В останній день 12 дому і в 1 день першого дому і перший соляру варто було б зробити які підсумки, розказати про результати, поділитися набутим досвідом. Але настрою хватає лише на те, щоб поділитися фільмографією Віллема Дефо.
Віллем Дефо взагалі прекрасний актор, який мені дуже подобається. Вперше яскраво на екрані я його побачив у фільмі “Остання спокуса Христа”.
Сам фільм заслуговує на окремий пост, на окрему розмову, але зараз просто скажу, що “Остання спокуса Христа” однозначно знаковий фільм для Віллема. Знаковий як в хорошому, так і поганому значенні. Ходять чутки в інтернеті, що як Скорсезе, так і Дефо після “Останньої спокуси Христа” довгі роки не могли отримати Оскара, попри велику кількість номінацій, через те, що офіційна церква мала дуже сильне проти. Скорсезе отримав першого Оскара аж років через 20, а Дефо і до цього часу не отримав жодного.
Всупереч чуткам, негативній реакції офіційної церкви, акторська гра Віллема Дефо в “Останній спокусі Христа” – це неймовірне занурення в саму роль і відтворення внутрішніх переживань.
Я вже писав раніше про “Німфоманку”, тому залишається тільки посилання на неї. Але будь-яка його гра в фільмах Ларса фон Трієра – глибоко психологічні ролі. А ще планую написати про Трієрівського “Антихриста”, де Дефо зіграв мегаскладну роль і зіграв її мега блискуче.
Я вже також писав маленький пост про Джокера у виконанні Дефо. І в продовження розмови про втілення антигероїв, згадаю ще одну його роль – Зеленого Гобліна у “Спайдермені”, де один з його монологів – перед дзеркалом – це вершина акторського мистецтва.
Ось доказ:
Можливо невідомий для багатьох факт, але Віллем Дефо озвучував Бога смерті (Сініґамі) Рюка у “Зошиті смерті” англійською мовою. Дивлячись на схожість Рюка з Джокером і з Зеленим Гобліном і з Віллемом Дефо в реальності знову хочеться задуматись.
Вартує окремої згадки роль Дефо у фільмі “Ван Гог”. Зрозуміти сутність Ван Гога і зіграти його роль так правдиво, мабуть, під силу було тільки Дефо. Фільм красивий, складний, напружений. До речі, у “Ван Гогові” також з ним зіграв Мадс Міккельсен (писав про його останній фільм тут).
І ще один маловідомий фільм “Того” (2019), який розказує справжню історію поїздки на собаках, щоб спасти ціле селище. Вам, напевно, більше відомий мультфільм “Балто” – про хороброго собаку, який спас селище від дифтерії. “Того” розповідає реальну історію, психологічно складні умови переїзду на собаках в північних широтах, і чому Того не став головним героєм. Фільм по емоційності може зрівнятися хіба з “Хатіко”.
Уже класичний фільм “Тінь вампіра”, не дуже добре прийнятий “Сім сестер” (Where Is Monday?), “Англійський пацієнт” (якого я не дивився), “Американський психопат” (якого збираюсь подивитись найближчим часом), “Святі з Бундока” (колись мій улюблений фільм)”, “Взвод” (з Томом Берренджером та Чарлі Шином) – культовий настільки, що вийшла гра по ньому, “Воїни світла” (футуристична антиутопія), та навіть участь в “Джон Вік” – все доробок, який ставить для мене Дефо в ряд видатних акторів.
Натхнення вам в цей складний час. Хай життя буде як магія.
