Автор: Олександр Корицький

Вона була півжиття тому… «Споримо, що він піде зі мною?» – Півжиття тому вона поспорила з одногрупницями, що закадрить мене. «Підемо прогуляємось?» – Півжиття тому я зловив її погляд і рішився підійти. Ми гуляли. Ми прогулювалися з Левандівки до Привокзальної,…

Крізь мокрий сніг, й ліхтар у ньому я бачу небо, я бачу втому, я бачу те, чого не знаю. Мабуть, я люблю. Чого ж чекаю? Щодня і щоночі від тебе втікаю. Боюся я правди, чесно признаю.

Ранкові вулиці темного міста… Не хочеться пити, не хочеться їсти. Хочеться лише пледу на плечі, Кави із турки… і люльку, до речі. Сонце ще сходить, людей небагато, Каварні закриті, але ж – не хочеться спати. Іду – погуляю. Чого сумувати?…

Для Живка, який вперше у Львові, і Варі *   *   * Чому, коли українці бажають один одному щось перед сном, вони згадують якогось серба Надо Браніча?…. *   *   * У слав'ян тисячі років тому була традиція: коли народжувалася дитина, на…

Коли вода шукає воду, вона знаходить пустелю. Коли людина шукає свою “внутрішню” сутність, вона знаходить Хаос. Коли вода шукає шлях, вона знаходить океан. Коли людина шукає шлях, вона знаходить Себе.

Повернутись вверх