«Чи є особливий спосіб уникнути болю?»
«Так, є такий спосіб».
«Це формула, процедура чи що?»
«Це спосіб хапання речей. Наприклад, коли я пізнавав траву диявола, я був надто хапаючий. Я хапав речі в спосіб, в який діти хапають цукерку. Трава диявола – лише один з мільйона шляхів. Будь-що є одним із мільйонів шляхів [un camino entre cantidades de caminos][1].Отже, ти повинен завжди пам’ятати, що шлях – лише шлях; якщо ти відчуваєш, що не потрібно йому слідувати, ти не повинен залишатися на ньому за жодних умов. Щоб мати таку ясність, ти повинен вести дисципліноване життя. Тільки тоді ти знатимеш, що будь-який шлях є лише шляхом, і немає образи, собі чи іншим, у відмові від нього, якщо це те, що серце тобі каже робити. Але твоє рішення триматися шляху чи залишити його повинно бути вільним від страху чи амбіцій. Я застерігаю тебе. Дивись на кожен шлях старанно і свідомо. Пробуй його стільки разів, скільки вважаєш за необхідне. Тоді задай собі, і тільки собі, одне запитання. Це запитання – запитання, яке тільки дуже старий задає. Мій покровитель сказав мені про нього одного разу, коли я був дуже молодий, але моя кров була занадто енергійна, щоб зрозуміти його. Тепер я дійсно розумію його. Я скажу тобі його: «Чи цей шлях має серце? Всі шляхи однакові: вони ведуть нікуди. Вони є шляхами через кущі або в кущі. В моєму особистому житті я можу сказати, що я оскаржував довгі, довгі шляхи, але я не є десь. Питання мого покровителя тепер має значення. Чи цей шлях має серце? Якщо має, то шлях добрий. Якщо не має, він не вартий. Обидва шляхи ведуть нікуди. Але один має серце, а інший – не має. Один прямує до радісної подорожі. Скільки ти йому слідуєш, стільки ти є одним з ним. Інше змусить тебе проклинати своє життя. Один робить тебе міцним. Інший ослаблює тебе».

[1] ісп. шлях серед множини шляхів

Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)

Чоловік знатиме на цій крапці, що енергія, яку він так довго переслідував, нарешті його. Він може робити з нею все, що йому приємно. Його спільник – під його командуванням. Його бажання – правило. Він бачить все навколо себе. Але він також наштовхнувся на свого третього ворога: ЕНЕРГІЮ!
Енергія – найміцніший з усіх ворогів. І, природньо, найпростіше, що можна зробити – поступитися; зрештою, чоловік справді непереможний. Він наказує; він розпочинає з приймання обрахованих ризиків, а закінчує встановленням правил, бо він – майстер.
Чоловік на цьому етапі ледь зауважує свого третього ворога, який зменшує свої кола навколо нього. І раптом, без знання, він неодмінно програв битву. Його ворог перетворив його у жорстокого, примхливого чоловіка.

Він втратить усю свою енергію?

Ні, він ніколи не втратить свою ясність чи свою енергію.

Що тоді відокремлює його від чоловіка знання?

Чоловік, переможений енергією, помирає без справжнього знання як з нею [енергією] поводитися. Енергія – лише тягар на його долю. Такий чоловік не командує собою, і не може сказати коли чи як використовувати свою енергію.

Чи ця поразка від будь-якого з цих ворогів – кінцева поразка?

Звичайно, кінцева. Як тільки один з цих ворогів пересилює чоловіка, вже нічого не можна зробити.

Чи можливо, наприклад, що чоловік, якого поборола енергія, може побачити свою помилку і підлагодити свої шляхи?

Ні. Як тільки чоловік піддається – він скінчився.

А що, якщо він тимчасово засліплений енергією, а тоді відкидає її?

То значить, що його битва все ще триває. То значить, що він все ще намагається стати чоловіком знання. Чоловік поборений, тільки якщо він більше не намагається і покидає себе.

