Тут масова тусня почалася з приводу “покажіть своє красиве”…
Ну все у мене красиве, шкода вибирати. Тому поділюся аж чотирма красивими речима.
Сніданок у Тіфані (Breakfast at Tiffany’s, 1961) з Одрі Гепберн
Класика. Красива, мила, музична, романтична, всяка протягом майже 2 годин дасть вам і естетику, і поняття про 60-і – як тоді тусили, курили, бухали, тікали від поліції, і про коштовності, і про дивні можливості в дорогих магазинах. Особливо радує відновлена (remastered) кольорова версія.
Рекомендується в разі депресухи, скуки і бєзисходності.
Моя чарівна леді (My Fair Lady, 1964) з Одрі Гепберн та Рексом Гарісоном
Це просто насолода філолога!!!! Неймовірні філологічні жарти, діалектизми, крутяцькі фонетичні штуки….
В тому числі просто неймовірний український переклад від “1+1”, який чудово передає атмосферу, говірки, ті самі жарти…. Хоча деколи і тупить той переклад, але то хіба зрозуміють ті ізвращенци, які дивляться обома мовами.
Водночас майже 3 години фільму пролітає непомітно. Можна і на 2 вечори розтягнути. А можна і на одному подихові.
Рекомендується в першу чергу філологам, лінгвістам, перекладачам, а також в разі депресухи, скуки і бєзисходності і одноцвєтності жизні.
Металіка: Крізь вічність / Крізь ніколи / Крізь неможливе (Metallica: Through the Never, 2013)
По перше, не розумію, чого Through the Never намагаються перекласти як “Крізь неможливе”, якщо:
…Universe much too big to see
Time and space never ending….
…Вселенна завелика для ока
Час і простір ніколи не закінчаться….
Зараз я рекомендую не альбом, а фільм. Так, фільм, випущений Металікою про Металіку, та ще й в IMAX форматі. Після цього фільму-концерту в аймаксі, я зрозумів, що ходити на Металіку на концерт за 200$ в останній ряд на стадіоні беззмістовно.
Фільм вражає, він просто захоплює: якість звуку, якийсь сюжет, різні вигляди, хороша складка треків і послідовність…
Усім фанам Металіки, року, і просто тим, кому потрібна встряска.
Не рекомендується пацифістам, любителям тупо класичної музики і поплавського, марув, і всякого такого вірусного.
Бруд (The Dirt, 2019)
Гм, я сподіваюсь, що всі знають про Мотлі Крю (Motley Crue). Ті, хто не знають – повинні знати, бо все-таки 100 000 000 + альбомів продано. Це класика. Класика 80-х і початку 90-х. На них я теж виріс.
Це була моя перша рокерська футболка в 1992-93 роках – Motley Crue + Whitesnake. Хто мене таким не бачив – минулого року я постив тут: Motley Crue – If I Die Tomorrow
А тут, в “Бруді”, Мотлі Крю розповідає свою історію, починаючи з дитинства, продовжуючи про створення групи, про сімейні проблеми, про розходження, згадує і Оззі Осборна (Ozzy Osbourne).
Фільм весь в стилі Мотлі – і ржака, і наркота, і секс, і багато рок-н-рола.
Рекомендую згадати всім, хто народився раніше 85-го, а всім молодшим – порівняти хоча б з 2000-ми)))))))
І, звичайно ж, рекомендую від депресухи, чорної і взагалі, від фігні в голові, і просто для історії. Цікавий.
Бережіть себе. Бажано особливо берегтися від фейків, гавняних перепостів, масових перепостів та посередності.
