Продовжуючи про Індію. Сьогодні про перший дотик.

Аеропорт Мумбаїв імені Чатрапаті Шіваджі

👎 Недолік 1. Нема там багажного відділення і найближчих готелів. А з їхнім транспортом тусуватися вночі по місту я б уникав. Тому приходиться якось максимум ввечері приїжджати в аеропорт, купляти за 60 рупій квиток у зал очікування (там приємно і прохолодно, тільки нічого з їди там не купуйте – тотожно чебурекам десь так в околі вокзалів в Україні + ціни Лондонські). Тому краще закупіться водою, соками чи ще чимось таким (пивом, ромом, чоколядками – в залі можна робити все, що завгодно).

👎 Недолік 2. Найближчі готелі – мінімум 2-3 км від аеропорту. Мінімальна ціна, за яку нам вдалося сторгуватися за багаж на 12 годин (там є така каса, де можна лишати багаж, правда, тільки до 9 вечора… і то не факт, що хтось дочекається) – 180 рупій (30 грн/5грн/$). Здавалося б, небагато. Читайте далі про проживання – стане зрозуміло. А готель за 3 постояльців в одному номері і багажом від 12 чоловік хотів не менше 2200 рупій (370 грн/5грн/$), і обіцяв відвезти і туди, і назад. Теж так собі нічого.

🧳 Постулат мандрівника в Індію №1. Ніколи не вірте тому, що вам кажуть. Все рівно або брехня, або щось не так просто.

Опис першого досвіду виходу з аеропорту для того, хто не був в арабських та азіатських країнах

Хочете обміняти гроші при виході? Запросто. Курс валют по всій Індії відрізняється не сильно. В аеропорту є кілька обмінників, є банкомат, та інші турпроцедури, про що окремо буде далі. Можна міняти, якщо тре терміново.

☣️ Головне: НЕ ВИХОДЬТЕ З ПРИМІЩЕННЯ АЕРОПОРТУ БЕЗ ПАСПОРТУ, СВОЇХ РЕЧЕЙ чи ще чогось свого, шукаючи обмін назовні, банкомат назовні, чи ще щось таке. Вас просто не пустять ті дядьки з автоматами, які там стоять. Вони просто ігнорують усі ваші знання англійської, української, та усіх інших, навіть рідних їм, мов. Така в них практика.

Знаєте, як я це зрозумів? 10 чоловік чекало в приміщенні з речами, документами і всім решта. Я вийшов попитатися, де таксі, де автобус, де що.
А оті дядьки в тюрбанах з автоматами уже назад не пустили. Попри те, що я казав, що у мене речі і документи всередині. Не пускають і все. Отак би і залишився бомжувати там…

Отже, нарешті (чи просто) вже вийшли з приміщення. Якщо ви до того не переділися у щось легке, то це вас навчить. Так вам і тре. Вологість надзвичайно висока. Набагато більша, ніж навіть в ОАЕ.

Якщо хочете десь виїхати, конкретніше – в район Колабу, точніше – десь туди до Банґанґи, Воріт Індії, Вокзалу Вікторії, десь у стару частину міста, то не бавтеся з міським транспортом. Від аеропорту до «історичної» частини міста – близько 40 км, і таксі туди їде від 40 хвилин до 70 хвилин. АЛЕ: каса для замовлення таксі знаходиться по праву сторону від виходу, шукайте англійську вивіску «Prepaid Taxi». Чому воно Prepaid (передплачене) – запитаєте ви.

🧳 Постулат мандрівника в Індію №2. Це в Європі все Original (оригінальне), і відповідає стандартам. В Індії все Authentic (автентичне), і найти логіку/відповідність/пояснення якимсь фактам – тільки з дзенським розумом. Це суцільні коани. Причому – без повторень.

Передплачене таксі тому, що ви оплачуєте в касі одразу за відстань, на яку вам потрібно. Відповідно, 40 км в кінець Мумбаїв коштувало 450-480 рупій (75-80 грн/5грн/$) за машину.

🧳 Постулат мандрівника в Індію №3. Навіть якщо ви бачите сталу фіксовану (fixed) ціну – торгуйтеся. Навіть за пару рупій.

Навіть в тих дядьків можна зменшити суму. Ненабагато, але торгуйтеся. Ми вторгувалися, правда, вже в останній день, бо в перший ми заледве не поїхали «найманим»/«приватним» автомобілем.

🧳 Постулат мандрівника в Індію №4. Якщо в якогось індіанця висить якийсь «беджик» (типу посвідка), то нічого не означає.

Вжучать і не запитають як звати. Нам хотіли втулити машину, яка б завезла нас до Банґанґи, за 3200 рупій (540 грн/5грн/$). Слава Шіві, що відвів тих спеціалістів з довозу туристів.

Вертаючись до передплаченого таксі. Ті всі таксі, які ви побачите навколо, зокрема, чорно-жовті і синьо-білі, не поїдуть, якщо ви не покажете квитанцію, де буде проставлено номер машини і куди їхати.

Але: згадайте постулат №1, і якщо вам шофер каже, що він в курсі, куди їхати, а ви без ГПС (GPS – глобальна позиціонуюча система) – бог вам в поміч.

Чому?
Нас було 12, відповідно – 3 машини. Одна машина з шофером поїхала на заправку дорогою, і незважаючи на потужні рації, які в характеристиках мали 5 км радіусу, ми не змогли 2 інші машини ні зупинити – бо їхали трасою, ні почекати ніде. В результаті третя машина висадила 4 чоловік в 2,5 км від потрібної точки. Хоча і шофер божився, що розуміє/знає, куди тре.

На сьогодні вистарчить вражень. Далі розкажу про обмін валюти і трішки про проживання. Якщо в когось ще якийсь досвід – буду радий почути в коментарях.

Настрою, спокою і тепла вам в серця.