Talk to me softly
There is something in your eyes
Don’t hang your head in sorrow
And please don’t cry
I know how you feel inside I’ve
I’ve been there before
Somethin is changin’ inside you
And don’t you know
Скажи мені м’яко,
Що у тебе в очах,
І не сумуй ти сильно,
І просто не плач.
Я знаю, що ти відчуваєш, я
Я вже це пройшов
Щось йде до змін у тобі,
І просто знай
Don’t you cry tonight
I still love you baby
Don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry tonight
Ти не плач, не треба,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач, не треба,
Ти не плач, не треба,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
Give me a whisper
And give me a sign
Give me a kiss before you
tell me goodbye
Don’t you take it so hard now
And please don’t take it so bad
I’ll still be thinkin’ of you
And the times we had…baby
Прошепочи мені тихо
І дай мені знак.
Лиши поцілунок до того,
як скажеш прощай.
І не сприймай все так складно,
І не сприймай так зле,
Буду лиш думать про тебе
І про наші часи…кохана
And don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
Don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry tonight
Ти не плач ніколи,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач ніколи
Ти не плач ніколи,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
And please remember that I never lied
And please remember
how I felt inside now honey
You gotta make it your own way
But you’ll be alright now sugar
You’ll feel better tomorrow
Come the morning light now baby
І пам’ятай ти завжди про мої слова
І пам’ятай ти завжди,
Що все це пройде,
Бо наші долі різні,
Але все буде добре, направду,
Тобі буде краще завтра,
Коли вже сонце зійде.
And don’t you cry tonight
And don’t you cry tonight
And don’t you cry tonight
There’s a heaven above you baby
And don’t you cry
Don’t you ever cry
Don’t you cry tonight
Baby maybe someday
Don’t you cry
Don’t you ever cry
Don’t you cry
Tonight
Ти не плач ніколи,
Я ж тебе люблю, правда,
Ти не плач ніколи
Ти не плач ніколи,
Над тобою небо завжди,
І тому [ти] не плач
Ти не плач ніколи,
І тому [ти] не плач
Мила, може, колись
Ти не плач
Ти не плач ніколи,
Ти не плач
ніколи

Буддизм пропагує п’ять Мудростей, завдяки яким можна досягнути нірвани і вийти з сансари:

  • Дзеркальна Мудрість
  • Мудрість Рівності
  • Мудрість Розрізнення
  • Мудрість Досконалих Дій
  • Мудрість Будди

Кожна з цих Мудростей є як етапом розвитку істоти, так і окремим проявом вчинків у цьому світі. Кожна Мудрість дає людині інструмент розвитку і сили для подальшої ходи.

Дзеркальна Мудрість

Ваджрасаттва - Будда Дзеркальної Мудрості

Ваджрасаттва – Будда Дзеркальної Мудрості

Принцип Дзеркальної Мудрості знають всі: «Зовнішній світ є відображенням внутрішнього світу». Аж ніяк не навпаки. Чому? Тому що відповідно до Дзеркальної Мудрості, дивлячись на зовнішній світ, ми повинні бачити свої недоліки.

