Коли я дивлюся у твої очі,
Я бачу, як любов у них палає.
І люба, коли я думаю про наші шалені ночі
І цілунки, кохання мене забирає.
      Ніщо не буде вічно.
      І ми знаємо, як все може змінитися.
      Та ніщо не загасить свічки,
      Навіть якщо дощ в листопаді буде литися.
Вже дуже довгий час
Намагаюсь біль побороти свій.
Що буде – не знає жоден з нас,
Жаль стає вже дуже злий.
Дозволь йому піти сьогодні,
Нехай заблудиться в безодні.
      Мої руки не знають, що ти була моя.
      Якщо твої очі мене кохають, не бійсь кохати вся.
      І ніхто нам не стане на заваді,
      Навіть сильний дощ в листопаді.
Всім потрібен час побути на самоті.
Та чи хочеш ти весь час бути в гіркоті?
Я знаю, що важко мати серце розбите,
Навіть друзі починають тебе дражнити.
Але якщо ти хочеш серця розбивати,
То не змушуй мене тебе проклинати.
      А коли ти всередині себе загубиш
      І тіні все ще будуть залишатись,
      Я знаю, що ти мене полюбиш,
      Коли вже не буде з ким вінчатись.
З темнотою повінчайся.
І шукай в житті свою дорогу.
Ніщо не продовжуються вічно, признайся.
Навіть дощ в листопаді підвладний Богу.

 
                                             
                                            