Короткий звіт #2
Із невеликою затримкою продовжую звітуватися коротко))))
Щодо форту у Сороках, в який ми попали ще в перший день (забув в #2 про це додати) вже в час, коли сонце вже зайшло, але сутінки ще не стали ніччю. Дністер в цьому місці просто казковий!!! Але попасти в форт ми так і не попали, бо чомусь в 16 годині він вже був закритий, писало, що взимку екскурсії всередину тільки під замовлення. Ну, або ми не найшли вірного входу. Але в самих Сороках цілі райони, як я вже згадував, будинки-палаци-Версалі стояли так, наче там живуть одні циганські барони і «по багатому». Коли ми призупинилися біля одного з них і почали фотографувати, то за нами бігли підлітки і кричали, що той палац продається, і можемо поторгуватися))))))))
Там же, в Сороках мене зустрів перший «культурний шок» з двох частин. Ми заїхали в піцерію, місць так на 150, де зібралися підвечеряти.
Діалог 🗣:
Ми 👨👨👧👧:
– А можна мені капучіно ☕️? – А мені глінтвейн або просто гаряче вино 🍷?
Офіціант:
– Капучіно – не знаю, що таке. Глінтвейн – теж не знаю. А гарячого вина нема.
[В меню було лате і вино на розлив]…..
І ми на чотирьох замахали гуглоперекладач, думаючи, що, може, по румунськи «капучіно» і «глінтвейн» мають якісь свої назви…
На другий день, прокинувшись в Кишиневі не так рано, як би хотілося – о 9 замість 7 ранку – і сходивши за кавою, попутно пошукавши банкомати, продовжується враження про 90-і в Україні. Переночувавши в районі особняків-вілл-палаців, до найближчого банкомату йти було біля 10 хв. По гугломапам він мав би бути при самій дорозі і крапка. Насправді ж він був зліва під сходами, взагалі невидимий з вулиці… І тільки навики орієнтування на місцевості і впертість в знаходженні об’єктів (дякую місяцям бавлення в Ingress – хто ще не знає, що то таке – то рекомендую глянути, деколи краще за будь-який путівник) заставили заглянути туди, де той банкомат був.
Дуже радував той факт, що більша частина Молдови розуміють російську (я, на жаль, якось випустив румунську з сім’ї мов, які розумію), де-не-де я підколював молдаван, розмовляючи українською і англійською, але загалом комунікація проходить дуже приємно.
Повертаючись до архітектурної цінності Кишинева, можу сказати, що можна зразу їхати в винні погріба.
Тільки один маленький коментар.
Ми зранку першим ділом поїхали в Кріковські погріба, добре, що вони в парканадцяти кілометрах від Кишинева, тому це було швидко. АЛЕ⚠️ В Крікові всі екскурсії 💮 румунською мовою. КРІМ: однієї екскурсії російською о 1400, на що ми дуже скривилися, і, мабуть, дуже неприємно, бо нам запропонували одразу ще англійську дочекатися – вона теж раз в день. О 15:00. На що ми ще раз скривилися, бо чекати з 10 ранку до 14 ми не хотіли, а от до 15 – саме воно, дочекалися б. Екскурсія – 100 лей (наразі 160 грн).
В результаті ми вирішили рухатися в Придністров’я. І продовжуючи тему молдовських доріг:
- – 90 км/год – це прийнята швидкість по автодорозі – не міжсільській, а по трасі.
- – 100 км/год – це вже для гонщиків
- – 110 км/год – я вже боявся їхати
Тому дорогою ми випадково заїхали в одну з спланованих точок – Castel Mimi в Бульбоаці. Просто неймовірна територія!!!! Суперкрасиво, фотогенічно, чисто і заманливо. Але мінімальна екскурсія – 375 лей (~550 грн) з людини. Звичайно, що туди включено якусь дегустацію. Але ми вирішили просто взяти шклянку білої фетяски, рожевого бульбоацького мімішного, і червоного мерла і посидіти помедитувати на зовнішніх диванчиках, насолоджуючись вином і виглядом. Шклянка вина в Мімі – 45-60 лей (70-100 грн), але вино дуже добре!!! Не можу наразі порівняти з іншими))))
І вам хорошого початку українського Рамадану, бо Романа вже пройшло – з чим всіх Романів і вітаю, а сьогодні вітаю з перервою в пості – християнським святом Введення – і бажаю файної української забави!!!
