Нещодавно, точніше, минулого року, Elina Cherkas поділилася книгою Алена де Боттона “Мистецтво подорожі”.
Достойна книга. Точніше, достойний початок книги. Далі, мабуть, автор не сильно мандрував і уже почав писати, прив’язувати і вигадувати від лукавого.
Але початок книги дуже цікавий, і мені, як завжди прийшлося записувати собі окремі цитати.
Книга про те, як поєднувати подорожі і філософію, бачення і відчуття, Ніцше (!) і подорожі…
Ось вам затравка, а решта – в цитатах.
Те, що ми визначаємо як екзотичне за кордоном, може виявитися тим, чого ми марно прагнемо вдома.
* * *Вперше на Флоберову ідею стосовно того, що він – не француз за духом, можна натрапити в листі, якого він написав, будучи школярем, після повернення з Корсики: «Мені гидко повертатися у цю пропащу країну, де сонце можна побачити не частіше, ніж діамант у свинячій сраці. Срав я на Нормандію і матінку-Францію [ ]. Мене, певно, вітром занесло у цю країну багна; я, безумовно, народився деінде – у мене завжди було щось на кшталт спогадів чи передчуттів духмяних узбереж та синіх морів. Я народився бути імператором Кохінхіни, курити 40-метрові люльки, мати 6000 дружин і 1400 євнухів, шаблі, щоб відтинати голови тим, хто мені не подобається, нумідійських огирів, мармурові басейни [ ]».
* * *Те, чого можна досягти за життя, – те, що рідко коли, або й ніколи, досягається.
* * *«Про користь та шкоду історії для життя» Ніцше починає з незвичного припущення, що накопичення знань у квазінауковий спосіб є безплідною затією, вартісним було би використовувати їх для «поліпшення життя».
* * *Яка ж марна штука малярство, що викликає захоплення схожістю речей, оригіналами яких ми не захоплюємось!(Блез Паскаль)
Насолоджуйтеся свободою, життям, мандрами і філософією. Хай буде вам “поліпшення життя” від Ніцше, а не ось те все, що політичне.
