Що таке #емоції? Що таке емоційні стани? Давайте почнемо з емоції самотності.
Самотність дуже часто плутають з одинокістю, відчуженістю, відстороненістю, потребою в інших людях, речах, процесах – все, що належить до проблем з префіксами -голізм (алкоголізм, шопоголізм), -манія (наркоманія, клептоманія).
Одинокість – це емоційний стан, коли людина відчуває пустоту і незаповненість – всередині, назовні, навколо. Власне одинокість змушує людей будь-яким чином заповнювати цю пустоту – алкоголем (алкоголізм), спробами щось вкрасти (клептоманія) і мати це, спробами накупити речей і заповнити ними свій простір (шопоголізм), спробами нюхнути клею і відключитися від цієї реальності (токсикоманія), спробами приглушити одинокість азартом, комп’ютерами, соціальними мережами і ігроманією, спробами “реалізувати” себе в роботі (трудоголізм) чи в кар’єрі (кар’єризм)… спробами “допомогти іншим” – благочинністю, допомогою бідним, які простягують руки на вулицях…
Одинокість – це постійний голод, постійна жага, яка пожирає зсередини і штовхає робити все, аби не залишатися наодинці з собою.
Через одинокість і з одинокості люди пишуть “емоційні” вірші, книжки, знімають фільми і змушують всіх інших вірити, що це нормально – відчувати себе половинчастим, ущербним, уламковим, і намагатися заповнити свій світ іншими половинчастостями, ущербностями і уламковостями.
Тільки це не працює. Неможливо заповнити внутрішній світ чи свій енергетичний простір матеріальними предметами чи уламками. Просто нереально. І так само неможливо заповнити цю незаповненість “відчуттями” прив’язаності до когось чи чогось, відчуттями присвяти чи… Просто неможливо. Це як вовка годувати травою – він все рівно не стане вівцею…
Емоція самотності в енергетичному розумінні – це відсутність потреби отримувати енергію від інших живих об’єктів чи з інших джерел.
Самотність значить, що в тебе все досконало. Ти не відчуваєш до друзів відчуття дружби, батьків не можеш повністю відчувати як рідних людей, і взагалі розумієш, що ти настільки самотній і не маєш ні з ким зв’язку, що для багатьох такий ресурс є фантастичним: голова їде дахом, хочеться тупо зачинитись вдома і постійно плакати, плакати вивільняючись від усієї маніпулятивності світу, а ще складається враження, що вже пройшов рису, після якої назад вже не повернешся. Принаймні всередині ти вже інший і відчуваєш це. А організм, до речі, теж не знає, чи все це погано чи ні, чи може ти собі надумуєш, може сходиш з розуму… – він вже вивільнився від дуалістичності. Просто стан, де ти розумієш, що ти один-однісінький в будь-який момент часу і все тут. І більше нікого нема. І тобі більше ніхто не допоможе. І в тебе відсутня в цьому потреба. Ти – будда. Ти – Будда. В тебе відсутні очікування від інших, потреба в інших, потреба в підтримці інших.
Будучи самотнім-самотнім, ти стаєш воїном в Кастанєдівському розумінні, отримуєш розуміння, що все, що навколо відбувається – відбувається з того, що люди страждають одинокістю, але мало хто хоче це визнавати. Тому і намагаються за будь-яку ціну маніпулювати іншими за допомогою нав’язаних станів “родинності”, “дружби”, “кохання”, “модності”, “потрібності” і ще багато-багато чого…
Самотність вивільняє від будь-яких прив’язок до навколишнього і переводить будь-які стосунки (не тільки особисті, але й з простором) в категорію безманіпулятивних, радше партнерських, беззастережних, безумовних, дво- і багатосторонніх, і навіть багатопросторових.
Коли ти самотній, то ти починаєш відчувати партнера так, як ніколи ніхто нікого не відчував – як повноцінну особистість, як цілісну особистість. Будучи самотнім, ти можеш бути окремим Всесвітом, але поєднучи власний Всесвіт з Всесвітом іншої людини, ти створюєш нову якість, додаєш новий вимір, створюєш Мультисвіт. Два ваших Всесвіти перетворюються в один Мультисвіт. А коли ти одинокий, то ти навіть не Всесвіт і навіть не простір і навіть не площина – ти лише точка.
Самотність вивільняє і спростовує велику кількість сучасних систем, побудованих на проблемах одинокості, де ви завжди маєте проблеми з батьками, суспільством, стосунками, собою… Самотність робить ці системи і напрямки “роботи з людиною” просто непотрібними.
Самотність – це ресурс, якого не відібрати за жодних обставин, якого не може відібрати ніхто, і ніхто і ніщо не зможе тебе вибити з цього ресурсу. Ніхто не зможе тобою проманіпулювати без твоєї на то згоди, ніхто не зможе тебе промотивувати, бо тобі не потрібні мотивації – ти завжди знаєш, що ти можеш все, що тобі потрібно, можеш реалізувати за рахунок свого ресурсу – своєї самотності. Хай це буде довше, можливо, складніше, але ти можеш все. Навіть зрозуміти, що не все тобі потрібно. В самотності ти можеш позбуватися зайвого. Ти стаєш досконало ефективним – жодного жалю чи самобичування, жодної потреби в смертних гріхах і навіть просто гріхах, не смертних.
Ти – джерело енергії і його споживач. Ти – воїн. Ти – самотній у Всесвіті.
Ти – це Всесвіт. Практикуй самотність.
