Мезоамериканські вірування.
Дев’ять судів Міктлана: шлях душі крізь підземний світ ацтеків
Завдяки християнству, і, зокрема, хворій і недолугій уяві Данте, ми боїмось смерті, бо це сприймається як вирок, від якого не втікти.
Але у "Вивільненні через слухання в проміжному стані" (міжпросторі) (ми знаємо цю книгу, як Тібетську книгу мертвих) певний тип смерті і гріхи в житті - не вирок, а лише етап визначення прив'язок чи залишку Шляху.
У міфології ацтеків (мезоамериканців) доля Душі теж залежить не від гріхів чи чеснот, а від способу смерті.
Потойбічний, чи післясмертний світ у ацтеків поділяється на 3 області:
++ Сонячні сфери — це вищі небесні рівні, де душі супроводжують Сонце в його щоденній подорожі. Туди потрапляють воїни, загиблі в бою, ті, кого приносили в людську жертву, і жінки, що померли в пологах. Володарюють там Уїцілопочтлі й Тонатіу, а їх символи - сонце, орел, ягуар, вогонь, метелики, кров і серце.
++ Туманні (водні) області, Тлалокан (Tlalocan) — вологе, родюче царство дощу й води, де панують Тлалок і Чальчіутлікуе. Сюди попадають ті, хто потонув, загинув від блискавки чи бурі або помер від "водних" і епідемічних хвороб, а в деяких традиціях — і душі дітей. Знаки цього світу - дощ, ріки, жаби, змії, хмари, блискавка, грім і молоді паростки.
++ Сам Міктлан — темний, холодний підземний світ на півночі, де правлять Міктлантекутлі та його партнерка Міктекасіватль. Світ для тих, хто помер "звичайною" смертю: від старості, побутових причин чи хвороб, не пов’язаних з водою, а також ті, хто загинув від несакральних насильницьких смертей (наприклад, убиті, але не як жертви). Символами були черепи, кістки, собака‑провідник, сови, темрява й підземні ріки.
Саме звичайні душі мають пройти увесь шлях через дев’ять судів. Кожен рівень має свого бога, пов’язаного зі смертю, темрявою, ніччю чи підземними силами.
***
1️⃣ Iztancuītlān — Істанкві́тлан, "місце білої/тонкої піни".
Тут душа вперше усвідомлює, що вона мертва. Це вхідний поріг: від’єднання від світу живих, від тіла, імені, ролей.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Шолотль - бог сутінків, провідник у підземний світ.
2️⃣ Tepeme Monamictlān — Тепеме Монаміктла́н, "місце гір, що сходяться".
Гори постійно зближуються й розсуваються. Душа має пройти між страхами і сумнівами і не дати себе розчавити.
3️⃣ Itztépetl — Іцте́петль, "гора обсидіану".
Весь світ тут — з гострого обсидіану. Душа має пройти цей суд, позбувшись відчуття болю та ранимості, інакше вітер буде різати уламками обсидіану, доки не відріже усе зайве.
4️⃣ Cehuelóyan — Сеуелоя́н, "сніжне / крижане місце".
Глибокий сніг, люті морози, все завмерло. Головне випробування — не здатися, не "заснути назавжди" в холоді й втомі, а зберегти волю до руху.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Міктекасіуатль - партнерка і богиня смерті.
5️⃣ Pancuetlacalóyan — Панкуетлаколоя́н, "місце, де душу зносить вітер".
Шалені вітри збивають з ніг і носять душу роками, якщо у душі є хоча б якась важкість. Основний урок цього суду: навчися такої "легкості", яку навіть вітер уже не може зруйнувати.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Еекатль (бог вітру).
6️⃣ Temiminalóyan — теміміналоя́н, "місце, де кидають стріли".
Темний шлях, де з усіх боків летять невидимі стріли, щоб попасти в злидні. Душа йде уважно й свідомо, не зупиняючись і уникаючи невидимих стріл та ударів.