Але тоді, пане Іване, можливо, що чоловік може покинути себе страхові на роки, але, врешті, підкорити його.

Ні, це неправда. Якщо він піддається страхові – то ніколи його не підкорить, бо він ухилятиметься від пізнання і ніколи не намагатиметься знову. Але, якщо він намагатиметься пізнавати роками посеред свого страху, він, зрештою, підкорить його, бо він ніколи насправді не покидав себе йому.

Як він може побороти свого третього ворога, пане Іване?

Він повинен його побороти, навмисне. Він повинен прийти до усвідомлення, що енергія, яку він, на вигляд, підкорив, в реальності ніколи не була його. Він повинен завжди триматися в лінії весь час, поводячись ретельно і чесно з усім, що він пізнав. Якщо він може бачити ту ясність і енергію, без управління собою – це гірше, ніж помилки, він досягне крапки, де все тримається під перевіркою. Він знатиме тоді, коли і як використовувати свою енергію. І, таким чином, він поборе свого третього ворога.
Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)

Чоловік до того часу у кінці своєї подорожі пізнання і майже без попередження несподівано вийде на останнього з своїх ворогів: СТАРІСТЬ! Цей ворог найжорстокіший з усіх,той, якого повністю побороти неможливо, тільки відбиватися.

Це час, коли чоловік не має більше страхів, не має нетерплячої ясності думки – час, коли вся його енергія в перевірці, але також і час, коли він має непохитне жадання відпочити. Якщо цілком піддається своєму жаданню лягти і забути, якщо тішить себе у втомі, він програв свій останній раунд, і його ворог зріже його до кволого старого створіння. Його жадання відступити запанує на усією його ясністю, його енергією і його знаннями.

Але, якщо чоловік злущить свою втому і проживе свою долю, його тоді можна називати чоловіком знання, коли на недовгий момент він буде успішним у відбиванні від свого останнього, непереможного ворога. Того моменту ясності, енергії і знань достатньо».

Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)

Як тільки чоловік подолав страх, він вільний від нього до кінця життя, бо, замість страху він отримав ясність – ясність думок, яка стирає страх. До цього часу чоловік вже знає свої жадання; він знає, як задовольняти ті жадання. Він може знати наперед нові кроки пізнання, а чітка ясність оточує усе. Чоловік відчуває, що нічого не приховано.
І таким чином він зустрів свого другого ворога: Ясність! Та ясність думок, яку так важко здобути, розвіює страх, але також сліпить.
Вона примушує чоловіка ніколи не сумніватися у собі. Вона дає йому впевненість, що він може робити все, що йому приносить задоволення, бо він ясно вникає в усе. І він відважний, бо ясний, і він не зупиняється ніде, бо він ясний. Але це все помилка; це наче щось неповне. Якщо чоловік погоджується з цією удаваною енергією, то він піддався своєму другому ворогу і невміло поводитиметься з пізнанням. Він поспішатиме, коли потрібно бути терплячим, або він терпітиме, коли потрібно поспішати. І він поводитиметься невміло з пізнанням, доки не стане більше нездатним до пізнання».

«Що стається з чоловіком, якого побороли в той спосіб, пане Іване? Чи він помирає в результаті?»

«Ні, він не помирає. Його другий ворог просто зупинив його від старань стати чоловіком знання; натомість, чоловік може перетворитися у життєрадісного воїна або клоуна. Однак ясність, за яку він так дорого заплатив, ніколи знову не зміниться на темряву і страх. Він буде ясний доки живе, але більше не дізнаватиметься нічого, не тужитиме за нічим».

«Але що він повинен зробити, щоб уникнути такого поборювання?»

«Він повинен робити те, що робив зі страхом: повинен нехтувати ясністю і використовувати її тільки щоб бачити, і терпляче очікувати і ретельно вимірювати перед тим, як здійснювати нові кроки; повинен думати, понад усе, що його ясність – майже помилка. І прийде момент, коли зрозуміє, що його ясність була лише крапкою перед його очима. І, таким чином, він подолає свого другого ворога і прибуде у положення, де більше нічого йому не зможе зашкодити. Це не буде помилкою. Це буде не тільки крапкою перед його очима. Це буде справжня енергія.

