Ясунарі Кавабата. «Танцівниця з Ідзу»
Нічна дорога… Мало важить, чи фонять турбіни парома з Свіноуйсьцьйа в Кобенгавн, чи гвинти літака в напрямку Арабських Еміратів, чи шумить вагон зі Львова до Кийова – світлячки у темряві завжди визначають рівень горизонту, неважливо, чи через вікно, чи ілюмінатор, чи просто запахом моря.
Важить більше те, як писав Акутаґава, «хто подорожній поряд тебе».
Не хто він за віруванням, роботою, уподобаннями, а хто він на Шляху.
Зустрічаючи одного разу людину дорогою, цікаво дізнатися про дорогу, звичаї, розвіяти міфи.
А багато людей витрачають час, причому свій власний, на обговорення особистого, персонального, вселюдського, зовнішнього, витрачають життя на те, щоб лицемірити, завідомо знаючи, що лицемірять до себе. Забуваючи, що очевидно…
Мало тих, хто перехожий.
Всі ми подорожні…