Якщо хтось нервує, злить, щось не виходить в роботі, навчанні, житті – це все проблеми всередині.
Найлегше звинуватити когось: «Це ви поробили!!!» Але нанести шкоду можна лише тоді, коли сам наносиш шкоду іншим. Проклинаєш когось – проклинаєш дзеркало – проклинаєш себе. Криво на когось дивишся, лихо заздриш – це все проектується на твоє відображення в дзеркалі.
Тому шкодити комусь, ненавидіти когось – це шкодити собі, ненавидіти себе.
Якщо оточуючі, що дотичні до тебе, допускають помилки, яка б недостойна не була їх поведінка, знай: «Це ти такий! Хіба слова Господа можуть бути неістинними? Ці вчинки схожі на плями на твоєму обличчі, які ти бачиш в дзеркалі. Нечистими є твої власні думки. Що стосується інших, то Санґха – їх тіло, Дгарма – їхнє мовлення, і розумом вони воістину Будди. Вони є твоїм притулком».
Думаючи так, довір себе їм і відчувай до них щиру любов. Тоді, що б не робили тобі ті, з ким ти розлучився, це послужить воістину твоєму благу. Тому пам’ятай, що у вищій мірі важливо платити любов’ю.
Дзеркальна Мудрість надає людині здатність до яснобачення, що дозволяє бачити стрижневу реальність, що відбивається, як в дзеркалі, у всіх явищах, або позірних речах, органічних і неорганічних.
В йозі для посвячення в Дзеркальну Мудрість проводять містичний ритуал, що називається  містичною передачею сили. В такому ритуалі зазвичай використовується дзеркало, яке символізує дзеркало карми, в якому, як стверджують, відображені усі діла неофіта, з гарно виконаним зображенням Ваджрасаттви (Будди з Непохитним Розумом), одним з двох відображень в Бодгісатві Дг’яні-Будди Акшобг’ї, з яким пов’язується Дзеркальна Мудрість. Традиційно з Дзеркальною Мудрістю співвідноситься агрегат матерії, синій колір, світ дев, схід.
Дзеркальна Мудрість досягається тільки тоді, коли сприйняття Дзеркала – Вселенної у всіх її проявах – стає чистим і незастережним. Все в цій Мудрості проявляється без концепції «моє». Вона необмежена і постійно присутня. Вона усвідомлює все, що повинно бути відомо, на прагнучи цього.
Дзеркальна Мудрість є основою для усіх Мудростей.

Мудрість Рівності

Ратнасамбгава - Будда Мудрості Рівності

Ратнасамбгава – Будда Мудрості Рівності

І створив Бог всіх рівними…

Мудрість Рівності продовжує сходження людини до божественної природи. Ми всі рівні перед Богом, тому виділяти когось чи щось з оточення означає обмежувати інших у проявах Господньої любові.
Сприйняття – це велика рівність, ненароджена і недвояка.
Мудрість Рівності описується, як відсутність нещастя, самсари і нірвани, відсутність правого і лівого, доброго і поганого – насправді усі прояви Вселенної рівні. Тому виділяти об’єкт з сонму таких же є проявом відсутності цієї Мудрості.
Рівні слони і комарі, люди і інші живі істоти, жінки і чоловіки, діти і дорослі, люди і боги…
Долучившись до Мудрості Рівності, йог, завдяки йозі незворушності (за Кастанєдою – безжальності), відноситься до всього з божественною безпристрасністю. З Мудрістю Рівності співвідноситься агрегат свідомості, світ людей і жовтий колір.

Мудрість Розрізнення

Амітабга - Будда Мудрості Розрізнення

Амітабга – Будда Мудрості Розрізнення

Мудрість Розрізнення дозволяє розрізняти події і явища, речі матеріальні і духовні.

Основна помилка більшості полягає в тому, що слову «розрізнення» надають значення слова «розділення».
Розрізнення – відмінність, різниця між ким-, чим-небудь.
Розділення – ділення чого-небудь на частини, шматки і т. ін.; поділ на менші одиниці; створення проміжку (проміжків) між ким-, чим-небудь, роз’єднання когось, чогось.
Парадоксальний принцип «Частина більше цілого; частина рівна цілому; частина менше цілого» – є уособленням Мудрості Розрізнення. Її також можна назвати Мудрістю Народження, адже коли щось народжується – воно розрізняється з первинним джерелом, але не розділяється.
Мудрість Розрізнення, уособлювана Дг’яні-Буддою Амітабгою, наділяє здібністю пізнавати кожну річ окремо, і всі речі – як одне ціле. З Мудрістю Розрізнення співвідноситься агрегат почуттів або прив’язаностей, світ привидів і червоний колір.
Основні питання для практикування Мудрості Розрізнення є:

  • Яка істинна природа нерухомого розуму в бездіяльному стані?
  • Як розум зберігає цю нерухомість?
  • Як розум виходить зі стану нерухомості?
  • Чи зберігає розум спокій нерухомості під час руху?
  • Чи рухається розум, коли зберігає спокій нерухомості?
  • Чи відрізняється рухомий розум від нерухомого?
  • Що є істинною природою рухомого розуму – думки?
  • Як рухомий розум стає нерухомим?