Він знатиме на цій крапці, що енергія, яку він так довго переслідував, нарешті його. Він може робити з нею все, що йому приємно. Його спільник – під його командуванням. Його бажання – правило. Він бачить все навколо себе.

Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)

Коли чоловік починає пізнавати, він ніколи чітко не знає своїх завдань. Його мета хибна, його намір нечіткий. Він сподівається на винагороди, які ніколи не матеріалізуються, бо він нічого не знає про важкості пізнання.

Він повільно починає пізнавати – спочатку крихта за крихтою, потім великими скибами. І швидко опісля його думки починають конфліктувати. І те, що він пізнає, ніколи не схоже на те, що він малював чи уявляв. І тому він починає боятися. Пізнання – це не те, чого людина очікує. Кожен крок пізнання – нова задача, і страх, який чоловік зазнає, розпочинає накопичуватися безжалісно і твердо. Його мета стає полем битви.

І таким чином він вискакує на першого свого природного ворога: СТРАХ! Жахливий ворог – віроломний, його важко подолати. Він залишається прихований на кожному кроці шляху, чатуючи, очікуючи. І якщо чоловік, жахаючись його присутності, втікає, його ворог покладає кінець його подорожі.

Що трапиться з чоловіком, якщо він втікатиме в страхові?

З ним нічого не трапиться крім того, що він ніколи не пізнає. Він ніколи не стане чоловіком знання. Він, можливо, стане хуліганом або нешкідливим, наляканим чоловіком. На будь-якому рівні він буде переможеним чоловіком. Його перший ворог покладе кінець його жаданням.

А що він може зробити, щоб подолати страх?

Відповідь дуже проста. Він не повинен втікати. Він повинен нехтувати страхом, і, замість нього, він повинен зробити наступний крок у пізнанні, і наступний, і наступний. Він повинен бути повністю наляканим, і все ж не зупинятися. Це правило! І приходить момент, коли його перший ворог відступає. Чоловік починає відчувати себе впевнено. Його намір стає міцнішим. Пізнання перестає бути жахаючим завданням.

Коли настає ця радісна мить, чоловік може без вагань сказати, що він поборов свого першого природного ворога.

Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)

Talk to me softly
There is something in your eyes
Don’t hang your head in sorrow
And please don’t cry
I know how you feel inside I’ve
I’ve been there before
Somethin is changin’ inside you
And don’t you know
Скажи мені м’яко,
Що у тебе в очах,
І не сумуй ти сильно,
І просто не плач.
Я знаю, що ти відчуваєш, я
Я вже це пройшов
Щось йде до змін у тобі,
І просто знай
Don’t you cry tonight
I still love you baby
Don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry tonight
Ти не плач, не треба,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач, не треба,
Ти не плач, не треба,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
Give me a whisper
And give me a sign
Give me a kiss before you
tell me goodbye
Don’t you take it so hard now
And please don’t take it so bad
I’ll still be thinkin’ of you
And the times we had…baby
Прошепочи мені тихо
І дай мені знак.
Лиши поцілунок до того,
як скажеш прощай.
І не сприймай все так складно,
І не сприймай так зле,
Буду лиш думать про тебе
І про наші часи…кохана
And don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry tonight
Ти не плач ніколи,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач ніколи
Ти не плач ніколи,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
And please remember that I never lied
And please remember
how I felt inside now honey
You gotta make it your own way
But you’ll be alright now sugar
You’ll feel better tomorrow
Come the morning light now baby
І пам’ятай ти завжди про мої слова
І пам’ятай ти завжди,
Що все це пройде,
Бо наші долі різні,
Але все буде добре, направду,
Тобі буде краще завтра,
Коли вже сонце зійде.
And don’t you cry tonight
And don’t you cry tonight
And don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry
Don’t you ever cry
Don’t you cry tonight
Baby maybe someday
Don’t you cry
Don’t you ever cry
Don’t you cry
Tonight
Ти не плач ніколи,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач ніколи
Ти не плач ніколи,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
Ти не плач ніколи,
І тому [ти] не плач
Мила, може, колись
Ти не плач
Ти не плач ніколи,
Ти не плач
ніколи

