Отже, перший вечір в Стамбулі. (В продовження про добирання до Туреччини).
Оскільки мій готель був декілька сот метрів від Айя Софії і Султанахмет, і Іподрому – на якому розташовані ці дві величні будівлі разом з декількома іншими історичними пам’ятками, то я вирішив пішки провести собі екскурсію по сакральній частині нічого Стамбулу.
Вийшовши на вулицю, о 10-й вечора ще всі магазини та заклади харчування були відкриті. Приємно повечерявши за рогом біля готелю і випивши першої турецької кави, моя прогулянка розпочалася з найближчих вулиць до Іподрому. Біля самої Айя Софії та Султанахмету людей уже майже не було. Хіба що поодинокі перехожі, декілька туристів та поліція, яка повністю контролювала входи і виходи з площі. Поліція стояла з броньованими машинами, на постійних постах, але водночас просто виконувала свою функцію, не заважаючи всім іншим – не зупиняла перехожих, не перевіряла документи, хіба що не пускала в закриті ділянки, які вже відкриваються о 10 ранку.
Взагалі за декілька днів перебування в Стамбулі я не помітив жодного втручання поліції в життя пересічних перехожих чи туристів. Хіба що одного разу зупинили туристів, які тягнули надто легкі валізи та попросили відкрити їх – це було на вході на площу перед Айя-Софією біля 12-ї ночі. Але все відбулося коректно і це зайняло 30 секунд.
Ввечері на площі красиво. Красива підсвітка, працює фонтан, підсвічуються історичні довідки біля кожної точки.
- По-перше, сама Айя-Софія – про неї в наступних постах.
- По-друге, Султанахмет – про нього теж в наступних постах.
- По-третє, Німецький Фонтан, який був подарований Османській імперії Німецькою імперією в пам’ять про другий візит до Стамбулу кайзера Вільгельма II в 1898 році. Проєкт фонтану був розроблений німецьким архітектором і будівництвом керував німецький архітектор. Фонтан був зроблений в Німеччині, потім по частинах перевезений в Стамбул і зібраний на своєму сучасному місці. Він все ще робочий і з нього можна попити. Хоча не знаю, чи можна пити, бо сам не пив.
- По-четверте, Обеліск Теодозія (Феодосія, або Єгипетський обеліск) – давньоєгипетський обеліск фараона Тутмоса III із рожевого асуанського граніту, перенесений імператором Римської імперії Феодосієм Великим.
Найкраще зберігся з усіх привезених у Константинополь обелісків і єдиний із привезених безпосередньо з Єгипту. Всі чотири грані обеліска покриті письменами з єгипетських ієрогліфів, на верхньому фрагменті проглядається фігура фараона Тутмоса, який тримається за руки з єгипетським богом Амон Ра.
Спочатку знаходився в Великому Храмі Атума-Ра-Амона у Фівах, де був встановлений у 1460 році до н. е. Присвячувався ювілею на честь тридцятиріччя правління фараона Тутмоса III. Мав початкову висоту 37,77 метра і вагу поза 500 тонн. Напис присвяти згадує переможний похід фараона до Месопотамії. За наказом імператора Феодосія Великого обеліск був доставлений до Константинополя. - По-п’яте, Обеліск Костянтина, або «Окружний обеліск», «Складений обеліск» чи «Масонський обеліск».
Точна дата появи цього обеліска невідома. Його називають Обеліском Костянтина, тому що він був складений з кам’яних блоків в період правління імператора Костянтина VII. Спочатку колона була облицьована позолоченими бронзовими пластинами, на яких були зображення перемог Василя I Македонянина, але всі позолочені аркуші були розграбовані і переплавлені хрестоносцями, що грабували місто в 1204 році.
У період з 1953 по 1976 роки зображення цього монумента прикрашало банкноти в 500 турецьких лір. - По-шосте, Зміїна колона — антична бронзова колона у формі спіралі із трьох змій, голови яких в її завершенні розходилися й первісно підтримували жертовну триногу золоту чашу. Зміїна колона символізувала перемогу греків над персами при Платеях. Спершу перебувала в Дельфах, до Константинополя була перевезена Костянтином Великим і відігравала важливу роль у програмі сакрального будівництва. Сьогодні залишилася тільки колона без зміїних голів. Лише одна зміїна голова експонується в музеї Стамбула.
- По-сьоме, будівля Університету Мармара, колишній Імперський Медичний Коледж, зараз Гайдарпаша Кампус.
- По-восьме, Парк Іси Юсуфа Алптекіна, якого порівнюють з Далай-ламою у вигнанні, тільки Алптекін був уйгурським націоналістом і пан-турецьким політиком.
І все це зайняло близько півтори-дві години прогулянки.
Насолоджуйтеся життям, воно прекрасне.