Такі питання є розумовими вправами і пробуджують трансцендентне знання. В результаті пізнається, що «рухоме» не є дуже іншим порівняно з «нерухомим», і навпаки.

 

Мудрість Досконалих Дій/Мудрість Досконалості/Досконала Мудрість/Мудрість Дхарми/Всенаповнююча Мудрість/Всепроникна Мудрість

Амоґгасіддгі - Будда Мудрості Досконалих Дій

Амоґгасіддгі – Будда Мудрості Досконалих Дій

Все, що робить істота – все досконале. Все, що творить (не витворяє!) істота – досконале. Усвідомлення безпомилковості, а, точніше, досконалості своїх дій – ось прояв Мудрості Досконалості. Її призначення – вдосконалювати себе постійно і безперестанно, в першу чергу, для себе, але також і для інших, адже Дзеркальна Мудрість каже, що Вселенна є відображенням нас самих.
Всепроникна (або Всенаповнююча) Мудрість, уособлювана Дг’яні-Буддою Амоґгасиддгі, наділяє стійкістю, що відіграє важливу роль в будь-якій успішній практиці, здатністю до безпомилкових рішень і дій. З цією Мудрістю співвідноситься агрегат волі, світ титанів, зелений колір, північ.

Мудрість Свідомості/Мудрість Надсвідомості Будди/Бодгічна Свідомість/Мудрість осягнення/Надсвітова Мудрість

Мандала П'яти Будд - Мудрості Свідомості

Мандала П’яти Будд – Мудрості Свідомості

Надсвітова Мудрість об’єднує п’ять Мудростей, які досягаються чи то за допомогою йоги, чи інших вправ і вчень. Це Мудрість, яка знаходиться за межами мирської свідомості.

 

Християнський аспект Мудростей

Порівняно з буддійським поділом Мудростей, християнський світогляд, зокрема завдяки святому Фомі, має три суттєво відмінних і ієрархічно співпідпорядкованих Мудрості:

  • Мудрість Вроджена/Мудрість Благодаті
  • Мудрість Богословська
  • Мудрість Метафізична

1. Мудрість Вроджена, або Мудрість Благодаті, уособлює природну спорідненість любові і надприродного. Вона осягає Бога дослідним шляхом через надлюдську спрямованість внутрішного життя і відповідно до його божественної сутності, а створені речі – тому, що вони торкаються пізнаваного таким чином Бога. Це мудрість любові і єднання. В якості принципів Мудрості Вродженої називають віру і милосердну любов, і дари Святого Духа, що діють під впливом натхнення або осяяння. Саме у відповідності чогось від самого божественного начала, у відповідності до того самого дару, якого Бог привносить в людську душу, у відповідності з цим виявленням, і у відповідності до того ж руху опускання на нас божественної повноти, вона пізнає те, що вона пізнає. Ось чому, навіть якщо це є верховне, вище буття і вища діяльність душі, вона перш за все складається у сприйнятливості до того, що виливає на нас всемогутній потік, у слідуванні йому. Якщо Мудрість цілком зосередилась у Бозі, піднялась над усіма поняттями і образами, то вона представляє собою лише творче споглядання у власному смислі слова. Але якщо вона може використовувати все, залишаючись сама собою – використовувати багатства уяви і творчої інтуїції, мови поезії, тоді вона співає разом з Давидом, якщо вона може використовувати ідеї і таємниці мислення і припущення філософії, тоді вона вчить, спираючись на святого Августина.

2. Богословська Мудрість представляє знання від Бога, які даються нам одкровенням і потребують, щоб в нас, через зусилля нашого розуму розкрились усі її можливості. Вона пізнає Бога по людському – дискурсивним шляхом і власним глибинним життям з присутньою їй божественністю. Це мудрість віри і розуму, іншими словами, мудрість віри, що використовує розум. Природно, що вона діє через мову і виникає завдяки праці і засобам розуму, але в основі своїй вона надприродна, тому що живе і існує у вірі. Тобто з нею, перш за все (але не тільки з нею), пов’язаний рух опускання і повідомлення божественного, яке потребує свого розгляду.