Буддизм пропагує п’ять Мудростей, завдяки яким можна досягнути нірвани і вийти з сансари:

  • Дзеркальна Мудрість
  • Мудрість Рівності
  • Мудрість Розрізнення
  • Мудрість Досконалих Дій
  • Мудрість Будди

Кожна з цих Мудростей є як етапом розвитку істоти, так і окремим проявом вчинків у цьому світі. Кожна Мудрість дає людині інструмент розвитку і сили для подальшої ходи.

Дзеркальна Мудрість

Ваджрасаттва - Будда Дзеркальної Мудрості

Ваджрасаттва – Будда Дзеркальної Мудрості

Принцип Дзеркальної Мудрості знають всі: «Зовнішній світ є відображенням внутрішнього світу». Аж ніяк не навпаки. Чому? Тому що відповідно до Дзеркальної Мудрості, дивлячись на зовнішній світ, ми повинні бачити свої недоліки.

Якщо хтось нервує, злить, щось не виходить в роботі, навчанні, житті – це все проблеми всередині.
Найлегше звинуватити когось: «Це ви поробили!!!» Але нанести шкоду можна лише тоді, коли сам наносиш шкоду іншим. Проклинаєш когось – проклинаєш дзеркало – проклинаєш себе. Криво на когось дивишся, лихо заздриш – це все проектується на твоє відображення в дзеркалі.
Тому шкодити комусь, ненавидіти когось – це шкодити собі, ненавидіти себе.
Якщо оточуючі, що дотичні до тебе, допускають помилки, яка б недостойна не була їх поведінка, знай: «Це ти такий! Хіба слова Господа можуть бути неістинними? Ці вчинки схожі на плями на твоєму обличчі, які ти бачиш в дзеркалі. Нечистими є твої власні думки. Що стосується інших, то Санґха – їх тіло, Дгарма – їхнє мовлення, і розумом вони воістину Будди. Вони є твоїм притулком».
Думаючи так, довір себе їм і відчувай до них щиру любов. Тоді, що б не робили тобі ті, з ким ти розлучився, це послужить воістину твоєму благу. Тому пам’ятай, що у вищій мірі важливо платити любов’ю.
Дзеркальна Мудрість надає людині здатність до яснобачення, що дозволяє бачити стрижневу реальність, що відбивається, як в дзеркалі, у всіх явищах, або позірних речах, органічних і неорганічних.
В йозі для посвячення в Дзеркальну Мудрість проводять містичний ритуал, що називається  містичною передачею сили. В такому ритуалі зазвичай використовується дзеркало, яке символізує дзеркало карми, в якому, як стверджують, відображені усі діла неофіта, з гарно виконаним зображенням Ваджрасаттви (Будди з Непохитним Розумом), одним з двох відображень в Бодгісатві Дг’яні-Будди Акшобг’ї, з яким пов’язується Дзеркальна Мудрість. Традиційно з Дзеркальною Мудрістю співвідноситься агрегат матерії, синій колір, світ дев, схід.
Дзеркальна Мудрість досягається тільки тоді, коли сприйняття Дзеркала – Вселенної у всіх її проявах – стає чистим і незастережним. Все в цій Мудрості проявляється без концепції «моє». Вона необмежена і постійно присутня. Вона усвідомлює все, що повинно бути відомо, на прагнучи цього.
Дзеркальна Мудрість є основою для усіх Мудростей.

