Я ображаю людей

Я ображаю людей. Ображаю людей постійно. Ображаю людей регулярно.

Ображаю свідомо. Інколи, звичайно ж, несвідомо. У мене в запасі цілий арсенал засобів і інструментів, як образити людей.

Я ображаю людей тим, що маю свою думку. Так, це ображає людей. Вони її не розуміють чи не хочуть розуміти. Тому я їх з наміром ображаю, маючи свою думку.

Я ображаю людей, бо люблю жити і багато чим цікавлюся. Мені цікавий світ. Це величезна образа для багатьох – як же я смію так цікаво жити. Кататися по світу, відвідувати інші країни (то до війни було), назбирати собі уже 55 відвіданих країн. І я ненавиджу і ненавидів їздити в Крим. Я так ображаю людей. Ненавидячи їздити в Крим і маючи свою думку.

Я ображаю людей тим, що ненавиджу гумор рівня параші, геніталій та нижче плінтуса. Ненавиджу “Квартал 95”. І цим свідомо ображаю людей. Я навіть посилюю цю образу, обожнюючи “Шоу Фрая і Лорі”, Ентоні Джесельника, Сема Моріла, Монті Пайтон, і інших сарказмологоліків.

Я ображаю людей тим, що не читаю Жадана, хоча інколи слухаю “Жадан і Собаки”, і ненавиджу Ліну Костенко і Тараса Шевченка. Точніше, ненавиджу їх творчість. Я взагалі рідко читаю українську прозу, і тим ще більше дратую і ображаю людей. Хоча маю 4 з 5 томів видавництва ще Кальварія українське видавництво Василя Кожелянка “Дефіляда в Москві”, декілька збірників “1+1” з серії “Квіти в темній кімнаті”.

Я ображаю людей тим – і це свідомо, що я не слухаю “Монатіка”, “Лободу”, і всяку іншу хєрню. О, я навіть їх принижую, слухаючи Five Finger Death Punch, Red Hot Chili Peppers, Dido, та всяке інше тривіальне і пересічне лайно, що обурює естетичні смаки інших.

Ба, я навіть собі згадую, як я ненавидів “Арію”, знаючи, що це совєцький рок для бідних, тому слухав переспіви пісень “Арії” англійською мовою – неоригінали, звичайно ж.

Я страшенно ображаю людей тим, що я – сарказмоголік, і можу довести до абсурду і сарказму майже все. Мені так самому легше жити, і я так ображаю людей.

Я до смерті ображаю людей тим, що вчу їх жити. Так, вони інколи про це просять, інколи не просять – тоді я сам їх починаю вчити жити. А якщо я не можу інакше? Якщо я їх мушу ображати тим, що пропоную їм вирішення їх проблем їхніми ж руками, а вони ображаються.

Інколи я ображаю людей тим, що даю їм підсрачника і футболю, якщо вони не хочуть мене слухати. Себто, вони і не хочуть мене слухати, я їм потрібен як розетка – енергії натягнути. А я – розетка із хитринкою, тому люди ображаються, що вони свої штепселі в мене вставляють, а звідти енергія не подається. Бо я вже десятиліттями ображаю людей тим, що мої розетки знеструмлені, і з них хріна витягнеш.

Я ображаю людей тим, що щось організовую. Я собі знаю, що організовую я так собі, і навіть частина людей може сказати, що мої заходи хороші (правда, ви про це прокоментуєте?), але багато людей звикли до сервісу Одеси і Криму, тому ображаються на якість моїх заходів і їх (інколи) масштабність. А особливо ображаються, що програми такі насичені, що їм ніколи в стелю поплювати на таких заходах.

Я майже завжди ображаю людей тим, що рідко вітаю з уродинами (днями народжень), іменинами (днями ангелів), та іншими річницями. Якось не знаю. Я від того, що мене вітають – вдячний і кожному відписую свою подяку, даю знати, що приймаю. А сам людей ображаю, не вітаючи.

Інколи я ображаю тим, що не вітаюсь з людьми, чи не пам’ятаю, як їх звати. А у мене є звичка, що поки 2-3 рази з людиною окремо не поспілкуюсь, то навіть не питаю, як звати. Бо всюди, де я буваю, і з тою кількістю людей, з якою я спілкуюсь – будь-які прихильники теорії “7 друзів-28 знайомих-144 ледве знайомих” були б смертельно ображені, що я не підпадаю під їхню нерепрезентативну вибірку психотипів.

Я ображаю людей тим, що полюбляю Фройда і ненавиджу Юнга. Двічі ображаю. Про деякі напрямки езотерики наразі промовчу, бо взагалі образяться усі ті, ледве знайомі, яких набагато більше за 144.

Я страшенно, чи не смертельно ображаю тим, що не читаю і не дивлюся попси “Гарі Потера”, Дена Брауна, Пауло Коельо (а він таки лайно, що проявилося під час війни), та інших улюблених авторів. І тому я додатково ображаю тим, що свою бібліотеку забив книгами Ніцше, Гарісона, Желязни, Сенеки, бойовими мистецтвами, Аспріним, Ле Ґвін, рунами, магією, таро, “Mein Kampf” з автографом, китайською філософією, українською містикою (вже скоро буде видання від Фензін “Підвал”).

Як тільки я людей не ображаю… Сподіваюсь, що схожими вищепереліченими речами будете і ви мене ображати, і ображати постійно і регулярно – паскудними книгами і фільмами, музикою і мистецтвом – усім вищепереліченим.

А як ображаєте людей Ви?