(в перекладі Олександра Корицького)
Зупиніть годинники, вимкніть мобілки,
Заткніть собаку кісткою з гомілки,
Закрийте роялі, зачохліть барабани,
Виносьте труну, хай плачуть, в кого рани.
Хай літаки над головою літають кругами,
Виписуючи небо фразою “Він помер”.
І голуби з пов’язками смутку на білих шиях йдуть за гробами,
І щоб дорожній патрульний на хвилю завмер.
Він був мені Північ, мій Південь, мій Захід і Схід,
Мій відпочинок в неділю, мій будній день тижня,
Мій опівдень, опівніч, розмова і пісня.
Я думав, ця любов навічно. Цей оманливий світ…
Зірок не потрібно, загасіть світлячки усі,
Місяць знімайте, Сонце демонтуйте теж,
Сушіть океан і вбивайте ліси.
Бо нічого тепер уже не повернеш.
Оригінал
Wystan Hugh Auden. Funeral Blues (Stop All The Clocks), 1936
Stop all the clocks, cut off the telephone,
Prevent the dog from barking with a juicy bone,
Silence the pianos and with muffled drum
Bring out the coffin, let the mourners come.
Let aeroplanes circle moaning overhead
Scribbling on the sky the message ‘He is Dead’.
Put crepe bows round the white necks of the public doves,
Let the traffic policemen wear black cotton gloves.
He was my North, my South, my East and West,
My working week and my Sunday rest,
My noon, my midnight, my talk, my song;
I thought that love would last forever: I was wrong.
The stars are not wanted now; put out every one,
Pack up the moon and dismantle the sun,
Pour away the ocean and sweep up the wood;
For nothing now can ever come to any good.
