Щойно закінчив читати Хохот Шамана.
Мдя. Самі фрази. Тіпа Хохот. Тіпа про Шамана.
Тіпа нормальна книжка, з глибокою містикою, пошуком Вчителя, пошуком Шляху…
Насправді ж – така сама фікція, як і Вадим Зеланд “Трансерфинг Реальности”. Просто взятий Кастанєда, накладений на локальні назви (не путайте з адаптацією перекладу, наприклад Карлос Кастанєда. Повчання пана Івана: якійський шлях знання), викинуте усе незрозуміле і таке, що неможливо застосувати в умовах тайги.
І, звичайно ж, політика 1999-2004 року:
- Західна демократія – ринкова демократія котить світ в прірву.
- Кастанєда – капіталістична вигадка, а ніякий не шаман, бо справжній Шаман тільки один, і він
- в районі Магадану.
- Браконьєри – найкращі захисники природи. Кримінал = романтика. Оснащені краще, ніж “поліція/міліція/рибнагляд”.
Назви глав – точно то саме, що в Зеланда:
- “Яблука падають вверх” = “Аеродром підскоку”
- “Підвішений стан” = “Позбавляйся речей”
- …
Колись мені хтось рекомендував цю книгу. Дякую за рекомендацію!!!
Я нікому не раджу цю книгу, бо просто витрата часу на те, як з пластикових пляшок, які викидає океан, зробити трубу, якою підводити воду на ділянку.
Ну, і звичайно ж, “рецепти від шамана” – хахаха = це мій Хохот з Хохота Шамана.
