Початок, Шизополіс, Інтакто

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Чергова підбірка для тих, кому не все рівно, що дивитися, а хочеться подивитися щось зі змістом, і потім ще раз то саме подивитися, і то саме подивитися. Отже, маленька підбірка багаторазових фільмів – які хочеться або навіть треба дивитися пару разів – особливо для практиків і магів.


Початок (Inception), 2010, режисера Крістофера Нолана


Почну з кінця: фільм наразі заслужено тримає рейтинг 8,8/10 на IMDB. Якщо взяти хоча б деякі фільми Нолана до переліку, то це навіть закономірно:

  • Інтерстеллар (2014) – мені особисто не подобається, але багато хто каже, що добре кіно
  • Темний лицар повертається (2012)
  • Початок (2010) – якраз про нього і говоримо
  • Темний лицар (2008)
  • Престиж (2006) – один із моїх улюблених фільмів
  • Безсоння (2002) – з Аль Пачіно, Робі Вільямсом і Гіларі Свонк
  • Пам’ятай (2000) – я його вже не пам’ятаю))))), але там Ґай Пірс, Кері-Енн Мос і Джо Пантоліано

“Початок” як фільм є покроковою інструкцією для роботи з астралом, або для простолюду зі снами й сновидіннями. Ми (ті езотерики, маги, кастанєдівці, сновиди) робимо все те, що там розказується, тільки без хімічних і технічних стимуляторів: практикуємо усвідомлювати себе, усвідомлювати уві сні середовище, в якому перебуваєш, і чим воно відрізняється від реальності, входити у вкладені сновидіння. Але, мабуть, ми не використовуємо астрал і ці всі техніки як НЛП використовується останніми роками – для прямих продаж, ламання психіки, програмування чужої поведінки, і всього іншого проти волі людей.
Тому цей фільм особливо корисний тим людям, які собі не можуть навіть уявити, що таке астрал, і що там можливо, і як це робиться, і що відбувається з часом у вкладених сновидіннях – дивіться і практикуйте астральні техніки.

А щодо акторів – то при першому перегляді я аж в кінці фільму здивувався, що в головній ролі Леонардо ДіКапріо – зовсім інший, ніж в “Титаніку” – чудово зіграв свою роль. До нього долучився і Джозеф Гордон-Левіт – не дуже відомий, але непоганий актор. Дивно було бачити Тома Беренджера, героя мого дитинства з фільму “Снайпер” 1993 року, після чого він так і не заблищав, хіба що нагадав про себе у “Тренувальному дні”.

Але цей дуже астральний фільм вивів на орбіту Тома Харді, я вже колись писав про нього і його серіал “Табу” – який майже рік тримав 10/10 на IMDB, і продовження якого з нетерпінням чекаю.

Тому за моєю особистою езотеричною шкалою – 9,5/10.

Дотик (Intacto), 2001, режисера Хуана Карлоса Фреснадійо (кого-кого?)

Невідомий фільм, невідомого режисера, з невідомими акторами, якось попався мені на очі, я його передивився – ще тоді на CD-диску в 640×480 якості, віддав і забув. Аж рівно на декілька днів.

Це той фільм, який потрібно подивитися, відкласти, забути про нього, а потім він сам вистрілює. Ідеями. Моментами. Визначеннями. Езотеричними техніками.

Хоча сама назва має на увазі невразливість, незнищенність, непокореність, але одне із значень – недоторкнутий. Тому найкраще відповідає переклад фільму “Дотик”.

Робота з удачею – основна ідея фільму. Що значить удача? Удача – це коли ми біжимо через автостраду і нас не збиває машина? Чи біжимо по лісу з зав’язаними очима і зв’язаними за спиною руками і врешті біжимо найдовше зі всіх учасників? Чи удача – це коли падає літак, а ми залишаємося без подряпини?

А якщо навчитися забирати цю удачу від кожного окремо “удачливого” і збирати в своїх руках? Яка межа сили цієї удачі? Виграти в рулетку? Володіти світом? Яке твоє бачення удачі?

Подивіться цей фільм один раз, тоді другий, тоді третій. Подумати буде над чим – гарантую.

А для тих, хто можливо знає невідомих акторів – в головній ролі Макс фон Сюдов.

Оцінюючи цей фільм за своєю особистою езотеричною шкалою – 9,7/10.

Шизополіс (Schizopolis) (1996), режисера Стівена Содерберга

Про Содерберга я починаю вже думати на рівні Ларса фон Трієра – якщо Трієр жорстко приколюється зі всього, то Содерберг ще й докручує багато містики.

Не знаю чому, але “Шизополіс” я дивився разів з надцять. По-перше, цей фільм не зрозуміти з першого разу ні за що – про що Содерберг говорить з самого початку сам. По-друге, фільм достатньо складний, щоб хотіти його ще раз подивитися. По-третє, він цікавий для філологів, зокрема, для тих, хто цікавився Льюїсом Керолом і його творами, бо в певних сценах використовує замінники мови, які, здавалося б, схожі до того, як ми між собою говоримо – бездумно, беззмістовно, безсмислено, безосмислено, навіть не слухаючи один одного. По-четверте, фільм можна вивести в паралель з “Людиною-Швейцарським ножем” – така сама гра акторів, такі самі подекуди діалоги – але це не продовження)))))

Для тих, хто любить чітко сприймати такі фільми – попийте хорошого зеленого афганського чаю – це може допомогти зрозуміти цей фільм. Але може і ні.

Тому поекспериментуйте і скажіть, як краще дивилося.

За моєю особистою езотеричною шкалою – 10/10.

А для тих, хто практикує – “Шизополіс” – фільм на думковому рівні, чітко викриває купу шаблонів мислення через перетворення рутини в абсурд.

 

Дивіться і насолоджуйтеся. Пару разів хоча б кожен фільм.
І думайте, сніть, відчувайте – практики для трьох рівнів можна собі взяти в арсенал.

Бо життя – це магія.

2 thoughts on “Початок, Шизополіс, Інтакто

Leave a Reply

Back to top