Пост цікавості…
Я люблю і поважаю Віктора Цоя і Брюса Лі. Але у мене вічне питання:
– Чому Цой завжди живий?
– Чому Брюса Лі завжди муралять (від слова “мурал” – настінний малюнок) лише за кордоном?
Я розумію, що багатьом здасться це порівняння не зовсім коректним, але мені все одно цікаво.
Так само, як мене колись переконували слухати “Арію”, яку я потім класіфікував як “рок для бідних і обділених”, тому що напевно відсотків 90 своєї “відомої” творчості вони просто сп****ли за кордоном, а в Радянському і пост-Радянському просторі про то знали тільки ті, у кого був ширший світогляд.
(Для аргументаторів за Арію:
Беспечный Ангел тут:
Golden Earring – Going for the Run тут:
Мабуть, та сама ситуація і з Цоєм і Брюс Лі. Цой – прерогатива підворотень, шпани і бідноти… Тих, хто страшно захоплюючись Цоєм – так і залишається в Бошетунмаї.
Ще раз наголошу – сам іноді під настрій слухаю Цоя – його можна охарактеризувати як Раммштайна Совєтів. Але зависати на ньому і описувати ним стіни – мабуть некоректно.
На жаль, усі уже і забули (хоча сподіваюсь не всі) про Ігора Талькова, якого в свій час теж вважали пророком…
Якого теж шкода.
Але питання з Брюсом Лі залишається. Коли я вперше десь всередині 90-х прочитав (як завжди хріновий) переклад на російську Джит Кун До (на українську не було), я хрін або мало що зрозумів. І хоча вже тоді я англійську досить непогано знав, у мене не було джерел, щоб зрозуміти оригінал.
Але все-таки зараз, будучи підписаним на його “офіційну” сторінку, багато речей і висловів стають актуальними.
Зокрема, мій улюблений Be Water – Будь водою. (отут згадував: Брюс Лі. Будь водою, друже)
Але цікавість почалася з цього поста: https://www.facebook.com/BruceLee/videos/616358462400639)
Мудрості і бачення вам. З початком нового місячного місяця.
Будьте водою, друзі. Розширюйтеся і просторуйтеся.
#brucelee #bewater #будьводою #мудрість #цойжив #ария #ариявтопку #яитаксвободен #думки
