Закон стверджує, що кожна причина повинна мати свій наслідок, що всі причини повинні бути повністю відпрацьовані. Енергія, створена кожною думкою і кожною дією, повинна бути поглинена і розсіяна серед інших людей, а це, в свою чергу, створює енергію, що виробляє подальші реакції. Деякі частини цієї енергії мають тенденцію сприяти процесу скидання матеріальних покровів з духа, а інші її частини укріплюють і підсилюють їх. Ми самі і наші сьогоднішні обставини є результатами того, що ми думали і робили в минулому; ми станемо результатом того, що думаємо і робимо зараз. Жодна дія, жоден рух думки не помирає безслідно; але кожен з них породжує свій ланцюжок результатів: вони продовжуються до тих пір, поки не буде витрачена первинна енергія. І таким чином ми розвиваємося через власні помилки і власні дії в сторону добра і зла. Воістину, в цьому вища справедливість: нема можливості ухилитися від результатів дурних думок і дій, нема можливості втратити результати хороших. Але то, як ми реагуємо на викликані ними події, може допомогти розсіяти цю енергію або повернути її. Тому закон карми створює з кожного індивіду колективну групу потенційних можливостей, направлених до добра і зла, до тенденцій будь-якого роду, до радостей і страждань теперішнього і майбутнього існування. Ці постійно змінні потенційні можливості, імовірно, утримуються разом в якійсь матеріальній оболонці, тоншій, ніж все, що нам відомо, відтворюючи перевтілювану істоту. В такій істоті нема нічого постійного; і в кожному новому народженні можна якось спостерігати діяльність духа за набраними ним оболонками і матеріальними завісами. Але неможливо уявити, щоб кожний раз убиралася в матерію одна і та ж частинка духа – такої подільності духа не існує, і нема нічого, що визначається як душа, яка в своїх подорожах слідує за оболонкою «невідпрацьованих причин». Дух завжди присутній всюди, але тут його можна сприйняти тільки за посередництвом фізичного творення. Ми – наче вікна духа; і наші попередні думки і дії предрішають той ступінь, до якого дух може бути зауважений крізь нас. Відпрацьовуючи свою карму, ми пробуємо впродовж кожного існування хоч трохи стерти пил з вікна, поки вікно врешті не стане чистим, а особистість не щезне.

Таким є, як я припускаю, істинне значення Доктрини «нема Бога, нема душі», якої твердо притримуються всі істинні буддисти. Це не мертв’яче, а надихаюче вірування. Бог не заперечується, а осмислюється набагато обширнішим твердженням. Душа отримує нові можливості і тлумачиться по-новому як тимчасова, мінлива і врешті-решт зникаюча істота, за якою знаходиться єдність і цілісність духа без якихось осягнутих розумом атрибутів, що утворюють лише реальність, яку ми нечітко сприймаємо. Особистість, що утворюється групою енергій причин і наслідків, що прагнуть до проявлення, зберігає неперервність протягом довгого процесу вивільнення духа, проте вона постійно змінюється і приречена на згасання. А дух, що працює за допомогою цієї особистості, представляє собою недиференційовану частину океану духа, якого ми називаємо Богом; і по-справжньому його неможливо також називати «душею».

 

Де зупиняється процес розширення? Що повинно завадити нам відкрити п’ятий вимір? Останнє надалі буде потребувати від нас признання того, що для реального існування в нашій вселенній все повинно мати п’ять вимірів і що цей новий вимір повинно думатися як розширення під прямим кутом до часу. Тут я не пропоную якоїсь дивовижної концепції, схожої з концепцією Данна про «серійний час». Новая тривалість повинна бути чимось таким, що «виходить за межі цього світу» і не мати жодного стосунку до будь-якого виду часу.

Чудова новина для усіх любителів старих фотографій та власників альбомів (не цифрових рамок 🙂 ) з традиційними друкованими фотками.

Google випустив додаток на мобільні телефони під назвою Photoscan, який є додатком до Google Photos.

Цей фотосканер:

  • дуже простий в користуванні
  • не вимагає знань фотошопа чи інших фотопрограм для обробки цифрових фотографій
  • не потребує знання скануючих пристроїв
  • потребує мобільного телефона з більш-менш хорошою фотокамерою (на деяких мобільних не завантажувалося)
  • сам обрізає все зайве від фотографії (білі края, неточну рамку)

Що робити?

