Вечірня казка

Крізь мокрий сніг, й ліхтар у ньому
я бачу небо, я бачу втому,
я бачу те, чого не знаю.
Мабуть, я люблю.
Чого ж чекаю?

Щодня і щоночі від тебе втікаю.
Боюся я правди, чесно признаю.

Leave a Reply

Back to top