7️⃣ Teyollocualóyan — Тейоллокуальоя́н, "місце, де їдять серце".
Дикі звірі, зазвичай ягуари, роздирають груди й виймають серце. Тут душа остаточно позбавляється земного "я" й пристрастей.
Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають "серце" як останню жертву земного життя.
8️⃣ Apanohualóyan — Апаногвалоя́н, "місце чорної ріки".
Широка темна ріка, яку треба перейти. Якщо людина за життя добре ставилася до собак, її зустрічає собака‑провідник Шолотль і переправляє; без нього шлях далі неможливий.
9️⃣ Chiconahualóyan — Чіконогвалоя́н, "місце дев’яти".
Фінальний рівень у густому тумані й темряві. Тут душа відпускає все, зникає як окреме "я" і входить у спокій Міктлана — не як вічна кара, а як завершення циклу.
Тут Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають душу до свого царства спокою.
***
Ці дев’ять судів — не стільки про покарання, скільки про поступове відпускання: тіла, емоцій, страхів, ролей і врешті-решт самого "я", до повного спокою Душі.
П.С.: і так, Данте десь багато чого перебріхав, створивши свою "Божественну комедію".
#життяякмагія #мезоамерика #міфи #боги #ацтеки #міктлантекутлі
Дев’ять судів Міктлана: шлях душі крізь підземний світ ацтеків
Завдяки християнству, і, зокрема, хворій і недолугій уяві Данте, ми боїмось смерті, бо це сприймається як вирок, від якого не втікти.
Але у "Вивільненні через слухання в проміжному стані" (міжпросторі) (ми знаємо цю книгу, як Тібетську книгу мертвих) певний тип смерті і гріхи в житті - не вирок, а лише етап визначення прив'язок чи залишку Шляху.
У міфології ацтеків (мезоамериканців) доля Душі теж залежить не від гріхів чи чеснот, а від способу смерті.
Потойбічний, чи післясмертний світ у ацтеків поділяється на 3 області:
++ Сонячні сфери — це вищі небесні рівні, де душі супроводжують Сонце в його щоденній подорожі. Туди потрапляють воїни, загиблі в бою, ті, кого приносили в людську жертву, і жінки, що померли в пологах. Володарюють там Уїцілопочтлі й Тонатіу, а їх символи - сонце, орел, ягуар, вогонь, метелики, кров і серце.
++ Туманні (водні) області, Тлалокан (Tlalocan) — вологе, родюче царство дощу й води, де панують Тлалок і Чальчіутлікуе. Сюди попадають ті, хто потонув, загинув від блискавки чи бурі або помер від "водних" і епідемічних хвороб, а в деяких традиціях — і душі дітей. Знаки цього світу - дощ, ріки, жаби, змії, хмари, блискавка, грім і молоді паростки.
++ Сам Міктлан — темний, холодний підземний світ на півночі, де правлять Міктлантекутлі та його партнерка Міктекасіватль. Світ для тих, хто помер "звичайною" смертю: від старості, побутових причин чи хвороб, не пов’язаних з водою, а також ті, хто загинув від несакральних насильницьких смертей (наприклад, убиті, але не як жертви). Символами були черепи, кістки, собака‑провідник, сови, темрява й підземні ріки.
Саме звичайні душі мають пройти увесь шлях через дев’ять судів. Кожен рівень має свого бога, пов’язаного зі смертю, темрявою, ніччю чи підземними силами.
***
1️⃣ Iztancuītlān — Істанкві́тлан, "місце білої/тонкої піни".
Тут душа вперше усвідомлює, що вона мертва. Це вхідний поріг: від’єднання від світу живих, від тіла, імені, ролей.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Шолотль - бог сутінків, провідник у підземний світ.
2️⃣ Tepeme Monamictlān — Тепеме Монаміктла́н, "місце гір, що сходяться".
Гори постійно зближуються й розсуваються. Душа має пройти між страхами і сумнівами і не дати себе розчавити.
