Пора знову розказувати про життя і магію.
Якось я писав про Ларса фон Трієра, зокрема, про його “Німфоманку” (чи то “Німфоманьячку”) і окремо про останній шедевр “Джека” (Дім, який побудував Джек).
Моєю першою фразою про “Німфоманку” було
“Скажу чесно, “Меланхолія” Трієра мені не сподобалася взагалі…”
Вирішив ще раз переглянути “Меланхолію”. Під хороший віскарь (ну не дуже хороший, але The Pogues Irish Whiskey наразі нормальне), під хороший настрій, під думки.
Я принципово не читаю рецензій на фільми, тільки у виняткових випадках. І сам не пишу рецензій. Пишу тільки враження і думки. І хоча про “Меланхолію”, мабуть, написали усі, кому хочеться Високої психології, закручених мозговправ, чогось прям як в картинах Пікассо чи творах Юнга (себто пустих слів і відсутності ідей), “Меланхолія” – це чудовий фільм.
Він не зайде тим:
– у кого нема цікавості до життя
– у кого нема грунтовної начитаності чи освіти (і я не про обмежену університетську освіту)
– хто не розуміє сарказму
– хто не сприймає світ, як великий жарт
Меланхолія в цьому фільмі – це планета, яка прямує в сторону Землі “прольотом”. І на фоні цього прольоту відбувається якраз те, чого не бачать психологи в цьому фільмі – прості, тривіальні, житейські емоції, в простому, тривіальному, житейському просторі.
Люди туплять, люди ненавидять, люди підставляють і обсирають, до чого тут психологія?
“Меланхолія” – суперкомедія життя.
Спеціально додаю три постери, які, на мою думку, розкривають сам фільм.
1. Це суть фільму.
2. Це момент вивільнення.
3. Ваш варіант.
Для тих, кому цікаво мистецтво і посилання Трієра на картини, додаю посилання на статтю про мистецтво у фільмах Трієра (англійською): https://papiroandmint.com/2017/01/30/lars-von-triers-paintings-references/
====
Це наше життя, оця “Меланхолія”, і ми в ньому “Офелії”.
Винурюйте з глибин тривіальності, живіть і насолоджуйтеся.Хай ваше життя буде наповнене магією.
