Сьогодні настрій поговорити про щось дике. Нещодавно я згадував про Джокера, а сьогодні хочу згадати про Чоловіка на Місяці – Енді Кауфмана, якого зіграв Джим Керрі.
Для декого фільм може здатися занадто дикий, надто незрозумілий, надто ні про що.
Коли я вперше подивився цей фільм, то я трошки завис. Завис, тому що сама ідея приколів, які витворяв Енді Кауфман – просто прекрасна. Я подивився цей фільм уже 3-4 рази та часом переглядаю його, коли сансара затягує. Часто люди згадують Локі або Трікстера як вершину підступності і зла. Але «Чоловік на Місяці», на мою думку, достойний цього звання не менше. Не тому, що він когось підставляє, чи когось доводить до гріха, божевілля чи ще чогось. Ні. Він просто у своє задоволення кпить зі всіх і всього, розважаючи в першу чергу себе, і тільки тоді роблячи перформанс для інших. Хоча вони того часто і не розуміють. Це перформанс, доведений до вершини майстерності – а для загалу виглядає до вершини абсурду.
Для мене “Чоловік на Місяці” – це уособлення нашого життя, і того, як воно з нами поводиться. Люди навколо нас сприймають нас і наше життя так, як сприймали друзі героя Джима Керрі – довірливо, безапеляційно, так, наче він може змінитися. Але ніхто не цікавився саме його внутрішнім світом. Ніхто не цікавиться нашим внутрішнім світом.
Ми таки можемо змінитися. Але не під тиском і не під поглядом інших. Лише тому, що хочемо цього самі.
“Чоловік на Місяці” добре йде під віскарь і сигару, або під кальян, ще краще – з доброю компанією, і потребує подальшого обговорення.
Діліться своїми враженнями. Як воно вам?