3. Метафізична Мудрість має розуміння буття, взятого в чистому вигляді, на вищому рівні – де діє абстрактна інтуїція. Її формальний об’єкт – не Бог у відповідності з його божественною тайною, а буття у відповідності з його власною таємницею. Вона пізнає Бога лише як причину буття. Це – мудрість розуму, вона за своєю сутністю природна. Вона вирішує свої проблеми, повністю базуючись на тому, що очевидно в природі і розумі. Вона не включає в себе це повідомлення, це надприродне повідомлення і те первісне благородство, творча великодушність, якою перший Розум освітлює кожну людину, що приходить в цей світ. Вона цілком складається у порядку послідовного руху людського розуму до вищих істин, які ним встановлені і по праву йому доступні.
В силу притаманного духу динамізму, з яким так інтенсивно жив Фома Аквінський, нижча мудрість прагне до мудрості вищої. Справа не в тому, що вона була б сама по собі безсильна по відношенню до свого об’єкта, що було б абсурдно тому, що вона тим краще осягає свій власний об’єкт, чим більше прокидається в ній бажання вищого знання, і, крім того, в цьому розумінні він створює в ній пустоти, які вона сама заповнити не може. Вона прагне до цього не тому, що погано і недостатньо знає свій предмет, до якого вона так сильно прагне, а тому, що знає його добре. Чим більше вона п’є, тим сильніша її спрага. Чим більше метафізика осягає свій предмет – буття, тим більше вона прагне пізнати причину буття, і, прагнучи цього, розсунути рамки дискурсу і в найдискурсивнішому мисленні притримуватися висот духовності; вона прекрасно знає, що боги заздрять їй: визначеності її даних і чіткості орієнтирів, кристалізації надчуттєвого досвіду, неспростовного і яскравого, ніж ті дані, які почуття постачають фізичним наукам. Чим більше містична мудрість пізнає Бога дослідним шляхом, тим більше вона прагне до абстрактного її бачення. І кожний раз вищий ступінь дає душі те, що нижчий ступінь змусив її бажати.
Стосовно цього виникає закономірне питання: як виконуються ті побажання, якщо не завдяки тваринному дару, що випливає з чистого Акту? Вони не тільки їх виконують, не поглиблюють і нескінченно поглиблюють, і в цьому русі знизу вверх ми не можемо не побачити, в який момент воно почалось. У всякому випадку зрозуміло, що чим більше душа його приймає, тим більше в її глибинах прокидається енергія, за допомогою якої вона піднімається вверх. Так здійснюється достатньо примітна активізація, яку дає богослов’я за допомогою споглядання, а метафізика – за допомогою богослов’я. І ця взаємодія відбувається зовсім не насильницьки, а природно і спокійно, як зміна припливів і відпливів або пір року. Тільки такою ціною, при цій обов’язковій умові підтримуються в мирі і між трьома конкуруючими і взаємодіючими типами мудрості порядок і гармонія, життєва єдність, сила і гнучкість.

 

Принцип трансформації енергій і пиво

На лекції розповіли, що відбувався експеримент:
Людям дали одну й ту ж рідину, що містила спирт – одним сказали, що це алкогольний напій, іншим – що це ліки. За результатами – одні відчували ейфорію, легке сп’яніння, розслабленість, інші – нездужання і запаморочення.

Який висновок?
Ейфорія і розслабленість, а також нездужання і запаморочення первісно були присутні в розумі людей, гіркувата рідина із дурманною дією просто це виявила – відповідно до представлень, що містяться у свідомості.

Банка пива відкладена в сторону – чіпляння за неї, як за джерело розслаблення і заспокоєння зникло.
Вона виконала свою задачу – дозволила розуму пізнати цей стан.
Присутнє відчуття, скажімо, прив’язаності до деякого об’єкта, потім об’єкт міняється. Присутній гнів в розумі, але об’єкти гніву змінюються. Який висновок?
Об’єкт – лише спосіб прояву внутрішнього, розум – джерело переживань. Коли забутий об’єкт і стає зрозуміло, що джерело переживання – розум, емоція трансформується в свій природній прояв.

