Чергова порція фільмів, але цього разу трішки іншого ґатунку – фільмів-медитацій.
Інтернетом ходить купа таких переліків, числом від 3 до 20 штук в пості, але, чесно кажучи, враження, що автори (частіше просто перепостери) навіть не дивляться тих фільмів, а просто копіпастять з kinopoisk.ru чи ще чогось такого.
Як завжди, даю свій перелік, і тільки з власного досвіду і перегляду.
1. Режисер Годфрі Реджіо. Композитор Філіп Ґлас. Трилогія “Каці” (“Життя” мовою північноамериканських індіанців Гопі)
Частина 1. Кояніскаці: занепад (Koyaanisqatsi)
Перша частина вганяє в депресію. Наша цивілізація кудись котиться, куди – ми не знаємо. Техногенність вбиває природу, ми звикаємо жити поряд з атомними станціями, та іншими “чудесами” природи.
Кадр з цього фільму мені стоїть постійно перед очима: люди засмагають і купаються на фоні величезного заводу, прямо біля нього. І хоча це може здаватися дивним для нас – бо то там десь фільм 1982 року, десь Америка-Африка-щось там, але…. ось вам факти:
“Левандівське озеро” – насправді технічна водойма Львівського холодокомбінату, в якій мало б бути заборонено не те, що купатися, але й ноги мочити. Одного літа за декілька місяців з нього витягнули 11 трупів (була офіційна статистика). Люди продовжували (може й зараз продовжують) в ньому купатися.
“Львівське море” – технічна водойма Львівобленерго, пожежне водосховище. Масове купання, відпочинок, засмічування.
Річка Полтва, в яку свого часу зливали – та й зараз так виглядає – все, що можна було. А потім то все тече в інші наші водозабірні річки…
Я підозрюю, що на усій території України у такого типу технічних водоймах чи навіть річках екологічний стан не дуже.. А люди це приймають. 🙁
Частина не має жодної озвучки, лише музика Філіпа Ґласа навантажує і підсилює ефект самого фільму – Занепад.
Частина 2. Повакаці: трансформація. (Powaqqatsi)
Всюду (навіть на постері) пише, що Френсі Форд Коппола продюсував цю частину. Перша частина 1982 року мала досить сильний вплив, її почали згадувати, потім використовувати музику і звукову доріжку в інших проектах, уподібнювати: Мадонна в Ray of Light, Шоу Трумана, Хранителі (2009).
Друга частина вийшла у 1988 році, але ця різниця у 6 років не видна. Тут теж нема жодної озвучки, лише звукова доріжка, яка на відміну від Кояніскаці не вганяє в депресію, а дає надію людській расі. Я не настільки музикант, але витягуючи з мінору першої частини, Повакаці до кінця піднімає настрій і дає надію.
Частина 3. Накойкаці: війна (Naqoyqatsi).
Третю частину продюсував Стівен Содерберг, про якого я уже писав в контексті багаторазових фільмів. Фільм вийшов у 2002 році, невдовзі після трагедії 11 вересня 2001 року. Студія, в якій опрацьовували матеріал для третьої частини, була розташована неподалік місця катастрофи. Не знаю, чи це настільки повпливало, але частина вийшла агресивна, активна, динамічна. Знову ж звукова доріжка Філіпа Ґласа дала свій незрівняний ефект, бо саме вона нам розповідає історію, а не закадровий якийсь голос.
Загалом, попри дещо незвичну тему для медитацій, трилогія дає багато моментів для роздумів, музика захоплює, контраст зміни кадрів тримає в кожній частині до кінця. Я вважаю її вартою обов’язковою уваги.
2. Режисер Годфрі Реджіо. Композитор Філіп Ґлас. Душа Світу (2011) – Anima Mundi.
Та сама команда, але цього разу ідея фільму – зібрати видатних людей, включно з Ноамом Хомським (то єдина людина, яку я там знав), щоб показати, що відбувається зі світом: глобальне потепління, вирубка лісів, забруднення середовища, урбанізація…
Цей фільм уже варта дивитися принаймні з субтитрами, бо говорять достатньо багато, але в той же час усі розмови перемежовуються неймовірними кадрами живої природи… Знову ж звукова доріжка бездоганно написана. І знову ж фільм заставляє задуматися.
3. Домівка (2009, Home – documentary).
Фільм, який був безкоштовно розповсюджений на ютубі самим режисером. Фільм, який знімався у більш, ніж 60 країнах. Фільм, який перекладений і на українську (субтитрами).
Фільм, який потрібно дивитися у FullHD, і шкода, що нема 4К. Фільм, який одночасно зробили доступним у 181 країні світу. Пишуть, що він ще й заборонений був у 36 країнах (правда, тільки в російських джерелах).
Фільм, який я переглядав одразу ще декілька разів після того, як побачив його вперше. Це просто неймовірна оповідь про Землю, з висоти пташиного польоту. І в той же час, крім видів природи і унікальних місць (Йеловстоун, пустелі, гори), фільм показує і техногенні об’єкти.
Дивіться і слухайте (чи читайте). Це неймовірна мандрівка Землею впродовж 2 годин.
4. Попіл і сніг (Ashes and Snow), 2005 року.
Фільм, який просто потрібно дивитися. Слухати голос Лоренса Фішберна (який зіграв Морфея в “Матриці”, хто не знав) – англійською, або Кена Ватанабе (знімався у “Останньому Самураї”, “Початок” (вже посилався на пост, де і про Содерберга і про “Початок” писав), “Трансформерах”) японською і читати українські субтитри…
Фільм про єднання людини і природи, повільний, задумливий, спокійний, розслабляючий, візуальний, надихаючий, годинний, смисловий.
Хочете ще прикметників? Подивіться і напишіть в коментарях.
5. Барака, 1992 (Baraka). Режисер Рон Фрік (Ron Fricke).
Особисто мені Барака не дуже подобається. Але… режисер “Бараки” Рон Фрік був спочатку оператором у Ґодфрі Реджіо на зйомках “Кояніскаці”. І тільки через 10 років випустив “Бараку”.
І “Барака” уже вийшов у форматі 8К, для тих, хто фанат.))))
Фільм красивий, фільм цікавий, фільм про людство загалом, і про різницю чи схожість культур. І він залишає під враженнями ще довго.
6. Самсара, 2012 (Samsara).
Той самий режисер Рон Фрік. Вважається продовженням “Бараки”. Але мені “Самсара” вдалася, ніж “Барака”, і власне “Сансару” я переглядав і переглядав, і навіть ми переглядали в Езотеричному кінотеатрі в свій час.
Рекомендую більше.
Медитуйте, насолоджуйтеся життям, шукайте магію в житті, шукайте магію навколо. А ці фільми покажуть вам велику кількість магічних місць.
