Сьогодні якийсь недільний настрій.
Коли люди мандрують, вони, мабуть, роблять це, щоб зробити паузу в рутині свого життя, поставити внутрішній діалог на паузу, зупинити декілька митей і розслабитися.
Я мандрую, щоб побачити щось нове – навіть якщо я там вже був парканадцять разів – все рівно щось нове, по новому або нагадування проходить знову.
Так прекрасно вийти зранку, коли цілий попередній день і ніч падав дощ, пахне свіжістю, людей на вулиці одиниці, і просто безцільно поблукати вулицями, знайти якусь каварню, замовити ранкової кави, легкий сніданок, ще більше сповільнитися, не читати стрічки новин, а написати в стрічку новин, написати коханій людині або набрати її і поділитися емоціями ранкового недільного мандрування – мені подобаються англійські слова wander & roam – почути обурене мурмотіння або муркотіння на кшталт “чого так рано? Неділя ж…”, відіслати пару ранкових фоточок, що створити настрій.
І піти далі.
Anywhere I may roam
Where I lay my head is home,
And the earth becomes my throne
Де б я не блукав безцільно,
Де покладу голову – там мій дім.
