Останні декілька днів пройшли інтенсивно і насичено. Весна розпочалася для мене з лекції у Гімназія Рудки.
В черговий раз моя лекція “Відкриваючи світ” знайшла своїх слухачів, глядачів і учасників.
Розповідаючи про світ, про те, де відпочивати і як відпочивати, куди можна швидше помандрувати, з чого починати здобувати вершини світу, трохи про географію світу, і цікаві точки, встигав і опитувати учнів про їхні знання географії.
Фотографію Говерли, для прикладу, одразу впізнали))))
Але щось інше, мабуть, тепер не входить в перелік питань, які вивчаються на географії, і це не питання до рівня викладачів, а питання, мабуть, до програми, затвердженої Міністерство освіти і науки України.
Вже вкотре мої прості запитання “Яка довжина екватора?”, “Яка відстань від Землі до Місяця?” дивують учнів. Я вже боюся запитувати “Яка кількість країн визнана ООН?” і “Скільки країн у Європі?”.
Коли я вчився в школі, то я напам’ять знав усі країни в світі, усі прапори і герби. І мені чомусь здавалося, що такі питання – одні з тих простіших, що я завжди пам’ятав з географії, хоча і не дуже колись її любив.
Я вдячний Гімназії Рудки за запрошення і за можливість поділитися мандрівним досвідом і поспілкуватися.
