Врешті закінчив закидувати архівну інформацію в хмару, а точніше – у Amazon Cloud. Залишилася підбірка фільмів, частину яких я буду просто викидати, а частину – із задоволенням собі нагадаю, бо таких давно вже не роблять.

Отже, дещо із моєї фільмотеки, рекомендую:

  • Плаксій (Crybaby) (1990) з молодим Джоні Депом
  • Руйнівник (Demolition Man) (1993) з Сільвестром Сталоне, Веслі Снайпсом і Сандрою Буллок
  • Доміно (Domino) (2005) з Кірою Найтлі і Мікі Рурком
  • Змія в тіні орла (Snake in the Eagle’s Shadow) (1978) з Джекі Чаном
  • Хелбой (Hellboy) (2004)
  • Плезентвіль (Pleasantville) (1998)
  • Тримай ритм (Take the Lead) (2006) з Антоніо Бандерасом про танго
  • Вгадай хто (Guess Who) (2005)
  • Денні Ланцюговий Пес (Unleashed) (2005) з Джетом Лі, Морганом Фріменом, сонатою для фортепіано № 11 Моцарта та звуковою доріжкою від Massive Attack “Danny the Dog”
  • Особлива думка (Minority Report) (2002) Стівена Спілберга по книзі Філіпа Діка з Томом Крузом і Коліном Фарелом
  • Якщо тільки (If only) (2004) з Дженіфер Лав Х’юіт, на тему “Дня Сурка” та “Біжи, Лола, біжи”
  • Фільми Тосіро Міфуне (тільки любителям самурайської теми):
    • Меч долі (The Sword of Doom)
    • Відважний самурай (Sanjuro)
    • Битва самураїв (Zatoichi Meets Yojimbo)
  • Інші самурайські фільми
    • Спасіння сліпого самурая (Zatôichi rôyaburi)
    • Бунт самураїв (Samurai Rebellion)
    • Самурай-вбивця (Samurai Assassin)
  • Час серферів (Czas surferów) (2005) – польський фільм
  • Радянського періоду – розбирайте на цитати:
    • Айболит-66
    • Міміно
    • Полосатий рейс
    • Афоня
  • Бандитки (Bandidas) (2006) з Пенелопою Круз та Сальмою Хаєк
  • Дівчинка з Джерсі (Jersey Girl) (2004) з Беном Афлеком, Лів Тайлер, Джорджом Карліном, Дженіфер Лопез, Джейсоном Біггзом, Вілом Смітом, Метом Деймоном
  • Дівчина моїх кошмарів (The Heartbreak Kid) (2007) з Беном Стіллером
  • Никола Тесла (документальний)
  • День радио
  • День выборов
  • Останній сон: Духи всередині/Остання Фантазія (Final Fantasy: The Spirits Within) (2001) – один з моїх улюблених
  • Між небом і землею (Just Like Heaven) (2005) з Різ Візерспун
  • Фільми Акіри Куросави (тільки для витривалих і бувалих – дуже нудно розвиваються):
    • Червона Борода (Red Beard)
    • Сни (Dreams)
    • На дні (Donzoko)
    • Охоронець (Yojimbo (The Bodyguard))
    • Серпнева рапсодія (Rhapsody in August)
    • Каґемуся (Kagemusha)
    • Сандзюро (Sanjuro)
    • Сім самураїв (Seven Samurai)
    • Ідіот (Idiot)
  • На голці (Trainspotting) (1996) – за твором Ірвайна Велша, один з тих фільмів, які необхідно бачити, додайте сюди ще “Кислотний дім” (Acid House)
  • Чотири кімнати (Four rooms) (1995) від Тарантіно та Родрігеза з Тімом Ротом в головній ролі, та плеядою зірок (як звикло): Мадонна, Антоніо Бандерас, Брюс Вілліс, Салма Хаєк…
  • Від смеркання до світання (From Dusk till Dawn) (1996) – Тарантіно і Родрігез, без коментарів до перегляду
  • Назад в майбутнє (Back to the Future) – всі частини, без коментарів до перегляду
  • Kozure Okami (Самотній вовк і дитя) (всі частини)
  • Місія неможлива 1-2 (Mission Impossible 1-2) – ще тоді, коли ця місія не була дурновата
  • Співучасник (Collateral) (2004) з Томом Крузом
  • Фільми з Брюсом Лі – всі без обговорення
    • Входить Дракон/Острів Дракона (Enter the Dragon)
    • Гра смерті (Game of Death)
    • Брюс Лі – Легенда (Bruce Lee the Legend)
    • Fist of Fury (Кулак люті)
    • Big Boss (Великий бос)
    • The Way of the Dragon (Шлях Дракона)
  • Онгбак (Ongbak) – про тайський бокс
  • Від колиски до могили (Cradle 2 the Grave) (2003) з Джетом Лі, DMX, Марком Дакаскосом (ніколи мені не подобався)
  • Місія “Сереніті” (Serenity) (2005) – фантастика по серіалу “Світлячок” (Firefly)

Я ніколи не грав у “Символ віри найманого вбивці” (Assassin’s Creed) на жодній платформі. Проте, вперше побачивши трейлер на початку літа, я очікував цей фільм як відкриття 2016 року. Світова прем’єра відбулася 21 грудня 2016 року, в Польщі і Україні фільм запустили в прокат 5 січня 2017 року. Тому фільм став для мене відкриттям 2017 року.

