Полоса невдалих збігів та нещасних випадків.
Автор: Олександр Корицький
Воїн не помирає легко. Смерть, щоб його дістати, повинна вступити з ним в битву. А воїн легко смерті не піддасться.
Смерть – то наш вічний товариш. Вона завжди зліва за нами на відстані витягнутої руки.
“Відчуття страху ніколи не буває ірраціональне”, – утримався від спростування Ґеральт. – “За винятком психічних розладів. Це один з перших уроків, що давалися молодим відьмакам. Відчувати страх – добре. Якщо відчуваєш страх – значить, є чого боятися з більшої чутливості. Страх непотрібно переборювати. Достатньо не піддаватися йому. І від нього варта вчитися”.
Відьмак знав, що декларації про безпечність телепортаційних порталів можна поставити в один ряд з твердженнями: “мій пес не кусає”, “мій синок – то добрий хлопець”, “той біґос свіжий”, “гроші віддам максимум післязавтра”, “ніч провела в коліжанки”, “в серці у мене тільки добро вітчизни”, і, накінець, “відповіш тільки на кілька питань і ми тебе одразу відпустимо”.
Очисть свій розум, будь безформним, будь безмежним. Будь як вода, друже.
Це як палець, що вказує на Місяць… Не зосереджуйся на пальці, бо втратиш всю цю небесну пишноту!
Самотність – це емоція, ресурсний потік енергії, який запускається за власним бажанням, за власним наміром, і так само зупиняється – за власним бажанням, за власним наміром. Важливо, що з самотності людину неможливо вивести жодним чином, бо ніякі зовнішні чи внутрішні чинники не мають влади над емоцією.
Попереду поворот, скидаєш газ, даєш мотоциклу самому сповільнитися, не затискаючи гальма, входиш на швидкості 80-90 в пологий поворот, доїжджаєш до маленької кишеньки на дорозі, зупиняєшся, чекаєш всіх. Група наздогналася, стали, вимкнули мотори. Розігнаний потік енергії, чи то адреналіну, виходить на поверхню і всі діляться враженнями про свого коня і про відчуття швидкості і дороги.