Холодно сьогодні полеглим спати в Іспанії. Сніг гуляє в оливкових дібровах, продуваючи корені дерев, заносячи могили з маленькими надгробками (коли був час для надгробків). Оливкові дерева поріділи на морозному вітрі, бо нижні гілки колись вирубали, щоб маскувати танки, а полеглим холодно спати в пагорбах коло річки Харама. Холодно було і того лютого, коли вони загинули. І з тих пір вони не помічали змін у природі.
Пройшло вже майже два роки з того часу, як батальйон Лінкольна утримував чотири з половиною місяці висоти біля річки Харама, і перший загиблий американець вже довгий час є часткою іспанської землі.
Холодно сьогодні спати воїнам в іспанській землі, і холодно їм буде спати всю цю зиму, хоч земля спатиме разом з ними. Вітер ніжно дутиме з-за пагорбів, з півдня. Чорні дерева повернуться до життя маленькими зеленими листочками, і квітнутимуть яблуні над річкою Харама. Цієї весни полеглі відчують, як земля знову оживатиме.
Бо наші полеглі є часткою іспанської землі, а ця земля не може загинути. Щозими здаватиметься, що вона помирає, і щовесни вона знову народжуватиметься, а наші полеглі житимуть із нею вічно.
Як земля не може загинути, так і не стануть рабами ті, хто колись був вільний. Селяни, які працюють на полях, де лежать наші воїни, знають, за що загинули американці. Війна дала їм змогу це зрозуміти, і тепер у них попереду вічність для розуміння і пам’яті.
Наші полеглі живуть у серцях і умах іспанських робітників, всіх простих чесних людей, що вірили в Іспанську республіку і боролись за неї. І поки наші солдати живуть в іспанській землі, а вони житимуть стільки, скільки стоятиме світ, жоден тиранський режим не пануватиме в Іспанії.
Фашисти можуть розповзатися по землі, випалюючи свій шлях вагою металу, принесеного з інших країн, можуть просуватися за допомогою зрадників і боягузів, можуть знищувати міста і села й намагатись утримувати людей в рабстві. Та неможливо утримувати в рабстві жоден народ.
Іспанський народ знову повстане, як споконвічно повставали проти тиранії.
Полеглим непотрібно повставати. Вони частина землі – землю ж підкорити неможливо. Бо земля буде вічно і переживе всі режими.
Ті, хто пішов у землю почесно, а ніхто не поліг почесніше, ніж американські воїни в Іспанії, вже досягнули безсмертя.
(переклад Олександра Корицького)
Один коментар до “Ернест Гемінґвей. Американцям, що загинули в Іспанії”
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
“…все довкола зорано гусеницями. Сніг при колії осів, ніби там копали ґрунт, потім засипали ями — і земля осіла під важким дощем. Паша зупиняється, дивиться, намагаючись зрозуміти, що це, що тут прикопували, що це може бути. Малий підходить, перехоплює Пашин погляд. Стоять, не наважуються заговорити. І тут лунає дзвінок мобільного. Просто серед поля, серед сірих водянистих снігів. Пашею пересмикує, він одразу ж згадує вбитого сапера коло інтернату. З-під землі, думає нажахано, з-під землі телефонують. Поховали разом із мобільником…” – Сергій Жадан “Інтернат”