Але…
Після перегляду цього фільму, він стає третім 3️⃣ в ряду життєвих фаталістичних фільмів, які зовсім не для пересічного глядача, де нема хеппіенду, ба! навпаки… Все дуже складно – як статус в соціальних мережах.
Цей Джокер у прояві Хоакіна Фенікса заслуговує на повагу і ,мабуть, на Оскара, як і “Спліт” (Роздвоєння) у прояві Джеймса Макевоя.
Тільки “Спліт” – фільм хороший, а “Джокер” – що ж, його треба розуміти. І дивитися – рекомендую як 10 з 10, лише слабонервових і тих, хто боїться крові і брутальності – прошу не ходити.
Перед “Джокером” фільмом, який так само розвивав фаталізм для мене став “Шлях Карліто” 2️⃣ (Carlito’s Way) з Аль Пачіно (1993 року) – йому чудово вдаються мафіозі, і це фільм про мафіозі, але і про кохання. Саме звідти декілька моїх улюблених сцен:
– на дискотеці
– ми перестали прориватися до наших жінок
(https://www.youtube.com/watch?v=G8AVhUJPn10)
– пошук раю
1️⃣”Куля” (Bullet) з Мікі Рурком і Тупаком Шакуром.
Фільм, який невідомо чиє життя показує, але таке враження, що це суміш Мікі Рурка і Тупака Шакура, і кожен грає частину свого життя. Фільм взагалі непростий, і особливо закінчення, і філософська нитка тягнеться до кінця.
Три фільми-роздуми. Почніть з “Джокера”, поки він ще в кінотеатрах.
=======================
Хорошого тижня, і будьте краще реалістами. З фаталізмом важко жити і перспектив нема.
Життя – це магія. Навіть коли магії мало – вона все одно є.