Мудрість Рівності

Ратнасамбгава - Будда Мудрості Рівності

Ратнасамбгава – Будда Мудрості Рівності

І створив Бог всіх рівними…

Мудрість Рівності продовжує сходження людини до божественної природи. Ми всі рівні перед Богом, тому виділяти когось чи щось з оточення означає обмежувати інших у проявах Господньої любові.
Сприйняття – це велика рівність, ненароджена і недвояка.
Мудрість Рівності описується, як відсутність нещастя, самсари і нірвани, відсутність правого і лівого, доброго і поганого – насправді усі прояви Вселенної рівні. Тому виділяти об’єкт з сонму таких же є проявом відсутності цієї Мудрості.
Рівні слони і комарі, люди і інші живі істоти, жінки і чоловіки, діти і дорослі, люди і боги…
Долучившись до Мудрості Рівності, йог, завдяки йозі незворушності (за Кастанєдою – безжальності), відноситься до всього з божественною безпристрасністю. З Мудрістю Рівності співвідноситься агрегат свідомості, світ людей і жовтий колір.

Мудрість Розрізнення

Амітабга - Будда Мудрості Розрізнення

Амітабга – Будда Мудрості Розрізнення

Мудрість Розрізнення дозволяє розрізняти події і явища, речі матеріальні і духовні.

Основна помилка більшості полягає в тому, що слову «розрізнення» надають значення слова «розділення».
Розрізнення – відмінність, різниця між ким-, чим-небудь.
Розділення – ділення чого-небудь на частини, шматки і т. ін.; поділ на менші одиниці; створення проміжку (проміжків) між ким-, чим-небудь, роз’єднання когось, чогось.
Парадоксальний принцип «Частина більше цілого; частина рівна цілому; частина менше цілого» – є уособленням Мудрості Розрізнення. Її також можна назвати Мудрістю Народження, адже коли щось народжується – воно розрізняється з первинним джерелом, але не розділяється.
Мудрість Розрізнення, уособлювана Дг’яні-Буддою Амітабгою, наділяє здібністю пізнавати кожну річ окремо, і всі речі – як одне ціле. З Мудрістю Розрізнення співвідноситься агрегат почуттів або прив’язаностей, світ привидів і червоний колір.
Основні питання для практикування Мудрості Розрізнення є:

  • Яка істинна природа нерухомого розуму в бездіяльному стані?
  • Як розум зберігає цю нерухомість?
  • Як розум виходить зі стану нерухомості?
  • Чи зберігає розум спокій нерухомості під час руху?
  • Чи рухається розум, коли зберігає спокій нерухомості?
  • Чи відрізняється рухомий розум від нерухомого?
  • Що є істинною природою рухомого розуму – думки?
  • Як рухомий розум стає нерухомим?

Такі питання є розумовими вправами і пробуджують трансцендентне знання. В результаті пізнається, що «рухоме» не є дуже іншим порівняно з «нерухомим», і навпаки.

 

Мудрість Досконалих Дій/Мудрість Досконалості/Досконала Мудрість/Мудрість Дхарми/Всенаповнююча Мудрість/Всепроникна Мудрість

Амоґгасіддгі - Будда Мудрості Досконалих Дій

Амоґгасіддгі – Будда Мудрості Досконалих Дій

Все, що робить істота – все досконале. Все, що творить (не витворяє!) істота – досконале. Усвідомлення безпомилковості, а, точніше, досконалості своїх дій – ось прояв Мудрості Досконалості. Її призначення – вдосконалювати себе постійно і безперестанно, в першу чергу, для себе, але також і для інших, адже Дзеркальна Мудрість каже, що Вселенна є відображенням нас самих.
Всепроникна (або Всенаповнююча) Мудрість, уособлювана Дг’яні-Буддою Амоґгасиддгі, наділяє стійкістю, що відіграє важливу роль в будь-якій успішній практиці, здатністю до безпомилкових рішень і дій. З цією Мудрістю співвідноситься агрегат волі, світ титанів, зелений колір, північ.

