Не тому, що там якась порнуха чи насильство (бляха, я в дитинстві з братом стільки бойовиків і жахів передивилися, що відповідно до нових правил ми, мабуть, взагалі травмовані-перетравмовані Чаком Норісом, Арнольдом Шварценегером, Брюсом Лі, Джекі Чаном, Лоренцо Ламасом, Стівеном Сіґелом (він же Стефко Чайка)), а тому, що концепти фільмів складні для тих, кому до 18. Хоча для тих, хто молодий знавець-збоченець (цікавиться пост-модерном і іншим хоррором) – гра акторів в цих фільмах просто неперевершена.
Отже, трійко складних фільмів, але задоволення від яких – на межі/за межею турецьких серіальчиків.
Венера в хутрі (Venus In Fur, La Venus à la fourrure), 2013, режисера Романа Поланського (Поляньського чи ще як його транслітерують – Roman Polański).
Твори львів’янина Леопольда фон Захер-Мазоха є у мене в переліку до прочитання, дещо я навіть захоплено прочитав (Жіночі образки з Галичини – неймовірна словесність), але власне до самої “Венери в хутрі” ще не добрався.
Але добрався до фільму. Étourdissant! Magnifique! Це просто неймовірна авторська екранізація, хоча і усього з двома акторами, яких я до того і не дуже десь дивився чи приглядався до них: Еммануель Сеньє і Матьє Амальрік.
Цей фільм – це крещендо від початку і аж до фіналу. Це божевільно прекрасне нанизування тексту і сюжету перлина за перлиною. Це фільм, після якого – що рідко буває – хочеться почитати твір, який надихнув до цього.
Крім усіх цих епітетів і компліментів, це фільм і про інше – про бажання підкорятися, про внутрішню силу і внутрішню слабкість, про те, яка тонка грань між жінкою і чоловіком, і про те, як легко втратити цю грань.
І хоча на IMDB всього 7.2/10 проти 7,6/10 першого «Гарі Потера»…
Секретарка (Secretary), 2002, режисера Стівена Шайнберга
Не можу не додати переклад чудового постера до цього фільму – “Секретарка. Оригінальний містер Грей” (а не то гівно що останніх три по 50).
Двоє акторів, які грають головні ролі, уже були мені знайомі. Акторка Меггі Джиленгол, котра для мене асоціюється з “Донні Дарко”, і актор Джеймc Спейдер – як головний доктор в “Зоряних воротах”.
Про що фільм? Знову ж таки, йому пізніше дали рейтинг “після 17”. І знову ж таки там нема порно чи навіть еротики. Але там є прагнення реалізувати свої бажання, в першу чергу сексуальні. “Нормальні” психологи називають такі бажання перверзивними – або відхиленнями, але, зрештою, відхиленнями від чого? Від асексуальності чи совєцького еталону “без сексу”? Фільм штовхає на роздуми про те, де вона – межа нашої сексуальності? Де те, що ми хочемо, може реалізуватися? Чому ми взагалі собі затискаємо внутрішній світ через “нормальність” інших?
Як “Пепсі” чи жуйки “Турбо” для “радянської” людини, які сприймали останні як фейерверк інакшості, недоступної для простих смертних, цей фільм – свято для тих, кому нав’язали чи нав’язують, що садизм і мазохізм – це лише брутальне застосування фізичної сили до інших, побиття інших чи бажання бути побитим, бажання, щоб тобі спричиняли біль, так, як в кримінальних хроніках чи інших засобах масової дезинформації.
В “Секретарці” садизм і мазохізм повертається до власне первинних значень, до різновиду сексуальних схильностей, як писали про Леопольда фон Захер-Мазоха і маркіза де Сада – до здатності отримувати задоволення через підкорювання і панування. І до вірності. І до сімейного благополуччя, щастя і розуміння.
Блондинка на всю голову (I Feel Pretty), 2018, неважливо якого режисера і неважливо з якими акторами, бо IMDB 5.1/10
Для любителів і старшого покоління знайомою буде хіба Наомі Кемпбел (Naomi Campbell)
Якщо попередні два фільми завантажать думками, роздумами, почнуть розширювати ваші межі, то подивіться “Блондинку на всю голову”. Я в черговий раз не знаю, що має переклад до оригіналу, я б швидше переклав “Я – красотулька”, але нічого з тим не поробиш.
Фільм легкий і комедійний, але велика частина фільму про те, як дурноваті дибілувати самонепам’ятаючі люди, з якими ніхто не хоче зв’язуватися, бо беспалєзно і не докажеш і не розкажеш, врешті міняють світ на свою користь. “Тому маємо, що маємо”, – як казав наш перший президент Кравчук.
Хоча, дивлячись на якусь іншу частину фільму, він може здатися дуже мотиваційним. Особливо під гаслом “Ми можемо все, і навіть втілювати божевільні мрії. Особливо, якщо пару разів вдаримося головою.”
Розважайтеся на вихідних і на тижні))))
