W większości królestw, księstw i innych form organizacji władzy i zbiorowości społecznych na ziemiach znanych Geraltowi sprawy zasadniczo można było tak uznać układały się i miały w miarę dobrze. System, prawda, kulał niekiedy, ale funkcjonował. W przeważającej części zbiorowości społecznych klasa rządząca rządziła, miast wyłącznie kraść i uprawiać hazard na przemian z nierządem. Elita społeczna w niewielkim tylko procencie złożona była z ludzi sądzących, że higiena to imię prostytutki, a rzeżączka to ptak z rodziny skowronków. Lud roboczy i rolniczy w małej jego części składał się z kretynów żyjących wyłącznie dniem dzisiejszym i dzisiejszą wódka, niezdolnych swym szczątkowym rozumem ogarnąć czegoś tak nieogarniętego jak jutro i wódka jutrzejsza. Kapłani w większości nie wyłudzali od ludu pieniędzy i nie deprawowali nieletnich, lecz bytowali w świątyniach, bez reszty poświęcając się próbom rozwiązania nierozwiązywalnej zagadki wiary. Psychopaci, cudaki, rarogi i idioci nie pchali się do polityki i do ważnych stanowisk w rządzie i administracji, lecz zajmowali destrukcją własnego życia rodzinnego. Wsiowi głupkowie siedzieli po wsiach, za stodołami, nie usiłując odgrywać trybunów ludowych. Tak było w większości państw.
(Andrzej Sapkowski. Sezon Burz (Cykl wiedźmiński))
В більшості королівств, князівств та інших форм організації влади і соціальних громад в землях, відомих Геральту, справи загалом можна було вважати організованими, і навіть в міру добре. Система правда, іноді кульгала, але функціонувала. В переважній більшості соціальних громад правлячий клас правив, замість виключно красти і управляти азартними іграми, чергуючи це все з проституцією. Лише невеликий відсоток соціальної еліти складався з людей, які думали, що гігієна – це ім’я повії, а гонорея – птах родини жайворонків. Робочий і сільський люд в малій його частині складався з дебілів, що жили тільки сьогоднішнім днем і сьогоднішньою горілкою, нездатним своїм рудиментарним мозком охопити щось таке необмежене, як завтра і завтрашня горілка. Священики в більшості не вимагали грошей у людей і розбещували неповнолітніх, а проводили час в святинях, безоглядно присвячуючи себе спробам вирішити нерозв’язні таємниці віри. Психопати, уроди, диваки і ідіоти і не пхалися до політики і важливих посад в уряді та адміністрації, а займалися руйнуванням власного сімейного життя. Сільські дурні сиділи по селам, за стодолами, не намагаючись вдавати з себе голос народу. Так це було в більшості країн.
