«Чи є особливий спосіб уникнути болю?»
«Так, є такий спосіб».
«Це формула, процедура чи що?»
«Це спосіб хапання речей. Наприклад, коли я пізнавав траву диявола, я був надто хапаючий. Я хапав речі в спосіб, в який діти хапають цукерку. Трава диявола – лише один з мільйона шляхів. Будь-що є одним із мільйонів шляхів [un camino entre cantidades de caminos][1].Отже, ти повинен завжди пам’ятати, що шлях – лише шлях; якщо ти відчуваєш, що не потрібно йому слідувати, ти не повинен залишатися на ньому за жодних умов. Щоб мати таку ясність, ти повинен вести дисципліноване життя. Тільки тоді ти знатимеш, що будь-який шлях є лише шляхом, і немає образи, собі чи іншим, у відмові від нього, якщо це те, що серце тобі каже робити. Але твоє рішення триматися шляху чи залишити його повинно бути вільним від страху чи амбіцій. Я застерігаю тебе. Дивись на кожен шлях старанно і свідомо. Пробуй його стільки разів, скільки вважаєш за необхідне. Тоді задай собі, і тільки собі, одне запитання. Це запитання – запитання, яке тільки дуже старий задає. Мій покровитель сказав мені про нього одного разу, коли я був дуже молодий, але моя кров була занадто енергійна, щоб зрозуміти його. Тепер я дійсно розумію його. Я скажу тобі його: «Чи цей шлях має серце? Всі шляхи однакові: вони ведуть нікуди. Вони є шляхами через кущі або в кущі. В моєму особистому житті я можу сказати, що я оскаржував довгі, довгі шляхи, але я не є десь. Питання мого покровителя тепер має значення. Чи цей шлях має серце? Якщо має, то шлях добрий. Якщо не має, він не вартий. Обидва шляхи ведуть нікуди. Але один має серце, а інший – не має. Один прямує до радісної подорожі. Скільки ти йому слідуєш, стільки ти є одним з ним. Інше змусить тебе проклинати своє життя. Один робить тебе міцним. Інший ослаблює тебе».
«Так, є такий спосіб».
«Це формула, процедура чи що?»
«Це спосіб хапання речей. Наприклад, коли я пізнавав траву диявола, я був надто хапаючий. Я хапав речі в спосіб, в який діти хапають цукерку. Трава диявола – лише один з мільйона шляхів. Будь-що є одним із мільйонів шляхів [un camino entre cantidades de caminos][1].Отже, ти повинен завжди пам’ятати, що шлях – лише шлях; якщо ти відчуваєш, що не потрібно йому слідувати, ти не повинен залишатися на ньому за жодних умов. Щоб мати таку ясність, ти повинен вести дисципліноване життя. Тільки тоді ти знатимеш, що будь-який шлях є лише шляхом, і немає образи, собі чи іншим, у відмові від нього, якщо це те, що серце тобі каже робити. Але твоє рішення триматися шляху чи залишити його повинно бути вільним від страху чи амбіцій. Я застерігаю тебе. Дивись на кожен шлях старанно і свідомо. Пробуй його стільки разів, скільки вважаєш за необхідне. Тоді задай собі, і тільки собі, одне запитання. Це запитання – запитання, яке тільки дуже старий задає. Мій покровитель сказав мені про нього одного разу, коли я був дуже молодий, але моя кров була занадто енергійна, щоб зрозуміти його. Тепер я дійсно розумію його. Я скажу тобі його: «Чи цей шлях має серце? Всі шляхи однакові: вони ведуть нікуди. Вони є шляхами через кущі або в кущі. В моєму особистому житті я можу сказати, що я оскаржував довгі, довгі шляхи, але я не є десь. Питання мого покровителя тепер має значення. Чи цей шлях має серце? Якщо має, то шлях добрий. Якщо не має, він не вартий. Обидва шляхи ведуть нікуди. Але один має серце, а інший – не має. Один прямує до радісної подорожі. Скільки ти йому слідуєш, стільки ти є одним з ним. Інше змусить тебе проклинати своє життя. Один робить тебе міцним. Інший ослаблює тебе».
[1] ісп. шлях серед множини шляхів
Карлос Кастанєда. Вчення пана Івана. (Переклад Олександра Корицького)