  • завантажити і встановити програму
  • підготувати фотографії, поклавши по одній на контрастний фон (білий папір, стіл з чорною поверхнею, тільки не кладіть на кольорове!)
  • почати процес сканування і пройтися по чотирьом білим точкам, як це підкаже сама програма
  • натиснути кнопку “Зберегти” після першої/кожної чи останньої фотографії

 

Ось як було:

 

Ось як стало:

І, як бонус:

Я ніколи не грав у “Символ віри найманого вбивці” (Assassin’s Creed) на жодній платформі. Проте, вперше побачивши трейлер на початку літа, я очікував цей фільм як відкриття 2016 року. Світова прем’єра відбулася 21 грудня 2016 року, в Польщі і Україні фільм запустили в прокат 5 січня 2017 року. Тому фільм став для мене відкриттям 2017 року.

Коротко

Однозначно дивитися в #IMAX. Фільм здебільшого графічний, тому дивитися в 2-вимірному режимі буде дещо не так. Ніколи не був в Севільї в 1492 році, але таке враження, що вона 100-200 метрова по всій свої площі. Красиво, хоч і багато будівництва. Камера з перспективи літаючої пташки додає багато приємних моментів.

Сцени рукопашного бою впродовж всього фільму тримають динаміку разом з постійними переміщеннями вверх і вниз будинками.

Декілька стрибків з вершин будинків захоплюють. Один з цікавих моментів для мене – стрибок з моста у воду, який у фільмі назвали “Стрибок віри” (Leap of Faith). 27-метрова водяна гірка в аквапарку “Aquaventure”  (комплекс Atlantis Palm Dubai, ОАЕ) також називається “Стрибок віри” (“The Leap of Faith, https://www.atlantisthepalm.com/marine-water-park/aquaventure-waterpark/water-slides), з якого треба мати мужність спускатися.

Загалом – один з найкращих фільмів за останній час!

 

Найманий вбивця: “Коли інші сліпо слідують за правдою, пам’ятай…”

Кандидат: “Правди нема.

Найманий вбивця: “Коли інші обмежуються мораллю або законом, пам’ятай…

Кандидат: “Дозволено все.

Найманий вбивця: “Ми працюємо в темряві, щоб служити світлу. Ми – наймані вбивці.

– Магія, – Єнніфер, задивившись на небо, сперлася на луку сідла, – для декого є втіленням Хаосу. Є ключем, що здатен відкрити заборонені двері. Двері, за якими ховається кошмар, загроза та неймовірні страхіття, за якими чигають вороги, деструкційні сили, чисті енергії, що можуть знищити не тільки того, хто привідкриє двері, але і цілий світ. А оскільки не бракує таких, які тими дверима маніпулюють, колись хтось помилиться, руйнація світу буде приречена і неминуча. Магія, таким чином, є помстою і зброєю Хаосу. Те, що після Об’єднання Сфер люди навчилися використовувати магію, є прокляттям і втратою світу. Втратою людськості. І так і є, Цирі. Ті, хто вважають магію Хаосом, не помиляються.

– Магія – продовжила Єнніфер, – для декого є мистецтвом. Мистецтвом великим, елітарним, здатним творити речі красиві і незвичні. Магія – це талант, даний небагатьом обранцям. Інші, що позбавлені таланту, можуть лише спостерігати з подивом і заздрістю на результати роботи митців, можуть дивуватися створеним витворам і одночасно відчувати, що без цих створених витворів і без цього таланту світ був би убогішим. Те, що після Об’єднання Сфер деякі обранці відкрили в собі талант і магію, те, що віднайшли в собі Мистецтво – благословення краси. І так є. Ті, хто вважають магію мистецтвом, також мають рацію.

– Є також і ті, для котрих магія – наука. Щоб її опанувати, недостатньо таланту і вроджених здібностей. Потрібні роки старанного вивчення і наполегливої праці, а без витривалості і внутрішньої дисципліни взагалі неможливо. Здобута таким чином магія – то знання, це пізнання, межі якого постійно розширюються завдяки світлому і живому розуму, завдяки досвіду, експериментам, практиці. Здобута таким чином магія – то поступ. Це – плуг, ткацький верстат, водяний млин, горно, кран і шків. Це поступ, розвиток, це видозміна. То безперервний рух. Вгору. До кращого. До зірок. Те, що після Об’єднання Сфер ми відкрили магію, дозволить нам колись досягнути зірок.

– Ті, хто вважають магію наукою, – вона продовжила, – також мають рацію. Запам’ятай це, Цирі.