3️⃣ Itztépetl — Іцте́петль, "гора обсидіану".
Весь світ тут — з гострого обсидіану. Душа має пройти цей суд, позбувшись відчуття болю та ранимості, інакше вітер буде різати уламками обсидіану, доки не відріже усе зайве.
4️⃣ Cehuelóyan — Сеуелоя́н, "сніжне / крижане місце".
Глибокий сніг, люті морози, все завмерло. Головне випробування — не здатися, не "заснути назавжди" в холоді й втомі, а зберегти волю до руху.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Міктекасіуатль - партнерка і богиня смерті.
5️⃣ Pancuetlacalóyan — Панкуетлаколоя́н, "місце, де душу зносить вітер".
Шалені вітри збивають з ніг і носять душу роками, якщо у душі є хоча б якась важкість. Основний урок цього суду: навчися такої "легкості", яку навіть вітер уже не може зруйнувати.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Еекатль (бог вітру).
6️⃣ Temiminalóyan — теміміналоя́н, "місце, де кидають стріли".
Темний шлях, де з усіх боків летять невидимі стріли, щоб попасти в злидні. Душа йде уважно й свідомо, не зупиняючись і уникаючи невидимих стріл та ударів.
7️⃣ Teyollocualóyan — Тейоллокуальоя́н, "місце, де їдять серце".
Дикі звірі, зазвичай ягуари, роздирають груди й виймають серце. Тут душа остаточно позбавляється земного "я" й пристрастей.
Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають "серце" як останню жертву земного життя.
8️⃣ Apanohualóyan — Апаногвалоя́н, "місце чорної ріки".
Широка темна ріка, яку треба перейти. Якщо людина за життя добре ставилася до собак, її зустрічає собака‑провідник Шолотль і переправляє; без нього шлях далі неможливий.
9️⃣ Chiconahualóyan — Чіконогвалоя́н, "місце дев’яти".
Фінальний рівень у густому тумані й темряві. Тут душа відпускає все, зникає як окреме "я" і входить у спокій Міктлана — не як вічна кара, а як завершення циклу.
Тут Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають душу до свого царства спокою.
***
Ці дев’ять судів — не стільки про покарання, скільки про поступове відпускання: тіла, емоцій, страхів, ролей і врешті-решт самого "я", до повного спокою Душі.
П.С.: і так, Данте десь багато чого перебріхав, створивши свою "Божественну комедію".
#життяякмагія #мезоамерика #міфи #боги #ацтеки #міктлантекутлі
Перед тим, як продовжити ділитися з вами різними магічними мисленнями та підходами, невеличкий екскурс.
•••••••••••••••••••••
Мезоамерика та мезоамериканський простір
•••••••••••••••••••••
Я думаю, що ми всі зі школи знаємо про Північну, Центральну і Південну Америку. Я так теж знав.
Але я не знав, що є поняття "Мезоамерика" та "мезоамериканський", доки не побував в Мексиці.
Отже, Мезоамерика - це цілий простір, який тягнеться десь від південних США до Гондурасу і Нікарагуа, включаючи також Беліз, Гватемал, Сальвадор, Коста-Ріку.
Мезоамерика - це не інший термін на позначення Центральної Америки. Це як Київська Русь, тільки на Американських континентах, яка протривала понад 11 500 років (від 10 000 до н.е. аж до 1697 року н.е).
Мезоамериканська культура і цивілізація включають в себе:
- ольмеки
- майя
- сапотеки
- теотіуакан
- міштеки
- ацтеки (мешики)
- усі мексиканські піраміди
- прототип футболобаскетболу
- спільне письмо
- спільна магія
- спільні духовні вірування, в тому числі про потойбічний світ
- спільний календар
Мезоамериканська культура і цивілізація не включали в себе:
- коней (з 10 000 р. до н.е. до 16 століття і конкістадорів)
І розкрию вам секрет: мезоамериканська магія і духовність має такі самі збіги з українською магією, як і вуду.
