Для тих, хто глибину відчуває,
Хто не бачить, не чує, а знає,
Не дні, не роки, а століття
Не біжать і не йдуть, а лиш миті.
Саме вони знають, де ми.
Саме вони знають, хто ми.
Саме вони не знають втоми.
Саме вони працюють без ОМа.
Кожен з них – недосяжного рівня,
Кожен з них схожий на півня –
Співає, будить,
Кричить, нудить,
Штовхає і тягне,
І щосили прагне
Допомогти.
Але час їм піти –
У безкраї простори,
Де безмежні є гори,
Де приймає їх море,
Де шепоче їм ліс,
Не приймаючи сліз,
Де ледь вловлюєш волю…
Стежка в небо,
Траса в пекло,
Сходами круг,
Поряд – кращий твій друг.
Тутка і теперка –
Затерта вже терка,
Починайте сьогодні
Свій Шлях в Безодню.
