Торгівля в Індії, штат Ґоа, блошиний ринок в Анджуні

Я: Скільки коштує той будда?

Індуси: 3500 рупій.

Я: та ну нафіг… це ж 75$. Беру за 300.

Індуси: 3300 – остання ціна.

Я: Нє. 330.

Індуси: 3000 рупій – остання остання ціна.

Я: нє, йду погуляю.

Я: скільки коштують ці аладінки?

Індуси: 2000 рупій.

Я: та ну нафіг. В Україні такі коштують 400 рупій.

Індуси: якій такій Україні? От тут щойно були з Москви – то їм ціна нормальна.

Я: От ви як ставитеся до Пакістана?

Індуси: Чого ти питаєш?

Я: тому що Україна так само до Москви, як Індія – до Пакістана.

Індуси: всьо, зрозуміло. Аладінки по 1200. Остання остання ціна.

Я: Дорого. Візьму три пари, але по 600.

Індуси: Ти хочеш мене вбити і викинути в море? 1000 – остання остання остання ціна.

Я: 3 штуки по 800.

Індуси: 3 штуки по 900 рупій – і тиснемо руки.

Я: Ото розмова.

Я: Скільки коштує ця чудова і кольорова футболка?

Індуси: 300 рупій.

Я: Та ну нафіг. В Україні така футболка максимум 120 коштує, і мені її звідси не треба везти.

Індуси збоку: купи барабан.

Я: Я не барабаню. (Я ще не знав, що мої друзі уже таких 5 купили барабанів)

Індуси збоку: ну купи барабан. Всього 1000 рупій.

Я: Я тут футболку купую.

Індуси: 250 рупій футболка.

Я: нєєєє. Даю 130.

Індуси: Звідки ти приїхав? Ти нас розорюєш!

Я: Я з України. Ціни знаю.

Індуси: 200. Остання ціна.

Я: 120.

Індуси: 180. Остання остання ціна.

Я: 150.

Індуси: 150 і по рукам.

Я: Я там бачив будду по 500 рупій.

Індуси: Ти хочеш мене вбити і викинути в море?

Я: Беру Будду за 600 і за 50 рупій за цю шкатулку. Але будду запакуй.

Індуси: 2500 рупій. Остання остання ціна.

Я: 650 рупій. І по рукам.

Індуси з посмішкою (бо таки все рівно наварили): але ви, українці, торгаші.

Гуляю по ринку, дивлюся наші дівчата щось торгуються.

Я: По чому ви їм продаєте?

Індуси: ми вам вже нічого не продаємо. Через нього.

Друзі: ти козел…

….

Після виходу з ринку в нас була радість:

  • 5 барабанів
  • 3 однакових барабана, які коштували 300, 500 і 800 рупій відповідно
  • це був 3 день в Індії, і ті барабани проїздили з нами ще поза 3500 км
  • до України добралися лише 2 барабани
  • я в тій футболці ще ходжу до цього часу (але вже рідше)
  • Будда у мене досі стоїть
  • аладінки поїхали в Київ на подарунки

Індуси – ті ще торгаші. Вони любого араба за пояс заткнуть в плані поторгуватися. Це частина культури, і якщо ти не торгуєшся – з тобою далі і не говорять.

А ще, часто індуси намагаються тобі впихнути щось таке саме, як ти вже купив. До тих 5 барабанів нам намагалися продати ще барабанів 5 з заходом “Ти ж вже купив один – то купи ще один”.

Це весело. Але треба мати здоров’я до того торгування, бо деколи затягується. Я потратив 1.5 години)))))

Настрою вам, здоров’я, натхнення та приємних спогадів.

Залишити відповідь

Повернутись вверх