Ларс Фон Трієр. “Дім, який побудував Джек”

Отже, знову фон Трієр. Знову напишу без спойлерів. Тепер вже з «Домом, який побудував Джек». Що спільного, скажете ви, у Трієра з Джеком і з сюжетом фільму? Мабуть, те, що і завжди – гумор і сатира. Тільки так. Хтозна що інше спільне там може бути.

Фільм жорсткий. Класифікували 18+. Не знаю, не знаю. Ті 18+-25, які повністю заповнили останній сеанс останнього дня прокату «Джека» на великому екрані, не дуже його розуміли. Суджу з себе, бо навіть я, відсотків на 90% розуміючи, до чого відсилає Трієр в багатьох моментах, деколи дивувався.

А взагалі фільм – ржачний. Хоча не дуже ржачний, для багатьох він буде бридкий)))) Бо так показувати маніяків з дивними синдромами – то тре ще мати здоров’я. І якщо «Німфоманка» – то пародія на усю порнуху і усі «високоморально-філософські» фільми сучасності, то «Джек» – пародія на усі «високоморально-філософські» фільми і ідеї про маньяків.

От же ж – почати з того, що очевидно заявити, що у Джека – обсесивно-компульсивний синдром, ускладнений страшним педантизмом і чистолюбством. І тільки вбивати він любить.

Та йопта. Незважаючи на те, що педантизм, чистолюбство і вбивства – це уже оксюморони, Трієр стібеться (кпить, насміхається – хто не знає сучасної мови 😊) з того всього, даючи зрозуміти, що фільм буде перемивати кості класиці – Верґу (скорочено від Вергілія) і його всякотипного сходження в пекло, класичному мистецтву, яке його зображає, класичній і готичній архітектурі, фемінізму, ставлячи йому в протилежність маскулізм (це антонім слова «фемінізм», хто не знав) і закидуючи фразочки «Чому чоловік завжди у всьому винуватий?». І навіть відсилаючи до «Меланхолії», «Німфоманки» і, мабуть, якихось інших своїх фільмів, які я не бачив, але мушу все-таки зібратися і поржати з усієї низки діамантів.

Фільм вартий уваги. Хоча б тим, що біля мене сиділи оті 18+ парою, бухали з горла віскарь (як же я їм заздрив, бо був за кермом) і весь фільм тринділи між собою. Але коли прийшов кінець фільму, от традиційно неочікувана розв’язка заставила їх раптово витверезіти і сісти на крісло в позу гопніка, з широко розставленими від здивування руками і «ЩЗХ» («що за х#~ня» – дослівно повторюю їхній подив) виразом обличчя на декілька хвилин застиглим. І так і не зрозуміли фіналу. Хоча, мабуть, і я не зрозумів, бо разрив шаблонів кінцівкою вдався. Абсолютно неочікувано. Але так, як би мало закінчуватися купа фільмів. Типу «Месників», «Голодних ігор», «Гарі Потера», тепер вже «Грюнденвальда» і інших – просто, щоб вони перестали плодитися ні о чьом.

Щодо акторів. Не скажу, що я когось з них впізнав, крім Уми Турман, але Ума Турман вже не та – не з «Вбити Біла», і в свої 48 виглядає в фільмі десь може трішки краще, ніж Меріл Стріп в 69. Хоча, може, так задумано. Але Ума зіграла чудово, хоча й тільки в першій главі.

А решту – Мет Ділон грає чудово, чимось нагадуючи «Шизополіс» Содерберга, і в кожній новій сцені розкриваючись по іншому. Хоча в кінцевій частині для любителів класики він мені більше нагадав стиль боксерів, які виходять на ринг в таких ж халатиках.

Шкода, що фільм був лише 2 тижні в прокаті, про це вже потрібно питати Планета Кіно, чому так мало. Бо зали були заповнені. Але як бонус – десь на ютубі, кажуть, можна було купити режисерську версію «Джека». Тому, якщо хто має – то кажіть, можна буде ще раз переглянути. Або вже десь дочекаємося на якихось торент-трекерах))))))

Хороших і тихих вихідних вам. Насолоджуйтесь класикою.

Залишити відповідь

Повернутись вверх