Якщо принцип зрозумілий, то гнів – це, насправді, Дзеркальна Мудрість, вільна від концепцій, і рішучість, хтивість і прив’язаність – це, насправді, внутрішнє блаженство розуму і Мудрість Розрізнення, гординя – Мудрість рівності, бачення унікальності кожної живої істоти і моменту усвідомлення, параноїдальність – вміння розуму концентруватися.
Так можна розглянути любу негативну емоцію – чим вона стає, коли забутий суб’єкт і об’єкт.

На рівні концепцій, жінки асоціюються з Мудрістю, а чоловіки – із Співчуттям. Коли Мудрість і Співчуття поєднуються, відбувається внутрішнє зростання. Жіночий аспект різною мірою виражається через п’ять будда-мудростей: Дзеркальну, Рівності, Розрізнення, Досконалу і Будди (Дгармадгату). З іншого боку, чоловіча сторона виражається через різноманітні комбінації чотирьох будда-активностей: Заспокоєння, Наповнення, Натхнення і Могутнього Захисту.

Переклад Олександра Корицького

Дорога була широка, метрів двадцять, не менше. Чудове шосе, рівне, як прасувальна дошка. Година була рання, і бог слимаків поки що не бачив жодної машини. А можливо, не побачить до вечора, і прийдеться повертатися в дім, який вже не був для нього домом. Відбиті від вологого асфальту промені сонця на сході різали очі. День обіцяв бути жарким, і волога швидко випаровувалась. По обидві сторони від шосе зелені луки були покриті сивим серпанком роси.

Бог слимаків знав, що встав надто рано. Просто обридло чекати. Останніми ночами він просипався о третій і більше не міг заснути, перевертаючись на зім’ятих простирадлах. Йому здавалося, що він втрачає час, хоча в цій дірі він уже втратив все, що можна. Прийнявши рішення, він не знав, куди себе подіти. Хотілося діяти, рухатися, щось робити. Він з важкістю дочекався і цього світанку, хоча вбив безцільно сорок років.

І ось тепер, коли він врешті вибрався на узбіччя великої дороги, не було ні одної довбаної тачки, яка підібрала би його і відвезла… Куди? Ось цього він ще не знав. Але в нього вселилася надія, а це вже немало.

Хороше шосе. Хороше, яке стало майже непотрібним і закинутим. П’ять років назад на сімдесят кілометрів на південь проклали іншу дорогу і побудували міст через ріку, що скоротило шлях для транзитників вдвічі. Тепер селище, в якому жив бог слимаків, вимирало. Залишились лише старики. Останні два роки не було роботи – справжньої роботи, і Бог слимаків перебивався випадковими підробітками. Один час чергував на заправній станції – інакше, ніж чергуванням, це важко було назвати. Добре, якщо вдавалося продати сотню літрів за добу. Деколи він думав, що було б непогано мати якесь хобі, а потім сміявся над собою: розмінювати життя на хобі? Ні, він змарнує його цілком…

Дружина залишила три роки тому – він вирізав її з пам’яті, як ракову пухлину. Брехлива жадібна сучка. Дітей в них не було. Може, воно і до кращого – він бачив, як ростуть бур’яни і їхнє насіння розносить суховій. А самотність відчувалася все гостріше. Якщо тверезо дивитися на речі, не було в нього нічого – ні позаду, ні попереду. Тільки дорога в нікуди, яку він сам собі придумав. В надії на що? Так далеко він не заглядав. Для початку йому вистачало самої дороги. Він зважився знятися з насидженого місця, і лежав перед ним шлях – швидше за все безглуздий і багатий на небезпеки, про які він навіть не мав поняття. Але чого йому боятися? Врешті-решт є тільки два способи померти – в своїй постілі і в придорожній канаві. Все решта – деталі і декорації, які не міняють суть справи.

