| Speeches won’t be made today, clocks will carry on Flowers won’t be left in parks, work will still be done People won’t be dressed in black, babies will be born No flags will fly, the sun will rise |
Промов нині не буде, а годинник ітиме Квіти не залишаться в парку, а робота скінчиться Люди не носитимуть чорне, а діти народжуватимуться Прапори не розвіватимуться, але сонце сходитиме |
| But we know that you are gone You who loved to love, and believed we can never give enough |
Але ми знатимемо, що ти пішов Ти, хто любив любити, і вірив, що нам ніколи не буде достатньо |
| It wakes me every single night, thinking through the day Did you stop at any time, have doubts at any stage Were you calm or were you numb, or happy just to get it done |
Щоночі мене це будить, і я думаю впродовж дня Чи ти зупинявся щоразу, чи мав сумніви на кожному етапі Чи ти був спокійний, чи онімілий, чи просто щасливий це закінчити |
| I’ve lived my life without regret – until today And you who loved to love, and believed we can never give enough |
Я жив це життя без жодного смутку – до сьогодні І ти, хто любив любити, і вірив, що нам ніколи не буде достатньо |
| I didn’t get to say goodbye, the day before the day Was trying to get to work on time, that’s why I turned away And missed the most important thing you’ve ever tried to say I’ve lived my life without regret – until today |
Я не збирався казати «прощай», день перед днем Намагався, щоб все було вчасно, саме тому відмовився І пропустив найважливіші твої слова Я жив це життя без жодного смутку – до сьогодні |
| And you who loved to love, and believed we can never give enough And you who hoped that underneath we all felt the same |
І ти, хто любив любити, і вірив, що нам ніколи не буде достатньо І ти, хто сподівався, що всередині ми всі однаково відчуваємо |
| That was until the day before the day The day before the day The day before the day |
Це було до дня перед днем дня перед днем дня перед днем |
