К’єлль Нордстрьом та ‎Йонас Рідерстралє “Веселий бізнес: талант змушує танцювати капітал” (також відомої як “Бізнес в стилі Фанк”)

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Думав, що б такого цікавого вам в життя додати. З’явилося декілька варіантів, які вже найближчим часом опублікую. А на п’ятницю, в догонку за тренінгом “Капітал як енергія”, підбір цитат з однієї дуже чудової книги (переклад цитат – власний):

К’єлль Нордстрьом та ‎Йонас Рідерстралє “Веселий бізнес: талант змушує танцювати капітал” (також відомої як “Бізнес в стилі Фанк”)

Змінюйтеся, тоді змінюйтеся знову. Ми стоїмо у світі хаосу і справжньої невизначеності. Нові реалії дуже точно описані Кентом Фостером з GTE: “Продукти, які все ще створюються, постачаються на ринок, який все ще формується, за допомогою технологій, які міняються щодня”.


Світ не сповільниться, щоб ви встигли зрозуміти, що відбувається, або встигли зробити знімок. В такому світі єдине, чому ми можемо довіряти, є те, що певне стає непевним, а неймовірне стає імовірним. Майбутнє неможливо передбачити – його потрібно створювати. Або ви спостерігаєте, як все відбувається, або ви робите це реальністю.


ІТ-ґуру Кевін Келлі сказав: “Добробут випливає напряму з інновації… не оптимізації… добробут не отримується від вдосконалення відомого”.

Під інновацією ми не маємо на увазі окремий підрозділ з старанно відділеної групи ботаніків. Ми маємо на увазі повну інновацію – спосіб мислення, який стосується всіх у компанії, всього, всюди – і так безперестанку. Він перетворює компанію в фабрику ідей і мрій, що конкурує на основі уяви, натхнення, неординарності та ініціативності.


Дехто називає наш світ суспільством знань, а дехто – суспільством мозку. Єдина певна річ – критичні навички та відповіді майбутнього будуть вже не такі, як сьогодні. Проте важливішим може бути факт, що змінюються відповідні питання. Парадоксально, але здатність забувати – розівчовування – стає головною цінністю в діловому світові, що змінюється з швидкістю світла.


Слово “конкуренція” походить з латинської і буквально означає “шукати разом” або “обирати біг в цих самих перегонах”. Але у вік надлишковості доріжки достатньо залюднені, інші люди постійно наступають тобі на п’яти, штовхаючи та штрикаючи ліктями, намагаючись дістатися до клієнтів першими. Тому, дещо парадоксально, єдина (не)розумна річ – не конкурувати. Як тільки ми розпочинаємо бігти разом з усіма, переслідуючи нашу ринкову долю, долю ознайомленості або будь-яку іншу долю, Ми ризикуємо опинитися в натовпі – невидимі для клієнтів. Коли ми беремо участь в тих самих перегонах за найкращими талантами, як і усі інші, людям стає важко розрізнювати.

Брудна маленька таємниця ринкового капіталізму в усіх його формах – це те, що успішні компанії стали такими завдяки вбитому духові вільного підприємництва. Всі ці компанії стали успішними у створенні монополії, принаймні на якийсь короткий час. Конкурентоспроможність створюється через уникання конкуренції. Успіх формується від того, що ви інші. А потім знову готові змінюватись.


Багато людей сказало б, що якщо ви думаєте, що можете це зробити з 100 людей, а використовуєте 500, то, мабуть, ви троха глупі. Щоб захиститися, ми замикаємося в певній логіці. Щоб здійснювати справжні зміни, нам потрібно повторно обдумати наші базові припущення та звільнитися від логіки минулого. Нам потрібно те, що Конусуке Мацусіта називав “Тораваренай сунао-на кокоро” – розум, який не застряє.


Подумайте про Progressive. Подумайте про Dell. Подумайте про IKEA. Подумайте про Chevrolet Suburban. Подумайте про Stokke. Подумайте про Starbucks. І подумайте про Legshow. Перспективні можливості існують усюди. Бізнес – це не ядерна фізика. В основному все зводиться до заробляння грошей. Але це необов’язково та причина, заради якої засновують успішні компанії. Згадайте Діснея та Форда, які, відповідно, хотіли зробити людей щасливими та демократизувати автомобіль. Для них гроші були лише позитивним результатом набагато більшої мети. Або, як сказав відомий австрійський психіатр Віктор Франкль: “Успіх, як і радість, не повинна бути ціллю, він повинен слідувати… як неочікуваний побічний ефект особистої присвяти людини шляху, набагато більшому за людину”.

Leave a Reply

Back to top