Коротко

Однозначно дивитися в #IMAX. Фільм здебільшого графічний, тому дивитися в 2-вимірному режимі буде дещо не так. Ніколи не був в Севільї в 1492 році, але таке враження, що вона 100-200 метрова по всій свої площі. Красиво, хоч і багато будівництва. Камера з перспективи літаючої пташки додає багато приємних моментів.

Сцени рукопашного бою впродовж всього фільму тримають динаміку разом з постійними переміщеннями вверх і вниз будинками.

Декілька стрибків з вершин будинків захоплюють. Один з цікавих моментів для мене – стрибок з моста у воду, який у фільмі назвали “Стрибок віри” (Leap of Faith). 27-метрова водяна гірка в аквапарку “Aquaventure”  (комплекс Atlantis Palm Dubai, ОАЕ) також називається “Стрибок віри” (“The Leap of Faith, https://www.atlantisthepalm.com/marine-water-park/aquaventure-waterpark/water-slides), з якого треба мати мужність спускатися.

Загалом – один з найкращих фільмів за останній час!

 

Найманий вбивця: “Коли інші сліпо слідують за правдою, пам’ятай…”

Кандидат: “Правди нема.

Найманий вбивця: “Коли інші обмежуються мораллю або законом, пам’ятай…

Кандидат: “Дозволено все.

Найманий вбивця: “Ми працюємо в темряві, щоб служити світлу. Ми – наймані вбивці.

 

Скажу чесно, “Меланхолія” Трієра мені не сподобалася взагалі. Незважаючи на те, що в обох фільмах грає Шарлотта Ґінзбурґ (хоча і пишеться Ґенсбур, але вони ж то з України).

Фільм неоднозначний. І у двох версіях. Мені особисто вистарчило театральної 3-годинної, без жорсткого порно і всяких таких цікавинок. Різниця у тривалості – режисерська нерізана версія на 1 год. 24 хв. довша. Для тих, хто належить до фільм()манів – рекомендую. Тільки не під водочку на кухні. Не піде. Ні водочка, ні фільм.

Фільм

Складається з 8 історій, які розповідає головна героїня у виконанні Шарлотти Ґінзбурґ (Генсбур) (Charlotte Gainsbourg) головному герою у виконанні Стеллана Скаршгорда (Stellan Skarsgård).

Кожна з історій зачіпає/торкається якоїсь одної грані соціуму. І в цих історіях з’являється Крістіан Слейтер (Christian Slater), Ума Турман (Uma Thurman), Віллем Дефо (Willem Dafoe), Шайа ЛаБеф (Shia LaBeouf, відомий з Трансформерів), Коні Нільсен (Connie Nielsen, з Адвокату Диявола).

Купа вагін, членів, мінетів, батогів, сімейних непорозумінь.

Враження

Сам фільм – повторюся – неоднозначний. Важко сказати, чи то комедія, чи то фарс, чи то трагедія з точки зору головної героїні, чи об’єкт дослідження для головного героя – кожна грань цього фільму захоплює і провокує.

Сарказм у фільмі такого високого рівня, що він балансує на межі його нерозуміння. Я дивився фільм, слухав героїв, розглядав ситуації, додивився фільм, але так і не можу сказати, чи фільм – цілком сарказм, чи часами привертання уваги до певних соціальних відхилень.

У фільмі згадується і Бах, і Бетховен, і католицька церква з її символізмом, і східна церква (Візантійського обряду) зі своїм символізмом, і рибалка, і качкокулакування (відоміше як duck fisting), і Джеймс Бонд.

Раптовий Раммштайн на початку і в кінці додає фільму потужності. Мабуть.

І, мабуть, фраза головної героїні “Я не знаю, хто такий Едгар По” дивує. Зачіпає. Мабуть, злить. Бо бля. Діагноз вона собі ставить, а По не знає. В той же час, вона вільно розмірковує про політику, сексуальність, “музику”, і таке інше. Мабуть, сарказм тут не тільки пролітав, але й керував думкою про діагноз: “я собі діагноз знаю, бо прочитала в інтернеті ознаки”.

Рекомендація

Рекомендую. Однозначно. Тільки, мабуть, з обмеженнями 18+. Краще 21+. Для всіх – 24+. Не через порно. Через складність концепцій, які там показуються. Як “Червоне і чорне” Стендаля можна зрозуміти десь після 18, а не в школі.

Налаштуйтеся на роботу мозку і згадування всього, що знаєте, і пошуку того, що не знаєте, бо варта таке знати, щоб не стати головною героїнею.