Бог слимаків перемістив свій заплічник на висохлу ділянку узбіччя. Знову кинув погляд в обидві сторони – спочатку на схід, де його сліпив схід сонця, потім на захід. Сьогодні він дочекається машину. Повинен дочекатися. І це знімало питання про те, в якому напрямку їхати. Все вирішить за нього доля. Не потрібно було навіть кидати жереб. І на заході, і на сході лежали великі міста, повні спокус, обману і смерті. А ще далі – океани омивали континент. І це не межа – були ще кораблі, які здійснювали рейси з порту в порт. І хіба вони так вже сильно відрізнялися від звичайних рейсових автобусів?

Бог слимаків передчував, що йому буде тісно на цій землі, де б він не опинився, куди б не занесла нелегка. І в небесах теж тісно, і на морі. Так куди ж рвалася ця безпритульна і приречена душа? Він не знав. Вона була сліпою, його душа. Сліпою і бездомною. І ні в чому не знаходила собі спокою і втіхи.

Він дивився на ленту шосе. На ній з’явилися ледь помітні тіні. Схоже на розсип гравію, але не гравій. Відбувалося те, що і завжди в цю пору року і в цей час. Звична картина. Тіні рухались. Їхній рух можна було помітити, тільки якщо довго і терпляче вдивлятися. Або підійти ближче. Але Бог слимаків не підходив. Він знав, що це таке.

Слимаки виповзали на шосе і відправлялися в безнадійно довгий шлях на іншу сторону дороги, яку їх ніколи не досягнути. На його пам’яті ні один самостійно не доповз. Що манило їх туди? Сліпий інстинкт? Такий же незрячий, як його душа? Невже інстинкт обіцяв їм, що на тій стороні краще, що там більше їжі, довше літо, довше життя? Нічого цього там не було, але вони повзли з тупою прямолінійною завзятістю, а тіні, які тягнулися від них раннім ранком, нагадували відрізані пальці. Вони повзли і гинули десятками, сотнями, але все рівно кожен – в повній самотності…

Було щось чаруюче в цьому нестерпно повільному, неминучому і добровільному русі до смерті. Міграція приречених. Бог слимаків знав, що частина з них засихає на дорозі, багатьох викльовують птахи, і більше всього їх гине під колесами машин – вірніше, гинуло раніше. Лунав ледь чутний хруст – і з’являлося маленька волога пляма на асфальті. Сама дійсність дарувала урок: ось і все, що залишається від завзятості, безглуздих зусиль і сміхотворних надій. Та й ці ефемерні сліди швидко щезали під палючим промінням сонця. Менше, ніж за годину вже нема нічого, навіть спогадів.

Тепер ворогами слимаків були птахи, спека, відстань і власна глупота. І кожен ранок повторювалося одне і те ж…

Бог слимаків не вирізнявся особливим розумом – в іншому випадку, можливо, влаштувався б в цьому житті краще. Але не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти: він – теж слимак. Сліпий слимак на дорозі, який не підозрює про смертельні загрози, і про те, що існує його бог, такий же загублений, як і він сам, бог, що стоїть десь на узбіччі і спостерігає за тим, як він тупо і вперто повзе від зеленої трави і рясної роси по мертвому асфальту… Куди? Навіщо? Хто знає? Ніхто, навіть той, хто стоїть на узбіччі.

…Сонце починало припікати. Бог слимаків подивився в безхмарне голубе небо, яке через пару годин перетвориться в безжальний параболоїд. Навколо не було ні одного деревця, в тіні якого можна сховатися. Тільки кущі і зарості кукурудзи застигли в сотні метрів від узбіччя.

Бог слимаків облизнув порепані губи, дістав пластикову флягу, напився води і зайнявся тим, чим займався в такі дні вже довгі роки приблизно з п’ятирічного віку, коли вперше почув хруст і побачив мокрі плями на асфальті. Він почав переносити слимаків на іншу сторону дороги.

20 вересня 2004 р.

