Шкільна програма – лайно, лайно собаче, лайно коров’яче, взагалі лайно. Особливо лайнувата шкільна програма з української та зарубіжної літератури.
Я довго вагався, чи писати свою думку з цього приводу, але вирішив все ж написати. Трішки довгий пост, але дочитайте.
Шкільна програма уже 50 років (а може і більше) – лайно. Ти читаєш шкільні твори, не розумієш їх в принципі, від тебе вимагають такого дорослого розуміння творів, що і Юнг легко б завалився на будь-якому уроці по аналізу тексту в психологічних термінах.
Коли я ходив в школу, я читав багато, дуже багато. Толкієнівського “Гобіта” я прочитав між 3 і 5 класом, Жюль Верна і Стівенсона – десь теж в 5-6 класах. Але мене вабили подорожі, пригоди, активність, емоції, які там були.
Цитата з офіційної шкільної програми 6 класу щодо роману Жюль Верна “П’ятнадцятирічний капітан”:
Тема духовного випробування людини в романі Ж. Верна. Образ Діка Сенда, моральні якості героя, його мужність і людяність. Проблема рабства в романі. Описи природи.
В ШОСТОМУ класі? Серйозно? Духовне випробування? Тема рабства? Людяність героя? Ви колись пробували пояснити дитині в ШОСТОМУ класі – а це 11-12-13 років – що таке ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ?
Мені, бляха, 44 роки, і я, бляха, в своєму віці тільки завдяки тому, що уже 20+ років (це лише офіційно) займаюсь езотерикою, можу здогадатися, що таке ДУХОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ. В 11 років? Коли ще не у всіх почався пубертатний період?
Чарльз Дікенс (1812–1870). «Різдвяна пісня в прозі». Динаміка образу Скруджа, причини його духовного переродження.
Скрудж і його ДУХОВНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ? А скільки гуру і вчителів в дорослому, і навіть в літньому віці знають, що це таке? Без образ для шкільних вчителів, але що може шкільний вчитель розказати про ДУХОВНЕ ПЕРЕРОДЖЕННЯ?
Звичайно ж, я припускаю, що є шкільні вчителі, які промандрували 50 країн, пройшли Каміно ді Сант’яґо (Шлях Святого Якова), чи підіймалися на 8000 м вершини. А скільки таких вчителів знаєте ви?
«Павутинка». Майстер японської новели Р. Акутагава. Утілення ідеї про моральну справедливість у новелі «Павутинка». Філософський зміст твору. Підтекст. Художні образи новели (Будда, Кандата).
Я прочитав Акутагаву в 30 років. Зокрема, “Павутинку“, “Ворота Расьомон“, маю його книгу в бібліотеці.
Я не знаю, що тут написати. Я можу лише сказати, що художні образи новели – Будда, Кандата – не художні. Вони реальні. Це реальне життя. Це буддійська джатака.
Моральна, бляха, справедливість, в ШОСТОМУ КЛАСІ. Попри те, що Акутаґава – складний сам по собі, я по собі суджу, що ця “Павутинка” чи будь-що Акутаґави мені було б жахливо депресивне, бо я б зрозумів лише, що виходу нема, і все в житті марно, бо попадеш в пекло…
Це не всім взагалі варто читати, а лише підготовленим дорослим особам, які пройшли якісь практики або займаються якимись практиками.
8 клас. Сонети Петрарки і Шекспіра. “Ромео і Джульєтта” Шекспіра.
Цих я взагалі не розумів. І зараз ВЗАГАЛІ не розумію. Ці твори вчать і закликають не слухатися батьків, робити всім все назло, приймати яд і помирати від “нещасного кохання”… Це ТРАВМА НА ВСЕ життя, це той шаблон поведінки, з яким люди ходять потім довго і надаремно до психологів, психотерапевтів і часто – до психіатрів….
Мольєр “Міщанин“… Всратий маніпулятивний беззмістовний “Маленький принц“… Депресивний, фаталістичний “Чайка Лівінгстон” Баха, на мою думку, звичайно ж, такий же маніпулятивний, як і “Маленький принц“….
Трилогію Пулмана “Темні початки” мені порекомендувала людина з академічним ступенем і езотеричним досвідом, яка його прочитала в 40 років і тільки тоді вподобала. Я боюся думати, що можна сприйняти і зрозуміти з цієї трилогії в 7 класі…
“Камо Грядеши” Сенкевича, “Три товариші” Ремарка, Бальзак загалом (чи “Батько Горіо“, чи “Шагренева шкіра“, чи ще щось там)….
Це не молодша школа. Це навіть не школа і не університет. Це навіть не домашня бібліотека пересічного обивателя. Це складні світоглядні твори, які треба дуже з обережністю читати, думати, і потім довго оговтуватись…
10-11 клас. Травма. Депресія. Марнота життя. Нерозуміння дорослих – чи то батьків, чи то вчителів, чи то світу. Рожеві окуляри і – в перспективі – руйнація власного всесвіту.
Я можу хіба так описати шкільну програму старших класів.
Стендалівське “Червоне і Чорне” я прочитав, коли мені було далеко за 20, і тільки тоді я зміг хоча б якось зрозуміти, про що твір, і що там відбувається.
Вайлдівський “Портрет Доріана Грея” – то теж окремо. Коли я його читав, то уже був стабільним і готовим до того, що може бути з людиною під час читання цього твору.
Флобер з “Пані Боварі“, Ґете з “Фаустом“, Кафка з “Перевтіленням“, Камю з “Чумою“, Орвел з “1984” і “Звіриною фермою“, Гемінґвей з “Старим і морем“, Маркес, Кавабата з “Тисячею журавлів“, Селінджер “Ловець у житі“, вічно всратий Стендаль з “Ваніною Ваніні“, якого я до цього часу не розумію,
Здивований, що в школі почали вивчати Мілорада Павича, мого улюбленого, але “Скляний равлик“? Я прочитав його майже усі твори, але чому “Скляний равлик”? Чому не “Зоряна мантія“, не “Остання любов в Царгороді“?
Ніл Ґейман (будь-які твори), якого я почав читати і поважати за “Американських богів“, не поважати за екранізацію “Пісочної людини” (не читав, може твір кращий). Досліджуючи цю творчість, я, бляха, з досвідом (перепрошую, що повторююсь) в 20+ років і написаною і виданою книгою по Скандинавським Рунам, мушу залазити в вікіпедію, інші пояснювальники і розбиратися з усім нашарованим фоновим знанням. Але в 11 класі?
Мій улюблений, депресивний, безвихідний, безпросвітний Ісікава Такубоку з його прикрим життям, яке він виражав страшними (як на 11 клас) хайку. Нещодавно ми в колі любителів глибоких творів читали вголос Такубоку і намагалися зрозуміти його відчуття. За 5-7 віршів вирішили продовжувати пити алкоголь і доганятися кальяном, бо так просто читання Такубоку не проходить.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
До чого я усе це вів? Шкільна програма – лайно. Вона ніяким чином не формує особистість. Вона ламає, принижує, утискає, задавлює особистість. Одне запитання до читачів:
ЯКІ КНИГИ З ШКІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ стали для вас визначальними у формуванні вашої особистості, ваших стосунків, вашого способу життя?
Тільки чесно. Переконайте мене, що шкільна програма по літературі не лайно.