Мезоамериканські вірування.
Дев’ять судів Міктлана: шлях душі крізь підземний світ ацтеків
Завдяки християнству, і, зокрема, хворій і недолугій уяві Данте, ми боїмось смерті, бо це сприймається як вирок, від якого не втікти.
Але у "Вивільненні через слухання в проміжному стані" (міжпросторі) (ми знаємо цю книгу, як Тібетську книгу мертвих) певний тип смерті і гріхи в житті - не вирок, а лише етап визначення прив'язок чи залишку Шляху.
У міфології ацтеків (мезоамериканців) доля Душі теж залежить не від гріхів чи чеснот, а від способу смерті.
Потойбічний, чи післясмертний світ у ацтеків поділяється на 3 області:
++ Сонячні сфери — це вищі небесні рівні, де душі супроводжують Сонце в його щоденній подорожі. Туди потрапляють воїни, загиблі в бою, ті, кого приносили в людську жертву, і жінки, що померли в пологах. Володарюють там Уїцілопочтлі й Тонатіу, а їх символи - сонце, орел, ягуар, вогонь, метелики, кров і серце.
++ Туманні (водні) області, Тлалокан (Tlalocan) — вологе, родюче царство дощу й води, де панують Тлалок і Чальчіутлікуе. Сюди попадають ті, хто потонув, загинув від блискавки чи бурі або помер від "водних" і епідемічних хвороб, а в деяких традиціях — і душі дітей. Знаки цього світу - дощ, ріки, жаби, змії, хмари, блискавка, грім і молоді паростки.
++ Сам Міктлан — темний, холодний підземний світ на півночі, де правлять Міктлантекутлі та його партнерка Міктекасіватль. Світ для тих, хто помер "звичайною" смертю: від старості, побутових причин чи хвороб, не пов’язаних з водою, а також ті, хто загинув від несакральних насильницьких смертей (наприклад, убиті, але не як жертви). Символами були черепи, кістки, собака‑провідник, сови, темрява й підземні ріки.
Саме звичайні душі мають пройти увесь шлях через дев’ять судів. Кожен рівень має свого бога, пов’язаного зі смертю, темрявою, ніччю чи підземними силами.
***
1️⃣ Iztancuītlān — Істанкві́тлан, "місце білої/тонкої піни".
Тут душа вперше усвідомлює, що вона мертва. Це вхідний поріг: від’єднання від світу живих, від тіла, імені, ролей.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Шолотль - бог сутінків, провідник у підземний світ.
2️⃣ Tepeme Monamictlān — Тепеме Монаміктла́н, "місце гір, що сходяться".
Гори постійно зближуються й розсуваються. Душа має пройти між страхами і сумнівами і не дати себе розчавити.
3️⃣ Itztépetl — Іцте́петль, "гора обсидіану".
Весь світ тут — з гострого обсидіану. Душа має пройти цей суд, позбувшись відчуття болю та ранимості, інакше вітер буде різати уламками обсидіану, доки не відріже усе зайве.
4️⃣ Cehuelóyan — Сеуелоя́н, "сніжне / крижане місце".
Глибокий сніг, люті морози, все завмерло. Головне випробування — не здатися, не "заснути назавжди" в холоді й втомі, а зберегти волю до руху.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Міктекасіуатль - партнерка і богиня смерті.
5️⃣ Pancuetlacalóyan — Панкуетлаколоя́н, "місце, де душу зносить вітер".
Шалені вітри збивають з ніг і носять душу роками, якщо у душі є хоча б якась важкість. Основний урок цього суду: навчися такої "легкості", яку навіть вітер уже не може зруйнувати.
Тут богу Міктлантекутлі допомагає Еекатль (бог вітру).
6️⃣ Temiminalóyan — теміміналоя́н, "місце, де кидають стріли".
Темний шлях, де з усіх боків летять невидимі стріли, щоб попасти в злидні. Душа йде уважно й свідомо, не зупиняючись і уникаючи невидимих стріл та ударів.
7️⃣ Teyollocualóyan — Тейоллокуальоя́н, "місце, де їдять серце".
Дикі звірі, зазвичай ягуари, роздирають груди й виймають серце. Тут душа остаточно позбавляється земного "я" й пристрастей.
Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають "серце" як останню жертву земного життя.
8️⃣ Apanohualóyan — Апаногвалоя́н, "місце чорної ріки".
Широка темна ріка, яку треба перейти. Якщо людина за життя добре ставилася до собак, її зустрічає собака‑провідник Шолотль і переправляє; без нього шлях далі неможливий.
9️⃣ Chiconahualóyan — Чіконогвалоя́н, "місце дев’яти".
Фінальний рівень у густому тумані й темряві. Тут душа відпускає все, зникає як окреме "я" і входить у спокій Міктлана — не як вічна кара, а як завершення циклу.
Тут Міктлантекутлі й Міктекасіуатль приймають душу до свого царства спокою.
***
Ці дев’ять судів — не стільки про покарання, скільки про поступове відпускання: тіла, емоцій, страхів, ролей і врешті-решт самого "я", до повного спокою Душі.
П.С.: і так, Данте десь багато чого перебріхав, створивши свою "Божественну комедію".
#життяякмагія #мезоамерика #міфи #боги #ацтеки #міктлантекутлі