Мудрість Свідомості/Мудрість Надсвідомості Будди/Бодгічна Свідомість/Мудрість осягнення/Надсвітова Мудрість

Мандала П'яти Будд - Мудрості Свідомості

Мандала П’яти Будд – Мудрості Свідомості

Надсвітова Мудрість об’єднує п’ять Мудростей, які досягаються чи то за допомогою йоги, чи інших вправ і вчень. Це Мудрість, яка знаходиться за межами мирської свідомості.

 

Християнський аспект Мудростей

Порівняно з буддійським поділом Мудростей, християнський світогляд, зокрема завдяки святому Фомі, має три суттєво відмінних і ієрархічно співпідпорядкованих Мудрості:

  • Мудрість Вроджена/Мудрість Благодаті
  • Мудрість Богословська
  • Мудрість Метафізична

1. Мудрість Вроджена, або Мудрість Благодаті, уособлює природну спорідненість любові і надприродного. Вона осягає Бога дослідним шляхом через надлюдську спрямованість внутрішного життя і відповідно до його божественної сутності, а створені речі – тому, що вони торкаються пізнаваного таким чином Бога. Це мудрість любові і єднання. В якості принципів Мудрості Вродженої називають віру і милосердну любов, і дари Святого Духа, що діють під впливом натхнення або осяяння. Саме у відповідності чогось від самого божественного начала, у відповідності до того самого дару, якого Бог привносить в людську душу, у відповідності з цим виявленням, і у відповідності до того ж руху опускання на нас божественної повноти, вона пізнає те, що вона пізнає. Ось чому, навіть якщо це є верховне, вище буття і вища діяльність душі, вона перш за все складається у сприйнятливості до того, що виливає на нас всемогутній потік, у слідуванні йому. Якщо Мудрість цілком зосередилась у Бозі, піднялась над усіма поняттями і образами, то вона представляє собою лише творче споглядання у власному смислі слова. Але якщо вона може використовувати все, залишаючись сама собою – використовувати багатства уяви і творчої інтуїції, мови поезії, тоді вона співає разом з Давидом, якщо вона може використовувати ідеї і таємниці мислення і припущення філософії, тоді вона вчить, спираючись на святого Августина.

2. Богословська Мудрість представляє знання від Бога, які даються нам одкровенням і потребують, щоб в нас, через зусилля нашого розуму розкрились усі її можливості. Вона пізнає Бога по людському – дискурсивним шляхом і власним глибинним життям з присутньою їй божественністю. Це мудрість віри і розуму, іншими словами, мудрість віри, що використовує розум. Природно, що вона діє через мову і виникає завдяки праці і засобам розуму, але в основі своїй вона надприродна, тому що живе і існує у вірі. Тобто з нею, перш за все (але не тільки з нею), пов’язаний рух опускання і повідомлення божественного, яке потребує свого розгляду.

