Перший вечір в Стамбулі

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Отже, перший вечір в Стамбулі. (В продовження про добирання до Туреччини).

Оскільки мій готель був декілька сот метрів від Айя Софії і Султанахмет, і Іподрому – на якому розташовані ці дві величні будівлі разом з декількома іншими історичними пам’ятками, то я вирішив пішки провести собі екскурсію по сакральній частині нічого Стамбулу.

Вийшовши на вулицю, о 10-й вечора ще всі магазини та заклади харчування були відкриті. Приємно повечерявши за рогом біля готелю і випивши першої турецької кави, моя прогулянка розпочалася з найближчих вулиць до Іподрому. Біля самої Айя Софії та Султанахмету людей уже майже не було. Хіба що поодинокі перехожі, декілька туристів та поліція, яка повністю контролювала входи і виходи з площі. Поліція стояла з броньованими машинами, на постійних постах, але водночас просто виконувала свою функцію, не заважаючи всім іншим – не зупиняла перехожих, не перевіряла документи, хіба що не пускала в закриті ділянки, які вже відкриваються о 10 ранку.

Взагалі за декілька днів перебування в Стамбулі я не помітив жодного втручання поліції в життя пересічних перехожих чи туристів. Хіба що одного разу зупинили туристів, які тягнули надто легкі валізи та попросили відкрити їх – це було на вході на площу перед Айя-Софією біля 12-ї ночі. Але все відбулося коректно і це зайняло 30 секунд.

Ввечері на площі красиво. Красива підсвітка, працює фонтан, підсвічуються історичні довідки біля кожної точки.

  1. По-перше, сама Айя-Софія – про неї в наступних постах.
  2. По-друге, Султанахмет – про нього теж в наступних постах.
  3. По-третє, Німецький Фонтан, який був подарований Османській імперії Німецькою імперією в пам’ять про другий візит до Стамбулу кайзера Вільгельма II в 1898 році. Проєкт фонтану був розроблений німецьким архітектором і будівництвом керував німецький архітектор. Фонтан був зроблений в Німеччині, потім по частинах перевезений в Стамбул і зібраний на своєму сучасному місці. Він все ще робочий і з нього можна попити. Хоча не знаю, чи можна пити, бо сам не пив.
  4. По-четверте, Обеліск Теодозія (Феодосія, або Єгипетський обеліск) – давньоєгипетський обеліск фараона Тутмоса III із рожевого асуанського граніту, перенесений імператором Римської імперії Феодосієм Великим.
    Найкраще зберігся з усіх привезених у Константинополь обелісків і єдиний із привезених безпосередньо з Єгипту. Всі чотири грані обеліска покриті письменами з єгипетських ієрогліфів, на верхньому фрагменті проглядається фігура фараона Тутмоса, який тримається за руки з єгипетським богом Амон Ра.
    Спочатку знаходився в Великому Храмі Атума-Ра-Амона у Фівах, де був встановлений у 1460 році до н. е. Присвячувався ювілею на честь тридцятиріччя правління фараона Тутмоса III. Мав початкову висоту 37,77 метра і вагу поза 500 тонн. Напис присвяти згадує переможний похід фараона до Месопотамії. За наказом імператора Феодосія Великого обеліск був доставлений до Константинополя.
  5. По-п’яте, Обеліск Костянтина, або «Окружний обеліск», «Складений обеліск» чи «Масонський обеліск».
    Точна дата появи цього обеліска невідома. Його називають Обеліском Костянтина, тому що він був складений з кам’яних блоків в період правління імператора Костянтина VII. Спочатку колона була облицьована позолоченими бронзовими пластинами, на яких були зображення перемог Василя I Македонянина, але всі позолочені аркуші були розграбовані і переплавлені хрестоносцями, що грабували місто в 1204 році.
    У період з 1953 по 1976 роки зображення цього монумента прикрашало банкноти в 500 турецьких лір.
  6. По-шосте, Зміїна колона — антична бронзова колона у формі спіралі із трьох змій, голови яких в її завершенні розходилися й первісно підтримували жертовну триногу золоту чашу. Зміїна колона символізувала перемогу греків над персами при Платеях. Спершу перебувала в Дельфах, до Константинополя була перевезена Костянтином Великим і відігравала важливу роль у програмі сакрального будівництва. Сьогодні залишилася тільки колона без зміїних голів. Лише одна зміїна голова експонується в музеї Стамбула.
  7. По-сьоме, будівля Університету Мармара, колишній Імперський Медичний Коледж, зараз Гайдарпаша Кампус.
  8. По-восьме, Парк Іси Юсуфа Алптекіна, якого порівнюють з Далай-ламою у вигнанні, тільки Алптекін був уйгурським націоналістом і пан-турецьким політиком.

І все це зайняло близько півтори-дві години прогулянки.
Насолоджуйтеся життям, воно прекрасне.

Leave a Reply

Back to top