Кіноклуб з Корицьким.
Я не знаю, як ви ставитеся до творчості Акіро Куросави. Я навіть не знаю, чи ви щось бачили з його фільмів. Він занудний, дотошний задрот, гірше від мене. Я подивився його «Сім самураїв» (1954), які хвилями впливають на кіноіндустрію до сьогоднішнього дня, «Ворота Расьомон» (1950), «Йодзімбо» (1961), «Каґемуся» (1980), «Безпритульний пес» (1949).
Але я думаю, що ви чули, як вплинула його творчість на світ.
"Сім самураїв" пізніше реалізувалися в американську "Неймовірну сімку", використовувалися в фільмах "Матриця: Революція", трилогії "Володар перстенів", "Бунтівний Місяць" Зака Снайдера, "Війни клонів", "Мандалорець".
"Йодзімбо" переродився в американському "Джанґо" 1966 року, а потім ще й Тарантіновському "Джанґо вільний", "Ліцензія на вбивство" (1989) про Джеймса Бонда, "Тілоохоронець" (1992) з Кевіном Костнером та Вітні Г'юстон, "Зоряні війни IV: Нова надія", "Зоряні війни: Останній Джедай".
І це лише 2 фільми.
Але сьогодні ще про один його фільм.
У 1958 році Акіра Куросава прийняв рішення, яке протягом десятиліть мало вплив на кінематограф у спосіб, якого ніхто тоді не міг передбачити. Він був у боргу перед студією «Тохо», яка підтримала його ризикованіші, більш особисті роботи, на кшталт "Расьомон", які збивали з пантелику керівництво студії та водночас вражали решту світу. Тож коли «Тохо» попросила щось більш комерційне й доступне, те, на що глядачі дійсно прийдуть у великій кількості, Куросава просто сів і зробив це.
Він створив "Приховану фортецю". Фільм став четвертим за касовими зборами в Японії того року і найуспішнішим у його кар’єрі на той момент. Це енергійна пригода про двох вічно сварливих селян, які тягнуть на собі переодягнену принцесу та зганьбленого генерала через ворожу територію. Кіно, розраховане максимально на задоволення публіки в найкращому сенсі, не поступаючись жодним чином в якості.
Зйомки самі перетворилися на окрему пригоду. Ключові сцени знімали в долині Горай у префектурі Гьоґо та на схилах Фудзі, де зненацька почався небаченої до цього сили тайфун і просто зупинив виробництво. Погана погода, нескінченні затримки й режисер, про якого вже тоді знали, що він знімає повільно, маніакально точно й категорично відмовляється поспішати.
Є одна деталь із виробництва, через яку я розповідаю про цю стрічку. Міса Уехара, виконавиця ролі принцеси, згадувала свою першу сесію гриму: Куросава заходить у гримерку з фотографією Елізабет Тейлор в руках. Піднімає знімок і, буквально вказуючи на нього пальцем, пояснює, чого саме він хоче від обличчя своєї принцеси. Оця нав’язлива точність бачення, ця хвороблива конкретність — режисер, який до найменшої зморшки знає, як має виглядати кожен кадр, включно з обличчям у його центрі. Таким і був Куросава.
А потім, майже через двадцять років, десь в Америці молодий режисер сідає дивитися «Приховану фортецю» - і в нього щось клацає всередині. Його звали Джордж Лукас. Його не так вразили битви чи декорації, як одна конкретна оповідна фішка: Куросава розповідає епічну історію очима двох найсіріших і найнижчих по рангу персонажів у ній. Не генерала. Не принцеси. Від двох селян, Тахея і Матасіці, які, бурмочучи й сварячись, протискаються крізь сюжет, набагато більший, ніж вони взагалі здатні осягнути.
Лукас просто взяв цю структуру й виніс її в космос. Тахей і Матасіці перетворилися на C-3PO і R2-D2, принцеса Юкі - на принцесу Лею, а «Прихована фортеця» - на плани «Зірки смерті». Сам Лукас багато разів абсолютно відкрито визнавав цей вплив і ніколи не намагався його приховати. Менш відомий момент у тому, що його первісний сюжетний нарис «Зоряних воєн» був ще ближчим до «Прихованої фортеці», ніж фінальна версія фільму самого Куросави. Цей ранній варіант потім переробили - і він ліг в основу «Прихованої загрози» 1999 року.
У результаті фільм, знятий у 1958-му як комерційна послуга роздратованій студії, під тайфуном на схилах Фудзі, тихо породив дві з найуспішніших науково-фантастичних стрічок в історії кіно. Акіра Куросава просто намагався повернути борг. Але він залишився вірним собі. І по дорозі він непомітно змінив саму форму екранного оповідання.
Іноді прості, непомітні речі створюють неймовірні хвилі на чистому плесі озера.
Насолоджуйтесь життям, у ньому завжди можна знайти магію.
#життяякмагія #кіноклуб #куросава #історія
