчуваєш себе на злітній смузі і їдеш собі чудово 100-120км/год при -5 на вулиці.

Щодо проживання - трохи здивували ціни на подобові в Чернівцях - приватники хочуть 300 грн з людини за ніч, часто не менше ніж на 2 ночі, можуть спустити до 250 за людину - і це 4 людини в одній квартирі поселити получиться 1000-1200 грн.

Дивно, але знайшов на Booking.com в апарт-готелі 2 окремих номери з закритою парковкою за 800 грн на 4 особи. Дуже милі номери, 15 хв пішки до Чернівецького Університету, де - хто ще не знає - могли зняти "Гарі Потера". Ну, але не зняли. Але могли.

Плани на суботу: пройтися Чернівцями, поснідати в Чернівцях, перейти кордон і добратися до Кишиніва. Дорогою звичайно ж побачити якомога більше.

Чекайте звітів, рекомендуйте, коментуйте і лайкайте))))))
Вихідні щойно розпочинаються)))