Дещо про зону комфорту.
Ми вже звикли вживати словосполучення “зона комфорту”. Вона так в’їлася в наш мозок і повсякденне життя, що ми починаємо вже бавитися ним, і вживати у невживаних ситуаціях.
Яких до прикладу?
Та от, наприклад, останні роки часто звучить похідна фраза “вийти з зони комфорту”. А що воно таке? Як завжди, ніхто не окреслив початкову фразу “зона комфорту”, але вже всі вживають щось інше, побудоване на вітрові і піску. Ось, наприклад, якийсь собі Браян Трейсі написав навіть книгу “Вийди з зони комфорту. Зміни своє життя. 21 метод підвищення особистої ефективності”. Навіть, бляха, дуркопедія українською мовою має сторінку, базовану на цій книжці (https://uk.wikipedia.org/…/%D0%97%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%…). Більше ніде нічого нема. Як так? Весь коучінг і особистий розвиток зараз побудований на цьому терміні.
Га? Що? А я перебуваю в тій зоні комфорту, щоб з неї виходити?
Де я взагалі перебуваю, і нащо мені кудись виходити?
Спробуйте розширити свою свідомість і помізкувати над самим терміном і над його включеннями (смислами).
Зона комфорту – це те, де тобі мало б бути комфортно, де тебе б нічого не гребло, де ти міг би жити вічно і тиснути кнопку, як той хомячок, ублажаючи себе.
Хто з вас в принципі перебуває в зоні комфорту? Я, наприклад, до неї прагну, але важко сказати, що я в ній перебуваю. Я швидше часами там перебуваю. А спостерігаючи за великою кількістю людей, я можу визначити тільки один термін, який варто було б вжити до позначення того, де ці люди перебувають.
Зона стабільності. Зона відсутності змін.
Ось де людство в переважній своїй більшості перебуває.
В зоні, де відбувається мінімум якихось подій, мінімум змін, мінімум хаосу (про хаос іншим разом). Дім-робота-дім-робота-пиво-дім-робота-дім-дім-Болгарія/Єгипет/Туреччина-дім-робота. Ось та Зона Стабільності. Та й зрештою можна її назвати Зоною Відчуження. Так, так само, як Чорнобильську. Бо ми відгороджуємося своїми програмами, шаблонами, паттернами і іншими енергетичними блоками від реального світу.
І продовжуючи тему “Виходу з зони комфорту”, то нам направду просто нав’язують ще один метод витратити свій час на те, щоб вийти з Зони Стабільності, Зони Відчуження, у справжню Зону Комфорту.
Навіть та сама “Матриця” – вона теж запропонувала вийти з Зони Відчуження… Куди? Та хрін зна. Кудись. В хаос. Не в зону комфорту.
То, можливо, всі ті виходи не з Зони Комфорту, а В Зону Комфорту? Зону Комфорту, де тобі зручно мандрувати, але не працювати і не заробляти тим, де тобі зручно бувати на фестивалях, але не організовувати їх, туди, де Всесвіт підстроюється під тебе і для тебе. Зрештою, Зона Комфорту – це сидіти і попивати якесь своє улюблене віскі (Краків… Дощ… Віскі Teeling…) або пиво, або покурювати люльку, споглядаючи гори чи річку чи просто хаос міста, читати хорошу книжку чи дивитися хороший фільм (Ларс фон Трієр. Німф()манка (Німфоманка))
Але одне маленьке зауваження.
Зона Комфорту – завжди динамічний, хаотичний простір, навіть додам – в кращих традиціях Броунівського руху, де все потрібно закрутити навколо себе, своїми силами і своєю свідомістю.
Будьте обережні! Виходячи з Зони Стабільності в Зону Комфорту, назад повернутися вже не можна. І далі потрібно багато працювати (а будучи любителем Подерв’янського – термін вйобувати більше тут грає) на те, щоб перебувати у власній Зоні Комфорту.
Для візуалів – додаю відяшку, яка розкаже про Зону Комфорту за кілька хвилин.
“Люди в чорному”, здача екзамена Вілом Смітом.
