Знаєте, чому я не люблю вставати зранку?
По-перше, життя в місті не схиляє до лягання в 8 вечора і вставання в 5-6 ранку. Ми не в Індії і не на екваторі.
По-друге, ще темно, і нема чого робити – ще ніхто не сидить в фейсбучеку, на стрічку інстаграма 10-15 хв і хіба знов спати.
По-третє, мозок ще поволі прокидається, і сісти почитати книжку чи пройти курси чи подивитися відяшки якісь навчальні ще не так продуктивно.
По-четверте, хороший варіант – це ранковий секс, але то вже потрібно синхронність обох партнерів.
По-п’яте, і найголовніше, чому я не люблю вставати зранку, це – постійна ранкова краса, яка породжує думки, медитації, ідеї. І потім з тим усім щось потрібно робити…
Ось так на рівнодення, лігши о 1 ночі, вставши, не повірите, о 4 ранку, їдеш собі зі Львова в Бучач, і ось тобі на – схід сонця з гори над Бережанами Тернопільської області, коли саме село – в такому густому тумані, що просто неймовірно. І ти собі зупиняєшся посеред дороги, включаєш аварійку, виходиш з машини, і починаєш випробовувати свої техніку на те, як залізо може передати відчуття і ситуацію.
Чудових вам ранків в пледику, з какао, з цікавою книжкою, і хай думки, почуття і емоції наповнюються і навіть ранковою красою.