======
Підписуйтесь, вподобуйте, коментуйте, діліться - зі мною завжди цікаво. Бо Життя - це Магія.
П.С.: на карті можуть бути неточності, перекладав, як міг.
#життяякмагія #історія #географія #мезоамерика #ацтеки #майя #толтеки #магія
•••••••••••••••••••••
Мезоамерика та мезоамериканський простір
•••••••••••••••••••••
Я думаю, що ми всі зі школи знаємо про Північну, Центральну і Південну Америку. Я так теж знав.
Але я не знав, що є поняття "Мезоамерика" та "мезоамериканський", доки не побував в Мексиці.
Отже, Мезоамерика - це цілий простір, який тягнеться десь від південних США до Гондурасу і Нікарагуа, включаючи також Беліз, Гватемал, Сальвадор, Коста-Ріку.
Мезоамерика - це не інший термін на позначення Центральної Америки. Це як Київська Русь, тільки на Американських континентах, яка протривала понад 11 500 років (від 10 000 до н.е. аж до 1697 року н.е).
Мезоамериканська культура і цивілізація включають в себе:
- ольмеки
- майя
- сапотеки
- теотіуакан
- міштеки
- ацтеки (мешики)
- усі мексиканські піраміди
- прототип футболобаскетболу
- спільне письмо
- спільна магія
- спільні духовні вірування, в тому числі про потойбічний світ
- спільний календар
Мезоамериканська культура і цивілізація не включали в себе:
- коней (з 10 000 р. до н.е. до 16 століття і конкістадорів)
І розкрию вам секрет: мезоамериканська магія і духовність має такі самі збіги з українською магією, як і вуду.
======
Підписуйтесь, вподобуйте, коментуйте, діліться - зі мною завжди цікаво. Бо Життя - це Магія.
П.С.: на карті можуть бути неточності, перекладав, як міг.
#життяякмагія #історія #географія #мезоамерика #ацтеки #майя #толтеки #магія
Кожен раз дивуюсь дикій природі, і тому, яка вона безпечна навколо.
Оцей зайчик (я думаю, що цей) уже скакав тут пару разів. І ото прямо під хату прийшов попастися, травки похрумкати.
#життяякмагія #природа #зайці
Оцей зайчик (я думаю, що цей) уже скакав тут пару разів. І ото прямо під хату прийшов попастися, травки похрумкати.
#життяякмагія #природа #зайці
Магія, чарівництво, мольфарство, характерництво, вуду
Ще донедавна, до початку 2000х, згадки про мольфарство, характерництво і вуду частіше зустрічалося в бульварній пресі, передавалося слухами, заповнювало дешеву белетристику та малобюджетні фільми, ніж було відомо загалу. Пересічна людина приймала стереотипи за правду й ототожнювала магію з поклонінням дияволу, темними прокляттями та оргіями під барабанний бій, що нібито відбуваються опівночі на Лисій горі, в п'ятницю 13го. Магію постійно плутали і плутають з "Битвами екстрасенсів" (медійне зображення), оккультизмом (це частина магії), сатанізмом (це окремий напрямок магії та релігії чи духовності). Мало хто замислювався над самими термінами, над самою суттю цих процесів, і тим більше не задумувалися, що такі звинувачення звучать століттями: середньовічні «відьми» та полювання на них, звинувачення євреїв і християн в чорній магії (читайте біблію). Часто пересічні люди бачили зображення святих (купа ікон у шептуна чи знахарки), християнські впливи, християнські ритуали (Отче наш і Богородице Діво, щоб заспокоїти бурю, або навпаки - щоб викликати дощ) та відкидали Магію як "перекручене християнство"; у вуду шокували жертвопринесення тварин і те, що унґани та мамби (священики й жриці) брали визначену плату за свої послуги, а українські знахарі та чаклуни боялися і бояться до цього часу називати суму за свої. Всі інші, хто не так боявся, або хто був агресивним віруючим, часто з "православієм головного мозку", оголошували магію "забобоном і дурістю", і починали хрестові походи проти будь-яких послуг, фактично забороняючи УСЕ, крім самого "православія-г-м".
