Science
Стаття з Студентської конференції "Українська мова в молодіжному середовищі"
У своїй праці «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу» видатний український вчений Іван Огієнко зазначив: «Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості.
Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові – наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання.
Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного «я»...»
Мова повинна бути гнучка і податлива і в той же час не втрачати притаманних лише їй національних рис. Це було сказано і про українську мову. Вона відображає такі наші ідіоетнічні риси як любов до спілкування, пісні, мандрів у великій кількості синонімів до слів, що виражають ці дії (зокрема, до слів говорити, співати, ходити).
Проте на шляху розвитку усної української мови завжди поставали якісь перепони. Наприклад, Західна Україна була під владою Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Саме тому більшість жителів західних областей знають кілька мов: польську, чеську, словацьку, угорську. румунську, російську (не згадуючи про вивчення другої іноземної мови у школах та вишах). Усе це відображається в ефірі комерційних радіостанцій, що пропонують слухачам лише ту музику, яка знаходить схвальний відгук. У Львові діє 14 вишів, у яких (за неофіційними даними) навчається близько 75 тисяч студентів, що становить близько 10 відсотків населення усього Львова. А, як відомо, основними слухачами комерційного радіо є молодь віком 12-25 років.
Саме тому автор провів статистичне дослідження ефіру львівських комерційних радіостанцій в УКХ-діапазоні на частоті 88-108 МГц, результати якого показані у таблиці і яке виявило, що, крім англомовних пісень, які становлять близько 75% усіх композицій, відсоткове відношення пісень іншими мовами коливається у межах 2,5-4% загальної кількості.
| Львівська хвиля | Люкс | Незалежність | Всього | Всього, % |
Англійських | 1960 | 1540 | 1200 | 4700 | 76,86 |
Російських | 80 | - | - | 80 | 1,31 |
Українських | 100 | 250 | 190 | 540 | 8,83 |
Польських | 10 | 15 | 140 | 165 | 2,7 |
Французьких | - | 240 | - | 240 | 3,92 |
Італійських | - | - | 160 | 160 | 2,62 |
Інших | 50 | 100 | 80 | 230 | 3,76 |
Всього | 2200 | 2145 | 1610 | 6115 | 100 |
Хотілося б окремо відзначити, що невелика кількість українських виконавців та їх невисока професійність призводять до невеликої частки (9%) українських композицій у порівнянні з англомовними (75%), хоча статутний відсоток українських коливається у проміжку 75-85%.
Цікавим також є той факт, що з трьох львівських радіостанцій пісні російською мовою дозволені лише на одній – «Львівській хвилі» (100,8 МГц) в об’ємі 3%.
Підсумовуючи, можна сказати, що на цьому етапі становлення незалежної України сучасна молодь у своїх починаннях орієнтується більш на прогресивну Європу, аніж на статичну Росію.
Проте не все залежить лише від молоді. Хочеться зазначити, що на сьогоднішній день засилля неякісної російської (та й не тільки) музики підтримується телекомпаніями ("1+1", Інтер, і, що найдивніше, УТ-1). Невже у нас настільки впала гордість за нашу мову, наші пісні, що ми починаємо діяти за принципом «прілічнєє бить ізнасілованнимі, нєжелі українізірованнимі»?
Хочеться згадати окремо про так зване «Наше радіо». На теренах Львівщини воно з’явилося зовсім недавно, але за підсумками соціологічного опитування стало найпопулярнішим. На скромну думку, вважати хітами такі пісні, як «Убілі негра», «Я знаю трі слова, трі матєрних слова» і такі інші, можуть тільки недалекі люди. Тому зараз студентські спілки та проукраїнські організації Львова закликають усіх свідомих українців до протесту проти такого мовного геноциду. У нас демократична держава і всі народності мають права на самовираження. Та коли переступаються усі межі, з цим потрібно щось робити.
Тому звертаюсь до всіх, кому не байдужа доля української мови: пишіть, творіть, співайте, спілкуйтеся і плекайте нашу мову, бо як не буде мови – не буде й народу.
