Як тільки чоловік подолав страх, він вільний від нього до кінця життя, бо, замість страху він отримав ясність – ясність думок, яка стирає страх. До цього часу чоловік вже знає свої жадання; він знає, як задовольняти ті жадання. Він може знати наперед нові кроки пізнання, а чітка ясність оточує усе. Чоловік відчуває, що нічого не приховано.
І таким чином він зустрів свого другого ворога: Ясність! Та ясність думок, яку так важко здобути, розвіює страх, але також сліпить.
Вона примушує чоловіка ніколи не сумніватися у собі. Вона дає йому впевненість, що він може робити все, що йому приносить задоволення, бо він ясно вникає в усе. І він відважний, бо ясний, і він не зупиняється ніде, бо він ясний. Але це все помилка; це наче щось неповне. Якщо чоловік погоджується з цією удаваною енергією, то він піддався своєму другому ворогу і невміло поводитиметься з пізнанням. Він поспішатиме, коли потрібно бути терплячим, або він терпітиме, коли потрібно поспішати. І він поводитиметься невміло з пізнанням, доки не стане більше нездатним до пізнання».
«Що стається з чоловіком, якого побороли в той спосіб, пане Іване? Чи він помирає в результаті?»
«Ні, він не помирає. Його другий ворог просто зупинив його від старань стати чоловіком знання; натомість, чоловік може перетворитися у життєрадісного воїна або клоуна. Однак ясність, за яку він так дорого заплатив, ніколи знову не зміниться на темряву і страх. Він буде ясний доки живе, але більше не дізнаватиметься нічого, не тужитиме за нічим».
«Але що він повинен зробити, щоб уникнути такого поборювання?»
«Він повинен робити те, що робив зі страхом: повинен нехтувати ясністю і використовувати її тільки щоб бачити, і терпляче очікувати і ретельно вимірювати перед тим, як здійснювати нові кроки; повинен думати, понад усе, що його ясність – майже помилка. І прийде момент, коли зрозуміє, що його ясність була лише крапкою перед його очима. І, таким чином, він подолає свого другого ворога і прибуде у положення, де більше нічого йому не зможе зашкодити. Це не буде помилкою. Це буде не тільки крапкою перед його очима. Це буде справжня енергія.
Він знатиме на цій крапці, що енергія, яку він так довго переслідував, нарешті його. Він може робити з нею все, що йому приємно. Його спільник – під його командуванням. Його бажання – правило. Він бачить все навколо себе.
Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)