Багато адептів шукали і шукають Магію саме тому, що вони чули, що магія дає Силу Темної Сторони. Майже усі такі "адепти" розчаровувалися, а потім лякалися того, що відбувалося у їх спробах здобути Славу, Багатство та Нескінченну Кількість Секс-партнерів, і зрештою теж або йшли в "православіє", або верталися до зламаного мирського життя, продавали чи обмінювали усі свої "магічні артефакти", "вуду-ляльки", "заговорені характерницькі талісмани" на фляшку та закуску. Є, звичайно і ті, кому все ж вдається привернути увагу богів-духів-лоа українського, скандинавського, гаїтянського чи африканського пантеонів. На жаль, цим духам зазвичай не подобається, коли до них ставляться як до бойових псів або джинів у пляшці, богомолів у клітці чи півнів, і вони регулярно відповідають, прикладаючи Чарівний Космічний Чобіт до Сідниць Наглого Пацанчика. Усе це лише зміцнює репутацію Магії як чогось "небезпечного" і водночас приваблює ще більше "Темних/Сірих/Білих Магів", які шукають Магію з книжок, фільмів та галюцинацій генеративного штучного інтелекту.
За 5 років своїх досліджень, я уже можу сказати, що більшість уявлень про Мольфарство, Вуду, Скандинавську магію породжені расизмом і невіглаством. Для практиків починає бути важлива складність, глибина й краса магічних духовностей України, Північної (Скандинавської) традиції, африканської духовностей, і багато невірних та невіруючих чують голос богів-духів-лоа та відгукуються на нього. Тепер уже люди масово поклоняються Езілі Фреді, прекрасній лоа любові й розкоші, здоров’я, краси, пристрасті, добробуту, парфумів, прикрас, квітів, називаючи її Чорною Мадонною, Божою Матір'ю Ченстоховською (українською Белзькою) поряд навіть із Афродітою. Часто практики вуду навіть починають свої церемонії з невеликої офіри Папі Легбі - лоа воріт, який полегшує спілкування зі світом духів, - просячи його "відкрити двері", а послідовники Північної традиції просять про таке ж Геймдалля - стража Біфроста. Все більше людей вірить у Древніх Богів та приходять до них із відкритим серцем, виявляючи належну любов і пошану. У відповідь вони виявляють, що боги-духи-лоа благословляють їх і збагачують як їхню духовну практику, так і їхнє життя.
На мій превеликий жаль, багато реставраторів - язичників, неоязичників, неомагів, "неопрактиків", які постять страшенні об'єми інформації в мережі, відео, пишуть стосами книги (наприклад, одна така істота написала у 25 років понад 40 книг по 15 різним напрямкам) - лише в кращому випадку антропологи й науковці, часто філософи і історики, а не ПРАКТИКИ. Вони пишуть багато про перелік Богів, історичні ритуали, "класичні" чи "традиційні" способи вшанування на загал, засуджують суміжні релігії чи практики, засуджують людей, які "невірно" проводять ритуали чи поклоніння.
Я сумніваюсь, що той, хто зробив декілька йогічних асан чи "Привітання Сонцю" (розказував отут https://www.facebook.com/share/p/1SheQpStJc/ ) - це майстер йоги чи сенсей айкідо, і він повинен стати священиком Йоги чи Айкідо. Я сумніваюсь, що кожен, хто відвідує християнську месу, може і повинен ставати священиком чи монахом, і практикує християнство щодня і щомиті в звичайному житті. Але все ж беззаперечна більшість у Тредсах чи ще десь в інтернетах вірить, що має бути страшна плата кров'ю за слідування якійсь традиції. І що обов'язково потрібно "вчителя", який "передає лінію", і - збирає страшні гроші за то.