– Запам’ятай, – повторила. – Магія і є Хаосом, Мистецтвом і Наукою. Вона є прокляттям, благословенням, і поступом. Все залежить від того, хто користується магією, як і з якою ціллю, а магія є всюди. Всюди навколо нас. Легко доступна. Достатньо витягнути руку. Дивись, витягую руку.

…Цирі почула глухий, далекий рев, долинаючий з-під землі гул. Верес захвилювався, притиснутий вихором, який раптово налетів на пагорб. Небо швидко потемніло, захмарилося з неймовірною швидкістю. Дівчинка відчула краплі дощу на обличчі, замружила очі через блискавки, якими запломенів горизонт.

– Земля, по якій ходимо. Вогонь, який не гасне в її глибині. Вода, з якої вийшло всяке життя і без якої таке життя неможливе. Повітря, котрим дихаємо. Достатньо витягнути руку, щоб запанувати над ними, змусити підкоритися. Магія всюди. Є в повітрі, в воді, в землі і у вогні. І є за дверима, які закрило перед нами Об’єднання Сфер. Звідти, з-за дверей магія часом простягає руку до нас. За нами. Знаєш про це, правда? Вже відчула дотик магії, дотик з-за закритих дверей. І той дотик переповнив тебе страхом. Такий дотик кожного переповнює страхом. Бо в кожному з нас є Хаос і Порядок, Добро і Зло. Але над тим можна і потрібно панувати. Потрібно цього навчитися. І ти навчишся цього.

 

(Andrzej Sapkowski. Krew Elfów (Cykl wiedźmiński))

– Magia – Yennefer, wpatrzona w niebo nad wzgórzami, oparła ręce na łęku siodła – jest w opinii niektórych ucieleśnieniem Chaosu. Jest kluczem zdolnym otworzyć zakazane drzwi. Drzwi, za którymi czai się koszmar, zgroza i niewyobrażalna okropność, za którymi czyhają wrogie, destrukcyjne siły, moce czystego mogące unicestwić nie tylko tego, kto drzwi uchyli, ale i cały świat. A ponieważ nie brakuje takich, którzy przy owych drzwiach manipulują, kiedyś ktoś popełni błąd, a wówczas zagłada świata będzie przesądzona i nieuchronna. Magia jest zatem zemstą i orężem Chaosu. To, że po Koniunkcji Sfer ludzie nauczyli posługiwać się magią, jest przekleństwem i zgubą świata. Zguba ludzkości. I tak jest, Ciri, Ci, którzy uważają magię za Chaos, nie mylą się,

– Magia – podjęła po chwili Yennefer – jest w opinii niektórych sztuką. Sztuką wielką, elitarną, zdolną tworzyć rzeczy piękne i niezwykłe. Magia to talent dany nie licznym wybrańcom. Inni, talentu pozbawieni, mogą jedynie patrzeć z podziwem i zazdrością na rezultaty pracy artystów, mogą podziwiać stworzone dzieła, czując zarazem, że bez tych dzieł i bez tego talentu świat byłby uboższy. To, że po Koniunkcji Sfer niektórzy wybrańcy odkryli w sobie talent i magię, to, że odnaleźli w sobie Sztukę, jest błogosławieństwem piękna. I tak jest. Ci, którzy uważają magię za sztukę, również mają rację.

– Są również tacy, według których magia jest nauką. By ją opanować, nie wystarczy talent i wrodzone zdolności. Nieodzowne są lata pilnych studiów i wytężonej pracy, konieczna jest wytrwałość i wewnętrzna dyscyplina. Tak zdobyta magia to wiedza, to poznanie, którego granice poszerzane są stale przez światłe i żywe umysły, przez doświadczenie, eksperyment, praktykę. Tak zdobyta magia to postęp. To pług, krosno, młyn wodny, dymarka, dźwig i wielokrążek. To postęp, rozwój, to odmiana. To ciągły ruch. W górę. Ku lepszemu. Ku gwiazdom. To, że po Koniunkcji Sfer odkryliśmy magię, pozwoli nam kiedyś dosięgnąć gwiazd.

– Ci, którzy uważają magię za naukę – podjęła – również mają rację. Zapamiętaj to, Ciri.

– Zapamiętaj – powtórzyła. – Magia jest Chaosem, Sztuką i Nauką. Jest przekleństwem, błogosławieństwem i postępem. Wszystko zależy od tego, kto się magią posługuje, jak i w jakim celu, a magia jest wszędzie. Wszędzie wokół nas. Łatwo dostępna.. Wystarczy wyciągnąć rękę. Spójrz. Wyciągam rękę.