3. Метафізична Мудрість має розуміння буття, взятого в чистому вигляді, на вищому рівні – де діє абстрактна інтуїція. Її формальний об’єкт – не Бог у відповідності з його божественною тайною, а буття у відповідності з його власною таємницею. Вона пізнає Бога лише як причину буття. Це – мудрість розуму, вона за своєю сутністю природна. Вона вирішує свої проблеми, повністю базуючись на тому, що очевидно в природі і розумі. Вона не включає в себе це повідомлення, це надприродне повідомлення і те первісне благородство, творча великодушність, якою перший Розум освітлює кожну людину, що приходить в цей світ. Вона цілком складається у порядку послідовного руху людського розуму до вищих істин, які ним встановлені і по праву йому доступні.
В силу притаманного духу динамізму, з яким так інтенсивно жив Фома Аквінський, нижча мудрість прагне до мудрості вищої. Справа не в тому, що вона була б сама по собі безсильна по відношенню до свого об’єкта, що було б абсурдно тому, що вона тим краще осягає свій власний об’єкт, чим більше прокидається в ній бажання вищого знання, і, крім того, в цьому розумінні він створює в ній пустоти, які вона сама заповнити не може. Вона прагне до цього не тому, що погано і недостатньо знає свій предмет, до якого вона так сильно прагне, а тому, що знає його добре. Чим більше вона п’є, тим сильніша її спрага. Чим більше метафізика осягає свій предмет – буття, тим більше вона прагне пізнати причину буття, і, прагнучи цього, розсунути рамки дискурсу і в найдискурсивнішому мисленні притримуватися висот духовності; вона прекрасно знає, що боги заздрять їй: визначеності її даних і чіткості орієнтирів, кристалізації надчуттєвого досвіду, неспростовного і яскравого, ніж ті дані, які почуття постачають фізичним наукам. Чим більше містична мудрість пізнає Бога дослідним шляхом, тим більше вона прагне до абстрактного її бачення. І кожний раз вищий ступінь дає душі те, що нижчий ступінь змусив її бажати.
Стосовно цього виникає закономірне питання: як виконуються ті побажання, якщо не завдяки тваринному дару, що випливає з чистого Акту? Вони не тільки їх виконують, не поглиблюють і нескінченно поглиблюють, і в цьому русі знизу вверх ми не можемо не побачити, в який момент воно почалось. У всякому випадку зрозуміло, що чим більше душа його приймає, тим більше в її глибинах прокидається енергія, за допомогою якої вона піднімається вверх. Так здійснюється достатньо примітна активізація, яку дає богослов’я за допомогою споглядання, а метафізика – за допомогою богослов’я. І ця взаємодія відбувається зовсім не насильницьки, а природно і спокійно, як зміна припливів і відпливів або пір року. Тільки такою ціною, при цій обов’язковій умові підтримуються в мирі і між трьома конкуруючими і взаємодіючими типами мудрості порядок і гармонія, життєва єдність, сила і гнучкість.

 

Принцип трансформації енергій і пиво

На лекції розповіли, що відбувався експеримент:
Людям дали одну й ту ж рідину, що містила спирт – одним сказали, що це алкогольний напій, іншим – що це ліки. За результатами – одні відчували ейфорію, легке сп’яніння, розслабленість, інші – нездужання і запаморочення.

Який висновок?
Ейфорія і розслабленість, а також нездужання і запаморочення первісно були присутні в розумі людей, гіркувата рідина із дурманною дією просто це виявила – відповідно до представлень, що містяться у свідомості.

Банка пива відкладена в сторону – чіпляння за неї, як за джерело розслаблення і заспокоєння зникло.
Вона виконала свою задачу – дозволила розуму пізнати цей стан.
Присутнє відчуття, скажімо, прив’язаності до деякого об’єкта, потім об’єкт міняється. Присутній гнів в розумі, але об’єкти гніву змінюються. Який висновок?
Об’єкт – лише спосіб прояву внутрішнього, розум – джерело переживань. Коли забутий об’єкт і стає зрозуміло, що джерело переживання – розум, емоція трансформується в свій природній прояв.

Якщо принцип зрозумілий, то гнів – це, насправді, Дзеркальна Мудрість, вільна від концепцій, і рішучість, хтивість і прив’язаність – це, насправді, внутрішнє блаженство розуму і Мудрість Розрізнення, гординя – Мудрість рівності, бачення унікальності кожної живої істоти і моменту усвідомлення, параноїдальність – вміння розуму концентруватися.
Так можна розглянути любу негативну емоцію – чим вона стає, коли забутий суб’єкт і об’єкт.

На рівні концепцій, жінки асоціюються з Мудрістю, а чоловіки – із Співчуттям. Коли Мудрість і Співчуття поєднуються, відбувається внутрішнє зростання. Жіночий аспект різною мірою виражається через п’ять будда-мудростей: Дзеркальну, Рівності, Розрізнення, Досконалу і Будди (Дгармадгату). З іншого боку, чоловіча сторона виражається через різноманітні комбінації чотирьох будда-активностей: Заспокоєння, Наповнення, Натхнення і Могутнього Захисту.