Так, є люди, які повністю присвятили себе і своє існування Древнім Богам, Лоа, Рідним Богам, але є набагато більше віруючих і практиків, які ніколи не проходили ініціації, проте є відданими одній з традицій. Деякі з них доросли до того, що їм допомагають могутні духи в ритуалах - і вони користуються повагою як цілителі та маги. Багато хто віддає шану Богам лише під час загальних чи публічних святкувань, але набагато більше людей служать своїм Богам у тиші власних домівок. Вони радяться з Богами, приносять їм дари й влаштовують для них вівтарі без вказівок чи допомоги священиків та "ініційованих". Якщо ви якраз з тих - то ви з більшості, чи як послідовник Вуду, чи як прихильник рунічної традиції, чи як послідовник і дослідник характерництва - Самостійний Практик, який йде слідами Древніх Богів.
Через історичні складнощі людської історії, кожна з цих магічних практик асимілювалася, змінювалася, підлаштовувалась під історичні реалії. Вуду та Мольфарство уже століттями є частиною християнських ритуалів, включно з вшануванням відповідних духів чи богів (хоча б Зимове та Літнє Сонцестояння), вживання термінології та молитов, ікон та одягу.
Магія - це формування свого власного Шляху. Як Вуду, яке включає символи й практики масонства, мартинізму (французької католицької містично-магічної традиції, що виникла у XVIII столітті в Порт-о-Пренсі) та праць церемоніального мага Еліфаса Леві. Немає жодної причини, чому б ви не могли включити власні духовні практики до свого служіння Богам.
Більше того, Магія завжди вимагає безпосередньої та особистої участі. Кожен Маг додає до Шляху щось своє. Магія - це не релігія, де ви сидите й слухаєте когось, хто говорить про божественне. Це віра, де саме божественне сходить до вас і говорить із вами. Боги-духи-лоа охоче дають знати про свої потреби та бажання, пропонуючи натомість поради й захист. Можливо, ви не вшановуватимете їх так, як це роблять на Гаїті, Гуцульщині чи Буковині, але доки ви справді їх шануєте, вони це помітять і виявлять свою вдячність.
Магія - це життя, в якому присутнє і святкове-священне, і повсякденне-побутове. Ви не можете піти на ритуал і все. Ви маєте нею жити.
Ритуал для пошуку нової роботи спрацює лише в тому випадку, якщо ви будете переглядати оголошення про вакансії, розсилати резюме та виконувати інші необхідні кроки. Ви можете цілими днями сидіти вдома, промовляючи заклинання, щоб стати привабливішими, але якщо ви ніколи не докладете зусиль, щоб зустріти ту саму особливу людину, все це буде марним. Магія вимагає вашої особистої уваги та зусиль. Це активна Віра, а не пасивна. Як ви чините щодо Духів і богів - і щодо себе самого - так і вони чинитимуть щодо вас.
І тоді духи, боги, лоа та святі стануть відчутною присутністю в вашому житті. Вони стануть присутні у вітрі та бурі, у річці й океані, на базарі й у ЖЕКу... І, коли ви ближче їх пізнаєте, то виявите, що вони також присутні у вашому повсякденному житті.
Шукайте свій Шлях.
