Попередній пост був про самотність. А тепер про гордість.
Як передмова, цитата Диявола з фільму “The Devil’s Advocate” (“Адвокат Диявола” з Аль Пачіно і Кіну Рівзом):
Vanity is my favourite sin!
Гординя – мій улюблений гріх!
Хто не бачив фільму – обов’язково подивіться в контексті емоції гордості.
То що таке гордість? В чому її відмінність від гордині? І що таке гординя? Чому вона є смертним гріхом? І чому тільки в українській мові є різниця між гордістю і гординею?
Енергетично: гордість – це свідоме прийняття свого досвіду, сприйняття результату своїх дій.
Фактично: гордість можна вербально (словами) виражати як “я це зробив і розумію це”.
Хочу завчасно виключити з теми обговорення емоції пересічний рівень свідомості, коли люди просто декларують розуміння своїх дій, щоб зараз не занурюватися в купу анекдотів на ту тему, коли “я це зробив і я з цього гордий” і багатьох мемів на цю тему також.
Почнемо як і щодо самотності, від зворотного.
Одним з проявів недостачі емоції гордості є емоційний стан гордині – коли людина перебільшує важливість своїх дій, звершень, або підсилює цей емоційний стан в інших. До прикладу, люди часто кажуть в якості компліментів речі, які лише піднімають гординю інших людей: “Як ти круто виглядаєш!”, “Який ти класний!”, “Яка в тебе машина!”, “Нічого собі ти хату відгрохав!…” Переважна більшість людей в таких випадках починає проявляти не гордість, а гординю – починають надувати щоки, грудну клітку і самовосхваляти себе: “Без мене на роботі не обійдуться”, “Я – незамінний спеціаліст”, “Я найкраще з усіх роблю цю роботу”, “Я фотограф/художник від бога”, “Моя дитина – найкраща в школі!”, “Я щойно купив найкращий телефон в світі!”, “Мій пес мені обійшовся в 1000 долярів! То самий дорогий пес в Україні!”
Моя знахідка: в англійській мові "гордість" і "гординя" перекладаються одним і тим же словом "pride", що створює великий простір для маніпуляцій. А ще... спробуйте задати в гуглопошуку "pride", але зробіть це в пошуку картинок (для лінивих: https://www.google.pl/search?q=pride) і подумайте над життям.
Крім емоційного стану гордині, хочу згадати і самобичування/самокатування – це емоційний стан, коли все, що людина робить або має, здається недостатньо хорошим чи взагалі недолугим “в порівнянні” з іншими. Самокатування і гординя – це дві протилежних функції, два екстремуми, недостачі і надміру. Ми себе часто катуємо, коли нам кажуть щось типу “Ти виділяєшся з натовпу! Будь, як всі! Чого ти розфуфирився? Думаєш, що найкрасивіший/найрозумніший/найхитріший? І на тебе буде управа!!!” Після таких наїздів багато людей просто не хоче жити, впадає в депресію, знімає яскравий одяг, запихає в шафу, а натомість передягається в сіре, монотонне, рутинне, таким чином себе принижуючи і катуючи.
Ще один емоційний стан, пов’язаний з недостатнім проявленням гордості – заздрість. Коли ми мало проявляємо гордість, погано сприймаємо результати своїх дій чи свій досвід, ми починаємо заздрити: “У сусіда трава зеленіша, машина новіша, коханка гарніша”, “Мій товариш живе супер класно в новій квартирі, має нову машину, а був тупіший від мене, я йому давав списувати, а тепер він навіть знатися не хоче!!! Загордився!!!”, “За кордоном заробітки більші”, “В ІТ зарплати більші і вони нічого не роблять”… Ряд можна продовжувати.
І ще одна дисфункція, ще один емоційний стан, схожий до гордині – невігластво. Коли ми не просто перебільшуємо важливість своїх дій, а просто не розуміємо усю свою убогість і недолугість, ми навіть не намагаємося себе і свої дії чи результати своїх дій виправдовувати, ми “просто найкращі і нам пофіг на якісь існуючі стандарти чи мірила”, “я маю бмв і я перший хлоп на районі”, “я поїду з села в місто і стану там бізнесменом”, “в мене машина на бляхах і я заставлю все рівно себе поважати, бо то мерседес”, “мені пофіг, що там потрібно, я буду робити, як хочу”, і навіть ось вам відяхи про інтерв’ю з міленіалом і про сім червоних ліній як яскравий вираз усієї абсурдності невігластва.
Отже, повертаємось до емоції гордості.
Коли ти проявляєш гордість, то перше, що можна зауважити – у тебе пропадає дуалістичність і порівняння. Замість “Я зробив це краще, ніж хтось” кажеться “Я зробив це”, “Я зробив це вчасно”, “Я зробив це відповідно до вимог”. Відсутня будь-яка потреба порівнювати свої результати з чимось чи кимось чи взагалі кудись їх ставити на якусь шкалу. Те саме проявляється і у “оцінюванні” чи, радше, сприйнятті результатів інших людей: “Моя дитина щойно прочитала буквар”, “Мій син почав займатися спортом”, “Моя дочка намалювала картину”, “Моя дружина наварила смачнющого борщу”, “Мій вчитель перестав вчити інших, бо ніхто його не слухав і ніхто його не сприймав”. Вся інформація, яка подається і яка сприймається – стає просто інформацією, такою, якою мали б бути новини по радіо/телебаченню/в інтернеті – безоціночні, без страшного крику “Боже, рятуй Україну!…. Людоньки ви подивіться, що твориться! Влада мовчить! Людоньки, порадьте!”, без постійного “криміналу” і “вулиць розбитих ліхтарів” вкупі з “мєнтами”…
Гордість перетворює усі наші дії на досягнення:
- сьогодні я в тирі вибив 5 очків з 50 можливих. Вперше.
- сьогодні я в тирі вибив 6 очків з 50 можливих. Вперше. Є поступ.
- сьогодні я в тирі вибив 6 очків з 50 можливих. Поступу нема, зате я повторив свій результат.
- сьогодні я в тирі вибив 5 очків з 50 можливих. Таке уже було, я повторив один із результатів.
- сьогодні я в тирі вибив 0 очків з 50 можливих. Вперше. Потрібно розібратися і зрозуміти, чому.
- сьогодні я в тирі вибив 50 очків з 50 можливих. Вперше. Я це можу.
- ……
Гордість перетворює усі наші дії на поділ інформацією. Коли це відбувається на Міжнародному Езотеричному Форумі, то це виглядає і відчувається чудово, коли діти 5-10 років, без жодної гордині і заздрості діляться сприйняттям своїх результатів (в черговий раз дякую Светлана Ебруарт за її малювання на воді і терпіння з дітьми):
– Дивись, яку я картину намалював!
– Класна! А ти бачила мою?
– Ні!
– Хочеш подивитися?
– Так! О! Яка класна!
Гордість дала дітям можливість ділитися досвідом і результатами, а не сперечатися на кшталт “Моя картина краще! – Ні, моя картина краще!”, проявляючи усі сукупні емоційні стани, нав’язані чи батьками, чи оточенням, чи суспільством, і ескалюючи ситуації до бійки, сліз, образ…
Проявляйте гордість і сприймайте Всесвіт без порівняння і дуалістичності. Співпрацюйте з Вселенною! Розширюйте свідомість!!!