…Чому для тебе я лиш тінь?…
В глазах твоих я осень вижу,
Хотя они, как озеро, чисты.
Тебя я никогда не обижу,
И это подтвердят эти белые листы.My love will bring you to the heaven,
So why we can’t just break the rule?
We could just be in love forever?
’Cause you have made me your lovefool.

I want so much, I want so little,
I want just you to be my girl.
I’ll shine for you like glow-storm beetle.
I want to kiss your lips and curl.

You always smile, I love thee then.
You live like goddess on the Earth.
I’ll get you star just tell me when.
I’ll bring you Moon, ‘cause you do worth.

Я чекаю на тебе, як кіт на весну.
Я не можу без тебе ні жити, ні спати.
Я занурююсь в тебе, як риба в Десну.
Чи ти любиш мене? Ти не хочеш сказати.

Я не можу змінити my feelings to you.
Я так хочу, щоб ми були разом forever.
I know, що ти love me and this is the true.
Це кажуть your eyes and apart we’ll be never.

Я себе невпевнено почуваю,
Коли беру тебе за руку.
І коли музика завмирає,
Щось у твоїх очах, близьке до муки,
шепоче про любов, прощання і розлуку.

Я більш не потанцюю ніколи.
Винним себе не почуваю.
І більш не почуєш ті пріколи,
Хоча я тебе не забуваю.

Я згубив той шанс, що ти дала.
Тому я ніколи не потанцюю більше
Так, як танцював з тобою.
Ти час для мене зупиняла.
А безтурботний шепіт робив все ще гірше.
Чому ж ти кажеш: «Не займайся грою!»?
Моє серце не сприймає правил,
Нема комфорту в щирій правді.
Біль – ось ціна твоєї забави,
Хоч правди ти теж не кажеш завжди.

Сьогодні музика, здається, кричить.
Я загубив тебе у людському плині.
Може, так воно й краще. Все вчить.
Та чи залишилися ми невинні?…

Нам так добре лежати удвох.
Ми разом могли танцювати вічно, та стався підвох.
І доля зла нам каже знов: «Держись!»
Я тебе молю: Залишись!

Чи ви колись кохали жінку? Чи розуміли?
Чи ви пізнали її душу глибоко?
Чи давали їй крила і разом летіли?
Вище хмар у небо високо?

І коли ти найдеш себе в ліжку
Поряд з нею, без сил в обіймах.
Значить, ти кохаєш жінку,
Задля неї серце виймеш,
Ти кажеш те, що вона справді хоче,
Розповідаєш, що вона єдина,
В неї гордість є дівоча,
Що хоче чути: ще перша година.

Справді кохати жінку,
Щоб вона вас обіймала.
Щоб ти нею дихав
І вона це смакувала.
Чи відчуваєш її жар у своїй крові?
Коли іскриться її погляд у ночі покрові?

Коли я дивлюся у твої очі,
Я бачу, як любов у них палає.
І люба, коли я думаю про наші шалені ночі
І цілунки, кохання мене забирає.

     Ніщо не буде вічно.
     І ми знаємо, як все може змінитися.
     Та ніщо не загасить свічки,
     Навіть якщо дощ в листопаді буде литися.

Вже дуже довгий час
Намагаюсь біль побороти свій.
Що буде – не знає жоден з нас,
Жаль стає вже дуже злий.
Дозволь йому піти сьогодні,
Нехай заблудиться в безодні.

     Мої руки не знають, що ти була моя.
     Якщо твої очі мене кохають, не бійсь кохати вся.
     І ніхто нам не стане на заваді,
     Навіть сильний дощ в листопаді.

Всім потрібен час побути на самоті.
Та чи хочеш ти весь час бути в гіркоті?
Я знаю, що важко мати серце розбите,
Навіть друзі починають тебе дражнити.
Але якщо ти хочеш серця розбивати,
То не змушуй мене тебе проклинати.

     А коли ти всередині себе загубиш
     І тіні все ще будуть залишатись,
     Я знаю, що ти мене полюбиш,
     Коли вже не буде з ким вінчатись.

З темнотою повінчайся.
І шукай в житті свою дорогу.
Ніщо не продовжуються вічно, признайся.
Навіть дощ в листопаді підвладний Богу.