#життяякмагія #шляхвбезодню #вуду #мольфарство #характерництво #магія
Ще донедавна, до початку 2000х, згадки про мольфарство, характерництво і вуду частіше зустрічалося в бульварній пресі, передавалося слухами, заповнювало дешеву белетристику та малобюджетні фільми, ніж було відомо загалу. Пересічна людина приймала стереотипи за правду й ототожнювала магію з поклонінням дияволу, темними прокляттями та оргіями під барабанний бій, що нібито відбуваються опівночі на Лисій горі, в п'ятницю 13го. Магію постійно плутали і плутають з "Битвами екстрасенсів" (медійне зображення), оккультизмом (це частина магії), сатанізмом (це окремий напрямок магії та релігії чи духовності). Мало хто замислювався над самими термінами, над самою суттю цих процесів, і тим більше не задумувалися, що такі звинувачення звучать століттями: середньовічні «відьми» та полювання на них, звинувачення євреїв і християн в чорній магії (читайте біблію). Часто пересічні люди бачили зображення святих (купа ікон у шептуна чи знахарки), християнські впливи, християнські ритуали (Отче наш і Богородице Діво, щоб заспокоїти бурю, або навпаки - щоб викликати дощ) та відкидали Магію як "перекручене християнство"; у вуду шокували жертвопринесення тварин і те, що унґани та мамби (священики й жриці) брали визначену плату за свої послуги, а українські знахарі та чаклуни боялися і бояться до цього часу називати суму за свої. Всі інші, хто не так боявся, або хто був агресивним віруючим, часто з "православієм головного мозку", оголошували магію "забобоном і дурістю", і починали хрестові походи проти будь-яких послуг, фактично забороняючи УСЕ, крім самого "православія-г-м".
Багато адептів шукали і шукають Магію саме тому, що вони чули, що магія дає Силу Темної Сторони. Майже усі такі "адепти" розчаровувалися, а потім лякалися того, що відбувалося у їх спробах здобути Славу, Багатство та Нескінченну Кількість Секс-партнерів, і зрештою теж або йшли в "православіє", або верталися до зламаного мирського життя, продавали чи обмінювали усі свої "магічні артефакти", "вуду-ляльки", "заговорені характерницькі талісмани" на фляшку та закуску. Є, звичайно і ті, кому все ж вдається привернути увагу богів-духів-лоа українського, скандинавського, гаїтянського чи африканського пантеонів. На жаль, цим духам зазвичай не подобається, коли до них ставляться як до бойових псів або джинів у пляшці, богомолів у клітці чи півнів, і вони регулярно відповідають, прикладаючи Чарівний Космічний Чобіт до Сідниць Наглого Пацанчика. Усе це лише зміцнює репутацію Магії як чогось "небезпечного" і водночас приваблює ще більше "Темних/Сірих/Білих Магів", які шукають Магію з книжок, фільмів та галюцинацій генеративного штучного інтелекту.
За 5 років своїх досліджень, я уже можу сказати, що більшість уявлень про Мольфарство, Вуду, Скандинавську магію породжені расизмом і невіглаством. Для практиків починає бути важлива складність, глибина й краса магічних духовностей України, Північної (Скандинавської) традиції, африканської духовностей, і багато невірних та невіруючих чують голос богів-духів-лоа та відгукуються на нього. Тепер уже люди масово поклоняються Езілі Фреді, прекрасній лоа любові й розкоші, здоров’я, краси, пристрасті, добробуту, парфумів, прикрас, квітів, називаючи її Чорною Мадонною, Божою Матір'ю Ченстоховською (українською Белзькою) поряд навіть із Афродітою. Часто практики вуду навіть починають свої церемонії з невеликої офіри Папі Легбі - лоа воріт, який полегшує спілкування зі світом духів, - просячи його "відкрити двері", а послідовники Північної традиції просять про таке ж Геймдалля - стража Біфроста. Все більше людей вірить у Древніх Богів та приходять до них із відкритим серцем, виявляючи належну любов і пошану. У відповідь вони виявляють, що боги-духи-лоа благословляють їх і збагачують як їхню духовну практику, так і їхнє життя.
На мій превеликий жаль, багато реставраторів - язичників, неоязичників, неомагів, "неопрактиків", які постять страшенні об'єми інформації в мережі, відео, пишуть стосами книги (наприклад, одна така істота написала у 25 років понад 40 книг по 15 різним напрямкам) - лише в кращому випадку антропологи й науковці, часто філософи і історики, а не ПРАКТИКИ. Вони пишуть багато про перелік Богів, історичні ритуали, "класичні" чи "традиційні" способи вшанування на загал, засуджують суміжні релігії чи практики, засуджують людей, які "невірно" проводять ритуали чи поклоніння.
