Кіноклуб по п'ятницям.
Сьогодні хочеться поділитися чимось добрим і світлим.
Фільм "Останній Мімзі" 2007 року
Дуже дитячий, світлий, простий і добрий. Про те, як діти знаходять щось незрозуміле на берегу моря і починають з цим бавитися.
Про результат ви навряд чи вгадаєте, тому не буду спойлерити.
Оцінка фільму - така собі, на рівні 6-6.5 на різних сайтах, але цей фільм не про оцінку, він - про дитячий світ, його артефакти, про розуміння дорослими дітей. Зрештою, про фантастику.
Чому я рекомендую цей фільм? Бо я був захоплений оповіданням "Мізрешно псулись хабрюки" Льюіса Педжетта - псевдонім співавторства Генрі Каттнера (дуже його люблю) та Кетрін Мур (теж обожнюю).
І ви можете здивуватися, побачивши там Двайта Шрута (Рейнн Вілсон) з "Офісу" в майже головній ролі. І ще декілька хороших акторів.
Взагалі, і фільм, і оповідання взяли один із віршів Льюіса Керрола, його світ Задзеркалля, його неймовірно вигадані математичні загадки і створили науково-фантастичне пояснення, звідки ж могла взятися "Аліса".
У перекладі українською той вірш звучав:
«Смажнілось, і мляскі хвірки
Вихросверделили в часві.
Мізрешно псулись хабрюки,
Пихраючи в чужві.»
І я настільки вподобав це оповідання, що написав і опублікував цілу статтю, аналізуючи цей вірш і схожі морфемні нісенітниці лінгвістики ще під час навчання в університеті.
Тому, якщо вам хочеться чогось світлого і хорошого, теплого і фентезійного - насолодіться або фільмом, або оповіданням. Або і тим, і тим.
Бо життя - це магія.
#життяякмагія #кіноклуб #фантастика #фентезі #фільми