…Ciri usłyszała głuchy, odległy huk, dobiegające z wnętrza ziemi dudnienie. Wrzosy zafalowały, spłaszczone wichrem, który nagle runął na wzgórze. Niebo pociemniało gwałtownie, zakryte chmurami pędzącymi z niesamowitą prędkością. Dziewczynka poczuła na twarzy krople deszczu. Zmrużyła oczy w ogniu błyskawic, którymi nagle zapłonął horyzont.

– Ziemia, po której stąpamy. Ogień, który nie wygasa w jej wnętrzu. Woda, z której wyszło wszelkie życie i bez której to życie jest niemożliwe. Powietrze, którym oddychamy. Wystarczy wyciągnąć rękę, by nad nimi zapanować, zmusić do uległości. Magia jest wszędzie. Jest w powietrzu, w wodzie, w ziemi i w ogniu. I jest za drzwiami, które Koniunkcja Sfer przed nami zamknęła. Stamtąd, zza zamkniętych drzwi, magia niekiedy wyciąga rękę do nas. Po nas. Wiesz o tym, prawda? Poczułaś już dotknięcie magii, dotyk ręki zza zamkniętych drzwi. Dotyk ten przepełnił cię strachem. Taki dotyk każdego przepełnia strachem. Bo w każdym z nas jest Chaos i Ład, Dobro i Zło. Ale nad tym można i trzeba panować. Trzeba się tego nauczyć. I ty nauczysz się tego, Ciri.

 

 

Скажу чесно, “Меланхолія” Трієра мені не сподобалася взагалі. Незважаючи на те, що в обох фільмах грає Шарлотта Ґінзбурґ (хоча і пишеться Ґенсбур, але вони ж то з України).

Фільм неоднозначний. І у двох версіях. Мені особисто вистарчило театральної 3-годинної, без жорсткого порно і всяких таких цікавинок. Різниця у тривалості – режисерська нерізана версія на 1 год. 24 хв. довша. Для тих, хто належить до фільм()манів – рекомендую. Тільки не під водочку на кухні. Не піде. Ні водочка, ні фільм.

Фільм

Складається з 8 історій, які розповідає головна героїня у виконанні Шарлотти Ґінзбурґ (Генсбур) (Charlotte Gainsbourg) головному герою у виконанні Стеллана Скаршгорда (Stellan Skarsgård).

Кожна з історій зачіпає/торкається якоїсь одної грані соціуму. І в цих історіях з’являється Крістіан Слейтер (Christian Slater), Ума Турман (Uma Thurman), Віллем Дефо (Willem Dafoe), Шайа ЛаБеф (Shia LaBeouf, відомий з Трансформерів), Коні Нільсен (Connie Nielsen, з Адвокату Диявола).

Купа вагін, членів, мінетів, батогів, сімейних непорозумінь.

Враження

Сам фільм – повторюся – неоднозначний. Важко сказати, чи то комедія, чи то фарс, чи то трагедія з точки зору головної героїні, чи об’єкт дослідження для головного героя – кожна грань цього фільму захоплює і провокує.

Сарказм у фільмі такого високого рівня, що він балансує на межі його нерозуміння. Я дивився фільм, слухав героїв, розглядав ситуації, додивився фільм, але так і не можу сказати, чи фільм – цілком сарказм, чи часами привертання уваги до певних соціальних відхилень.

У фільмі згадується і Бах, і Бетховен, і католицька церква з її символізмом, і східна церква (Візантійського обряду) зі своїм символізмом, і рибалка, і качкокулакування (відоміше як duck fisting), і Джеймс Бонд.

Раптовий Раммштайн на початку і в кінці додає фільму потужності. Мабуть.

І, мабуть, фраза головної героїні “Я не знаю, хто такий Едгар По” дивує. Зачіпає. Мабуть, злить. Бо бля. Діагноз вона собі ставить, а По не знає. В той же час, вона вільно розмірковує про політику, сексуальність, “музику”, і таке інше. Мабуть, сарказм тут не тільки пролітав, але й керував думкою про діагноз: “я собі діагноз знаю, бо прочитала в інтернеті ознаки”.

Рекомендація

Рекомендую. Однозначно. Тільки, мабуть, з обмеженнями 18+. Краще 21+. Для всіх – 24+. Не через порно. Через складність концепцій, які там показуються. Як “Червоне і чорне” Стендаля можна зрозуміти десь після 18, а не в школі.

Налаштуйтеся на роботу мозку і згадування всього, що знаєте, і пошуку того, що не знаєте, бо варта таке знати, щоб не стати головною героїнею.