Я сумніваюсь, що той, хто зробив декілька йогічних асан чи "Привітання Сонцю" (розказував отут https://www.facebook.com/share/p/1SheQpStJc/ ) - це майстер йоги чи сенсей айкідо, і він повинен стати священиком Йоги чи Айкідо. Я сумніваюсь, що кожен, хто відвідує християнську месу, може і повинен ставати священиком чи монахом, і практикує християнство щодня і щомиті в звичайному житті. Але все ж беззаперечна більшість у Тредсах чи ще десь в інтернетах вірить, що має бути страшна плата кров'ю за слідування якійсь традиції. І що обов'язково потрібно "вчителя", який "передає лінію", і - збирає страшні гроші за то.
Так, є люди, які повністю присвятили себе і своє існування Древнім Богам, Лоа, Рідним Богам, але є набагато більше віруючих і практиків, які ніколи не проходили ініціації, проте є відданими одній з традицій. Деякі з них доросли до того, що їм допомагають могутні духи в ритуалах - і вони користуються повагою як цілителі та маги. Багато хто віддає шану Богам лише під час загальних чи публічних святкувань, але набагато більше людей служать своїм Богам у тиші власних домівок. Вони радяться з Богами, приносять їм дари й влаштовують для них вівтарі без вказівок чи допомоги священиків та "ініційованих". Якщо ви якраз з тих - то ви з більшості, чи як послідовник Вуду, чи як прихильник рунічної традиції, чи як послідовник і дослідник характерництва - Самостійний Практик, який йде слідами Древніх Богів.
Через історичні складнощі людської історії, кожна з цих магічних практик асимілювалася, змінювалася, підлаштовувалась під історичні реалії. Вуду та Мольфарство уже століттями є частиною християнських ритуалів, включно з вшануванням відповідних духів чи богів (хоча б Зимове та Літнє Сонцестояння), вживання термінології та молитов, ікон та одягу.
Магія - це формування свого власного Шляху. Як Вуду, яке включає символи й практики масонства, мартинізму (французької католицької містично-магічної традиції, що виникла у XVIII столітті в Порт-о-Пренсі) та праць церемоніального мага Еліфаса Леві. Немає жодної причини, чому б ви не могли включити власні духовні практики до свого служіння Богам.
Більше того, Магія завжди вимагає безпосередньої та особистої участі. Кожен Маг додає до Шляху щось своє. Магія - це не релігія, де ви сидите й слухаєте когось, хто говорить про божественне. Це віра, де саме божественне сходить до вас і говорить із вами. Боги-духи-лоа охоче дають знати про свої потреби та бажання, пропонуючи натомість поради й захист. Можливо, ви не вшановуватимете їх так, як це роблять на Гаїті, Гуцульщині чи Буковині, але доки ви справді їх шануєте, вони це помітять і виявлять свою вдячність.
Магія - це життя, в якому присутнє і святкове-священне, і повсякденне-побутове. Ви не можете піти на ритуал і все. Ви маєте нею жити.
Ритуал для пошуку нової роботи спрацює лише в тому випадку, якщо ви будете переглядати оголошення про вакансії, розсилати резюме та виконувати інші необхідні кроки. Ви можете цілими днями сидіти вдома, промовляючи заклинання, щоб стати привабливішими, але якщо ви ніколи не докладете зусиль, щоб зустріти ту саму особливу людину, все це буде марним. Магія вимагає вашої особистої уваги та зусиль. Це активна Віра, а не пасивна. Як ви чините щодо Духів і богів - і щодо себе самого - так і вони чинитимуть щодо вас.
І тоді духи, боги, лоа та святі стануть відчутною присутністю в вашому житті. Вони стануть присутні у вітрі та бурі, у річці й океані, на базарі й у ЖЕКу... І, коли ви ближче їх пізнаєте, то виявите, що вони також присутні у вашому повсякденному житті.
Шукайте свій Шлях.
#життяякмагія #шляхвбезодню #вуду #мольфарство #характерництво #магія
