Вирішив згадати свою першу мандрівку за кордон.
Це було ще в кінці 90х.
В той час Білорусь не вважалася закордоном, тому шкільну поїздку в Брест не рахую)))))
Після початку 80х (1980-1985), коли поляки масово їздили і скуплялися в Україну (чи тоді ще в УРСР/СРСР), настав час Перестройки, Горбачьова, і вже принаймні українці почали масово возити все в Польщу продавати щось і закуплятися чимось. Так і жили.
Моя мама вирішила спробувати і собі щастя на цьому поприщі (а скажіть, чиї батьки в той час не викручувалися?), і з’їздити щось продати в ближні польські станції.
Але, зважаючи, що у нас в той час ще живі були родичі в Ґлівіце, неподалік Кракова-Катовіце, то вирішили заодно і до них з’їздити.
Зараз, коли в інтернеті проскакують фотографії потягів, де люди лізуть через вікна потягів, кидають речі в вікна, деруться, щоб залізти в той потяг, всі думають, що таке можливе лише в Азії, густонаселених районах, або десь в районі військових дій.
В 90-х таке творилося на усі польські потяги без вийнятку. Хоча маршрут був той самий – Львів_Перемишль. А звідти – кудись вже далі.
І ото запхавшись у Львові заледве в потяг, відстоявши в тамбурі 3 години, ми ледве вилізли вночі в Перемишлі на перон з тим, що за 10-15 хвилин уже відправлявся потяг на Краків.
В потяг на Краків всі пхалися точно так само – через двері, через вікна, закидуючи сумки, дітей, людей, пакети, і все, що могло влізти.
Ми також запхалися в один із тамбурів, де всі українці понаставляли речей. А речей понаставляли так, що я стояв стовбнем, і не міг ні сісти, ні кудись піти. Повезло, що в нашому тамбурі був туалет.
Загалом в ту поїздку я простояв 9 годин до Ґлівіц. Коли вже можна було походити – бо люди трохи повиходили, то можна було хоча б вилізти з тих речей – я пішов по іншим вагонам. В той час я ще не знав, що вагони 2 і 1 категорії суттєво відрізняються в ціні.
Але запам’ятав, що стояти на місці і не шукати варіантів зони комфорту (отут я про неї колись писав: https://www.facebook.com/waytoabyss/videos/2081855698731071/) – це якраз не варіант.
І ще я вперше в житті отримав досвід спілкування – точніше, слухання іноземної мови – польської – і намагання її зрозуміти через призму англійської мови.
